Павло Мовчан – В оці роси



Благословен будь, день сльотавий та холодний,
Коли в шибки так дме, що навіть чути свист;
І ти немов завис над хланями безодні,
Намоклий і важкий, як той дубовий лист.
Та чути глибину майбутньо-неземного,
Що аж холоне кров, і музика луна –
І не ступить тобі, бо прикипіли ноги
Та й – що не крок – гуде гудюча глибина…
І розумієш ти, перейнятий весь страхом,
Що кожен день тобі дарований, а ти,
Ущільнюючи плоть, як панцир черепаха,
Забув про радість мук, про солодь гіркоти.
Були для тебе дні буденні несолоні,
Як вариво з трави на водах дощових…
А музика луна, у жилах кров холоне,
І дощ пряде, пряде повісма сирові…
І дивиться бур’ян очицями росиці
На кошли сизих хмар, на мокрого грака…
О западись в той зір, щоб в землю подивиться,
Бо чути дзвін лопат і мову молотка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему поет і суспільство альбатрос.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – В оці роси