Павло Мовчан – “В отчій ласкавості… “



В отчій ласкавості
Сонечко гріє,
Просто з цікавості
Хмарка синіє.
Теслі завзяті лаштують дорогу –
Дні непочаті
Видно з порогу.
Видно та й видко,
Мов на долоні,
Мчать та ще швидко
Коні вороні…
Голосу нитка
Їх переймає
В час, коли квітка
Камінь ламає.
Теслі сторукі
Тешуть мандрівку,
П’ють мед-горілку
Та й на розлуку.
Чом мені пішки
Все манівцями,
Чом все обніжки
Та й поміж нами?
Де ж та дорога,
Тесана з дуба,
Де ж білий огир,
Де, моя люба?
З рук випускаю кий-патерицю,
Стану на камінь
Світ обдивиться:
Сонечко сяє, хмарка синіє,
Квітка-сирітка
В полі марніє.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Моя циганерия вірші.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “В отчій ласкавості… “