Павло Мовчан – Валун



Насльозило, навіяло – шаром ропи затягло…
День, неначе віяло, склався у смужку – як не було.
В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло.
Листя променем зшилося у широке крило…
Хата наче на свято – немає кутків,
І півні дзвінкороті викрикують двійко заучених слів:
“Миром, світлосте!” – з яблуні, з молодого вершка…
Перемішані, зв’ялені: тут плоди, там рука…
Крізь лунку горловину прокручує час,
І зернину, й пилину, і здрібнених нас.
Та склубочений вихор готує ретельно заміс,
Щоб розлити по формах нетанучий віск:
Птахо – дерево – людо – глино – зерно,
Аби на ніч закрить отой протяг важким валуном.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Стихы пробач.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Валун
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.