Павло Мовчан – “Від роздалля біль під серцем… “



Від роздалля біль під серцем:
Леле, що за глибина!
Синь-блакить черпав наперстком,
Щоб добутися до дна.
Та блакиті прибувало,
Хоч росла щодня жага;
Пив захлинно – було мало,
Синь кипіла в берегах…
І метелики летіли –
Білим-білі пелюстки,
Покривали всеньке тіло
Світлим полиском луски.
… Треба глиб мерщій пронурить,
Щоб до зірки змірять путь,
Треба здерти власну шкуру,
Щоб безмежжя осягнуть.
Вниз – угору, вниз – угору
Тіло пада – підліта…
Зверху промені прозорі,
Знизу – хвильонька густа…
Навперекидьки і плазом
Вперто міряв глибину,
Та, знеможений, щоразу
Кликав землю рятівну.
І, пізнавши неспівмірність
Власну з обширом глибин,
Міряв землю кроком рівно
Мірою життя й хвилин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Аналіз в житах косинка за планом.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Від роздалля біль під серцем… “