Павло Мовчан – “Волоподібний місяць впирає в груди роги… “

Волоподібний місяць впирає в груди роги.
Спокійний, мов Себастьян,
Завмер, аби не ворушилась на мені стерня.
Лежу у полі,
І мене простір оглядає…
Свобода самоти,
І самота свободи.
У пам’яті моїй твій образ
Збільшивсь втричі.
Тебе я можу досягти лиш колоском…
Але ж стерня безхлібна,
І беззмістовні спогади,
Бо за безмежжям пам’яті іти
Безглуздо.
Вже хмари розплющили блакитні очі,
Порожній степ наповнюється смутком…
Я посміхаюся, ні жалю, ні жалинки,
Бо все віддав до куколю,
До легковажної полови,
Що за тобою полетіла,
Щоб іншим порошити очі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Музика в нашому житті.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Волоподібний місяць впирає в груди роги… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.