Павло Мовчан – Впізнавання вогню



Шумить вода на перекаті…
Чиєсь обличчя при багатті,
Мов маска мідяна, блищить,
І лиже пломінь язикатий
Суху вільшину – та тріщить…
Я з відстані тихенько грівся,
Долоні в той бік простягав.
Вогонь на ноги раптом звівся
І хилитнувся, мов впізнав.
Це він лизав і стріху, й сволок,
Лелеці крила обпалив.
Це він у віск впечатав бджоли,
Хлюпнувши в жмені ківш смоли…
Це він – вогонь… наче панчохи,
Здер шкуру з ніг… і засміявсь…
Сипнувши золотим горохом,
Він сміхом вибухав не раз…
Його впізнав я непомильно,
Та й я знайомим був йому:
Він бризнув іскрами чорнильно
І зник миттєво у диму…
А той, хто ніч долав, раптово
Простер долоні у мій бік:
-Згорає тлінне, не основа. –
І сутінню мене обпік.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Леся українка біографія коротко.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Впізнавання вогню