Павло Мовчан – “Я сам собі тісний… “

Я сам собі тісний.
Словам моїм так тісно,
Як сонцю в зворохоблених очах.
Як в тріщину на древнім обеліску
Мурашки заповзають,
Так в мене
Входять зорі
Через очі сірі.
Не можу розмістить
В собі все до ладу.
Не можу розмістить
В собі себе самого:
Уперто-довго
Своє мізерне “я”
Протиснуть в рамці днів своїх не можу.
В мені – дніпро, хати, дерева, люди,
В мені – дощі,
Тумани, сонце, сніг…
Щодня в мені
Лютує самосуддя:
Я закликаю в свідки вся і всіх!
В мені зірки крижинами холонуть, –
Примерзли до дерев, людей і хат…
Беру усе, беру усе підряд,
Що не вмістилося
В пожадливі долоні.
Човни в долонях,
Яблука в долонях.
В долонях риба,
Лебеді в долонях, –
Весь світ в моєму вічному полоні.
А попереду – зорей міріади!
Щоденно в небі розквіта сто райдуг,
Що починаються, я думаю, із мене.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Роль духовних цінностей у житті людини.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Я сам собі тісний… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.