Павло Мовчан – “Я жайвора шукав по пісні в піднебессі… “



Я жайвора шукав по пісні в піднебессі.
Він, випливши, зникав, аби ізнов воскреснуть,
І поле підіймав, як полотно за нитку,
І павутину пряв прозору для сповитку.
Жарино в жмені, жайворе пекучий!
Зронися в губи, голос мій озвучуй.
Впікайся глибше, швидше в серцевину,
Пронизуй наскрізь, наче намистину.
Летить угору тлінне моє тіло,
Лиш тінь внизу лишається змаліла…
Чим вище в небо, тим все глибше в себе:
Тріпоче жайвір в зрубі моїх ребер.
На піднебінні тане звук-сніжина,
І пише вигук золота вуглина…
Ой жайворе прозорий, що й нема
Навіщо стрімко вгору підіймать!
Аби розпорошити до піщинки,
А душу, спеленавши в павутинку,
Тягнуть-сотати вгору що є духу,
Щоб висушить, обплутавши, як муху,
І вниз жбурнуть, де порошина тіні
Трима за нитку хмарку посивілу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис природи в художньому стилі зима.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Я жайвора шукав по пісні в піднебессі… “