Павло Мовчан – З двох боків (“Затримуйте зором прозорість повітря… “)

Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони:
Примарна тривалість ошукує нас,
В природі немає, немає повторень,
Все суще на світі, геть все видозмінює час.
Кохана, чому твої пучки зів’яли,
Незгарбляться руки і погляд порідшав – чому?
І видихавсь голос – у ньому все більше печалі,
Його лише погуком я перейму.
Затримую слухом любові тонку павутину,
Вдивляюсь у очі – і бачу, як небо в воді,
Жарину хмарини, де зріє в тугій серцевині
Дрібна насінина не згаслих і досі надій.
І світло рожеве спотворює відстань між нами,
Усе навпаки, перевернуто ниць:
Стоять безкорінно двокронні дерева рядами,
Над нами й під нами летить віддзеркалення птиць.
А ми де, а ми? Повітряним шаром
Між небом і небом удвох стоїмо.
І свічка з двох боків горить, аби згарок
Лишився єднати двобічний димок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сочинение на тему оренбургский пуховый платок.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – З двох боків (“Затримуйте зором прозорість повітря… “)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.