Павло Мовчан – “За що мені щедроти цього світу… “

За що мені щедроти цього світу:
Білющий сніг, і сонця парусець,
І шовку шум, що вкутав верховіття,
І різьблений на сріблі бур’янець?
Чим відплачу? Є спогади в скарбниці,
В кишені куля, гостра, наче цвях.
Дістав у спадок ще осколок криці,
А на холоші – вчепистий реп’ях.
Ношу метал, обтяжуючи серце,
Не знаючи – навіщо він мені;
Візьму його й перетоплю в наперсток,
Аби зашити пам’ять по війні.
Неоцінимі всі оті щедроти:
Тінь різьблена і променя гострець,
Повітря тане, мов крижинка, в роті,
А в груди натікає солодець.
І щедрий я, і щедра моя плата:
За радість – біль, за думку – почуття…
Багатий я, багатий я, багатий,
За все плачу, як треба – то й життям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Оповідання на тему подія з життя.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “За що мені щедроти цього світу… “
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.