Павло Мовчан – Заміс

… Знову копаємо в глинищі глину.
Жили солом’яні зв’яжуть заміс…
– Хата для кого?
– Буде для сина… –
В колію грузне вантажений віз.
Глина мастка обжовтила долоні…
Був уже нею… чи стану колись?..
– Глино, забула ти мову солону.
– Злиплися губи, слова запеклись…
– … Слухай,- валує стогін із горла –
Завше відкрите воно у горшка.-
Тіло моє запікається чорно,
Круто нас мне гончарева рука…
– Глино Галино, глино Маріє!
Ти не навіки лягаєш в заміс,
Бо на розвалищах

всюди жовтієш,
Легко втрачаючи форму і зміст.
Зраджують думку, зраджують руку,
Глиняна книго, твої сторінки.
Занотувала вічну розлуку,
Та й розкололася на черепки.-
Глиняні стіни, наче таблиці,
Б’ються – осколки великі й дрібні…
Глина печеться, глина сталиться –
Всюди уламки лежать мовчазні.
Де ж вони, долі людської скрижалі?
Хтось прочитав по позначках: “Мардук… “
– дядьку, ви долю свою не читали?
– Та-а… ворожила циганка із рук.
Десь коло Бреста… чи коло Шполи…
Дальню дорогу… хату нову…
Третю будую… Глянь ти… Відколи?..
/> І не забулося… В цій доживу…

Міситься глина, міситься круто,
Щоб нетривку нашу пам’ять тримать…
Треба у глиняні чоботи взутись,
Щоб спорохнілі дні наздогнать.
В промені часу клинопис бачу,
Очі площинні, хвилі борід.
В пальцях володаря чаша гаряча
Й досі хмелить неотямлений світ.
Глиняні вінця дай пригубити –
Глина у глину перетече…
П’ю… Але серце завше несите
Глиняним жаром груди пече.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мій улюблений драматичний твір xіх століття.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Заміс
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.