Павло Мовчан – Заново слово

Ваготіти вітрові сім’ям кропив’яним –
Погідна порожнеча хай не приймає крику.
Рунь до руниці – злагода кольору –
Зменшує відстань до тебе, найближчої.
Все те узлісся обнесене пусткою,
Дні мурашині минулись невмічені,
Слід перешила трава-саморослиця,
Де гніздувалися птахи відспівані.
Погуком клич – не озватися простору,
Луни-безплідниці в холод ухряснули.
Так ось і губим початки захоплення,
Заново слово для муки придумуєм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Читати скорочено 15 річний капітан.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Заново слово
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.