Павло Тичина – І являвсь мені Господь

І являвсь мені Господь
В громі, бурі і росі,
У веселках, зореницях
І в симфонії комах.

І являвсь мені Господь
В танці, сміху і сльозах.
У душевних змінах – ранах
І в безумстві наших дум.

Говорив я: знаю я,
Що ти тихий як роса,
Многодумний як веселка,
І, як буря, молодий.

Говорив я: знаю я,
Що тебе лиш я люблю.
І ставаа в я на коліна
Слухав господа велінь.

І коли явивсь Господь
У крові моїх братів, –
Заридала в серці віра
І вжахнулася душа.

– Господи, владарю сил!
Не збагну діянь твоїх.
Нащо нищиш ти скрижалі,
Що при зорях дав ти сам?

(1916 – 1917)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аналіз вірша маланюка.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – І являвсь мені Господь
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.