Павло Тичина – Кукіль



Стріляють серце, стріляють душу – нічого їм не жаль.

… Сіло собі край вікна,
Засунуло пучечку в рота,
Маму визирав. А мати лежить посеред улиці з півхунтом
Хліба у руці…

Над двадцятим віком
Кукіль та Парсифаль.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Оповідання про мою кімнату.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Кукіль