Павло Тичина – Війна

І
Кладусь я спать.
Три янголі в головах стоять.
Один янгол – все бачить.
Другий янгол – все чує.
Третій янгол – все знає.
І приснився мені
Син.
Наче він сам проти ворога ставає.
А той обступає, просто в груди рубає!
(Перший янгол вид свій закриває).
І ніби поле рівне, рівне та зелене.
І вітер стеле спів: “Прощайте, нене!”
(Другий янгол із хрестом до мене).
І вітер стеле: “Не сумуйте, смерти той не знає,
Хто за Вкраїну помирає!”
(Третій янгол серце звеселяє).
І приснився мені
Син.
ІІ
Праворуч – сонце.
Ліворуч – місяць.
А так – зоря.
– Благословляю, синку, на ворога.
А він: матусю моя!
Немає, каже, ворога
Та й не було.
Тільки й єсть у нас ворог –
Наше серце.
Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Звела я руку до хреста –
Аж коло мене нікого нема.
Тихо, лиш ворон: кря! кря!..
Праворуч – сонце.
Ліворуч – місяць.
А так – зоря.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Між іншим ліна костенко.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Війна
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.