Павутиння спомину
Вони стрічаються щодня, але очима,
Її як бачить він притишує свій хід,
Торкає тіні в легкім порусі плечима,
Зминає пальцями уявних квітів цвіт.
Щодень ні слова, тільки погляд, сірі очі,
Її голубить він дарма, що у думках,
Якби ж хоч раз вона прийшла посеред ночі,
Сплітав би спомин павутиння по кутках…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Хвильовий – “Коли куделить павутиння… “ Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, Садок нап’явсь білизною квіток, А батько мій із козубу звисали, Землі шпурляючи залізнеє мито. О тату, тату, хто більш тебе кохає? Який дарунок я з блукання принесу: Ти кожний день […]...
- Володимир Самійленко – Непевність Якби знати, що треба жить, І сподіватись, і бажати, То жив би так, щоб кожну мить Для цілі одної віддати, Щоб і хвилини не згубить, – Якби знаття, що треба жить! Якби знаття, що все дарма, Що в руху вічному створіння Мети ніякої нема, – Навіщо радощі й боління, Навіщо нам і жизнь сама, – […]...
- Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
- Микола Руденко – Втома Не криюся: життя мене стомило, Бо знає втому навіть мідний дзвін, Що також скаржиться: якби не било – Безмежно довго не старівся б він. Якби мене ізмалечку й донині Життя не катувало, не товкло – Мені, можливо, в тихій самотині На старості б ще й затишно було. На пасіці поміж валками сіна, Щасливий від червневого […]...
- Павло Мовчан – Тінь Все глибше входить в землю спека, І ширша подих, що не крок. І пада тінь моя далека По той бік річки на пісок. Угору золото струмує, Донизу темне скло тече. Висока ніч стоїть ошую, Правобіч – гине день з очей… А посередині ти крочиш. Куди не ступиш – в центрі ти; Посеред дня, посеред ночі, […]...
- Василь Симоненко – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бики й буки Потік рослин клекоче над землею. Лісу лави Мов мрячні мури. Б’ють джерела зелені над пнями І меду жовте полум’я в бочках колод дірявих Рудий вогонь кори, суниць густі рябіють плями. Знов котить вітер ночі колесо з узгір’їв лисих За берег зір, де біліють тіней луки. На спомин давніх вод знов кличе струмінь, що з екстази […]...
- Юрій Андрухович – “А це така любовна гра… “ І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив: – Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина? – Розумієте, – набрався духу Хомський, – ми його любимо. – Вот и чудесно. Почитай, браток, из Есенина, только с выражением. Про любовь, а?.. І Хомський не змигнувши оком почав декламувати. А це така любовна гра: […]...
- Дмитро Загул – “Я йду в країну мрій… “ Я йду в країну мрій, Де жив перед віками, Де перший крок дрібний Несмілими ночами До щастя вів. А в тій країні мрій Несправними руками Віночок золотий Сплітав перед віками З веселих снів. А в тій країні мрій Нема ні сліз, ні горя, Ні болю, ні нещастя, Ні того зла. Бо в ту країну мрій […]...
- Я безмежно щасливий Я безмежно щасливий, Адже, ти вже давно, Ти, така красива, Живеш у думках моїх, Я б хотів, щоб ти була щаслива. Знаєш, кохати не гріх! Коли на місто посиплеться сніг, А сон заплющить мої очі, Підійду я до твого вікна, Щоб під покровом ночі Побачити, як спиш ти сьогодні одна....
- Микола Руденко – Якби те, що мені заболіло Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку… Зупиняю перо: дурничка, І порівняння просто дитяче. Не натхнення діє, а звичка. Та чому ж моє серце плаче? Звідки туга оця глибока? Може, винен рядок безликий? Бо лишився мені для ока Тільки неба квадрат невеликий. Ані […]...
- Лисиця-жалібниця – Глібов Леонід У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: – От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, […]...
- Максим Рильський – Коні Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун мов буря понесла. А вечір глибшає. Рожево-сиза мгла Оповиває степ, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла. І от, натомлені, притихлою ходою Вони вертаються. Лиш кілька стригунців Не […]...
- Якби Якби ти бачив мої сни, Якби відчув мої бажання, То, мабуть, ти б простив мені Мої безглузді сподівання. Якби почув мої думки, Якби заглянув мені в душу, То підпалив би сторінки Роману, що читати мушу. Якби згадав все те, що я Давно забути намагаюсь, Якби почув мої слова, Хоча я так мовчать стараюсь, Якби ти […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Над книжкою поезій Люблю не раз вертатись до старого табурету, Де кілька книжечок лежить завинених в газету. Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі, Мов спомин, випливають із полиць слова вишневі. Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями, Надихані землею та навіяні вітрами. Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі, Коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить. […]...
- Павло Глазовий – Помічник Мама ввечері прийшла з поля, із прополки, А назустріч їй біжить стрибунець Миколка. Стерегло город і сад цілий день хлоп’ятко. – Ну, синочку, як діла? – Мамо, все в порядку. Я й циганці допоміг! – Що ж вона робила? – На городі і в саду курочку ловила. А курочка як стрибне! і сховалась в просі. […]...
- Наталія Пиж – Заплуталась Заплуталась. У лабіринті власних почуттів. І я не я. І Ти не він. Все так кумедно, різко і палюче Таке життя Воно нас вчить чи учить. Чому? Чому складається все так? І є сім”я, та всеодно ти одинак. Ти у думках один, самотній, ти чужий Немов не з цього світу, Немов ти не такий. Тягар. […]...
- Олександр Олесь – “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні… “ Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу Весь світ чуттів і дум моїх, Щоб вічно я страждав по ідеалу І досягнуть його не міг. 1904...
- Юрій Тарнавський – дехто не хоче вмерти Дехто не хоче Вмерти, як хотів Мати іграшку Дитиною, не Може їсти від Бажання, дістає Гарячку серед Ночі, треба для Нього лікаря, щоб Дав йому заспокоєння. Смерть відбувається Спокійно, так, як стіл Стоїть посеред кімнати, життя Це не ріка, зникнення Краплі не залишить сліду в ньому....
- Антонич Богдан-Ігор – Суворий вірш Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, Не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, так дзвенить кожний спів Під суворих світань весну пізню. Вже не вирватись більше з затислих обійм, Треба глянути дням просто в вічі, Хоч навпроти вдаряє скажений прибій, Невблаганним нас визовом кличе. Не сховатись, дарма, в […]...
- Леся Українка – “Єсть у мене одна… “ Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма Її кличу, – нема! Я стою у журбі самотная. І шукаю вгорі Я тієї зорі: “Ох, зійди, моя зірко лагідна!” Але зорі мені Шлють проміння сумні: “Не шукай її, дівчино бідна!”...
- Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди Обіймав плечі Цілував груди Цієї ночі Для нього була всюди. Вдоволений Гарячий ще, та опісля Нею зневолений Із вуст мов пісня Линуло одне: МОЯ… Та, як від вовка оте зайченя Вислизала від нього Кожного дня. Кожного ранку нестримного. Коли поверталась вночі Замріяно дивився В її зелені очі Вона тепер для нього вся. А ранком сніданок […]...
- Силенко Леся – Котився клубочок (Збірка) НА СВІТАНКУ Зелений автобус їхав зеленим лісом. Стрибали зелені коники У зелену траву. А з-поза лісу Викотилось сонечко І всіх позолотило. ЛІТО На причілку сиділо літо. Прийшла кицька Хвостиком призьбу змітати. – Хто ти, що робиш? – Питає. – Літо я,- каже літо,- З сонечком розмовляю. БІЛЯ РІЧКИ Прийшли до річки дві верби З маленьким […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Про строфу Чотири різнобіжники на мапі серця, Чотирикутник радості та болю, Чотири припрямки до боку, що не зветься, Що входить клином – між чуття та волю. Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить, Серп і серпанок нам на ніч коротку. Хоч знаю, що лушпиння слів закриє ядра, Вкладаю тихість уст – в строфи коробку....
- Сергій Жадан – декому краще вдаються приголосні Декому краще вдаються приголосні, декому голосні. На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні. Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя. Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я. Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі, […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
- Микола Руденко – Я тікав від людей Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду Гіллясті мої фаворити – І світилась над ними Зеленого сонця душа. Я їм вірші читав, Таємницю звіряв чи образу – Тільки горлиця чула Та хмарка, Та тиха ріка. І ніхто з них Довіру мою Не […]...
- Руданський Степан – Ой чому ти не літаєш Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? Ой чому ти не гуляєш, Хлопче чорнобривий? Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад и я погуляти – Туга не пускає. Нема щастя ні за мною, Ні передо мною, Тілько туга за тугою, Журба за журбою! Ходжу, нуджу середо дня І посеред ночі, І ніколи […]...
- Іван Андрусяк – я себе посеред ікони на дерево проміняв Я себе посеред ікони на дерево проміняв І ніч прилипає до горла холодним вологим лезом Вони справді кожної ночі підбирають мені імена І я прикриваю ними свій фіолетовий безум Легше терпіти муку вона виглядає старшою Її благородні стегна прикриті траурним шовком Я привітаю кожного кому дорога ця лажа Доки його в підземному не проковтне тусовка […]...
- Iрина Олiйник – Офортами малює пам’ять Офортами малює пам’ять Учорашній день. Стурбовано душа шукає гідної Окраси. І тліють не забуті відрізки Гординь, Реальність в згадку не Віддасть Прикраси… Легенько миті падають до ніг. Пастеллю замалюю сірі бліки Здаватись надто пізно, просто Гріх, Жаль не лікує час, для мене – Це не Ліки. Вдягну в мереживо і барви Сьогодення. І затанцює кожна […]...
- Дмитро Загул – “На покоси… “ На покоси Впали роси, Гейби перли, Заясніли, Затремтіли І завмерли… Сходить сонце Із-за гаю, На покоси Посилає Ясні лучі, На росинки – Крапелинки Ті дрижучі… І цілує їх, І гріє, І голубить… Чи ж воно не розуміє, Що лучами, Як мечами, Їх загубить? І розбилися росинки Білим димом… Не дивилось сонце ясне, Як краса перлова […]...
- Іван Андрусяк – диктатор Я диктатор і можу собі дозволити все Палити вішати мордувати У всіх на очах гвалтувати Найцнотливіших жінок і дівчат Дарувати повіям брильянтові забавки Тоді коли нарід жере коржики з висівок Говорити своїм міністрам А поцілуйте мене точнісінько в задницю І знімати штани посеред зали сойму Вони ж ідіоти лише радітимуть з цього Вечорами лелію плани […]...
- Історія сумної ночі Такі загублені, такі зелені. Зібрати б всіх вас міцно в жмені. Та ти прийшла – пусті легені. Пожовкло листя на арені. Я не піду! Я вистою на сцені! І хай думки мої шалені. Я знаю – будуть вражені мішені! За сріблом днів, І громом ночі.. Прийдуть до мене знову.. Дні пророчі!...
- Наталія Пиж – Спогад Життя. Яке воно? Просте? Складне? Чи може ненаситне? Яке воно у мене, в тебе і у нас? Вже різні ми давно Та доля сипле Нам спогади про той далекий час. Про ту любов дитячу і забуту Любов до тебе, чи до твого Я. Та що казати все давно минуло. Та спогади крадуться навмання. Ті спогади […]...
- Іван Андрусяк – за краплею крапля сповзає під лід За краплею крапля сповзає під лід Обвиті губами цибаті штативи Ми гордо вивчаєм цей жадібний світ Як випите з ночі розморене чтиво Нам пити повільно ми випари п`єм Сльоза упиря перестрибне колону Поет не прощає прострації трону Його пантеону не шкодить об`єм Йому вистачає чужої біди Заломлені вежі як промені сірі Йому залишають півтрупа на […]...
- Олександр Олесь – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час. Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не […]...
- Вікторія Невідомська – Наодинці Наодинці тривожне серце Загубилось в пітьмі питань, Тихо грає мінорне скерцо, Ніби сум тих гірких кохань. Скільки можна встрічать світанок І самотньо дивитись в слід? Він давно залишив цей ранок… Сонця колір до болю зблід. Вже не варто чекати дива В небоцвіті шумливих днів. Наодинці. Лиш ти і злива, Гасись щастя твоїх вогнів. Нахиливши додолу […]...
- Аліна Звіздецька – Люди – човни, кораблі Люди – човни, кораблі. Люди в морі. Беруть один одного штурмом, на абордаж. А в мене зав’язані очі солено-вологим… Набрала не той екіпаж. Можливо, ми хворі Пливти проти ночі Без компаса у думках. Просто казати: “Отче..”? Ми підмальовуєм очі І граємо роль, як в кіно Із фальшивим ескортом. Мені би не звідати дно Серед дикого […]...
- Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
- Андрій Любка – Сюсюкання Я так давно не плакав, а сьогодні Усе ж не втримався. Вночі Прийшли до мене ангели Господні І смуток той, що в чарки аж на дні. І ти прийшла така на себе схожа. І ти прийшла така до болю вся моя. Ридала ніч весняна і погожа. Квітнева ніч, горілка і сльоза. Духмяна кава стала тихим […]...
Мій улюблений твір том сойер.