Переможців не судять

Related posts:

1. Павло Мовчан – Так із ночі у ніч О четвертій сторожі нічній, Коли тоншає мідь і стають полохкішими губи, У фортечнім вікні Ти посвітич запалюєш, люба, І тонку павутину спускаєш униз по стіні, Щоб здійснить в таїні це єднання, йменоване шлюбом. Ой, ну що ті віки та замки заржавілі – Із твоєї руки волокно заметілі Простягнулось, як міст, до мойого вікна, Де така […]...
2. Сергій Завалко – Роки ідуть Роки ідуть, і час пливе невпинно, Добро частіше бореться зі злом. А я дивлюся в дзеркало невинно, Й не розумію, хто це там за склом. Роки ідуть, міняються турботи, Старим завжди на зміну йдуть нові. Я залишаю музу без роботи, Бо й так без неї півжиття провів. Роки ідуть, вони ж бо невблаганні, Безжалісні без […]...
3. Микола Вінграновський – Моя осінь Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш […]...
4. Дмитро Загул – “Згасає день за синіми лісами… “ Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. Стоять квітки, окроплені росою, Окроплені росою, тремтить трава. Мої думки захоплені красою, Захоплені красою мої слова. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
5. Леся Українка – “Угорі так яро сяють зорі… “ Угорі так яро сяють зорі, Ні одна не криється за хмари, Наче світлом хочуть напоїти Небо й море, землю й світ надземний, Але небо темне, наче розпач, У хаосі невиразнім море, А земля вся тугою чорніє, Таємниця криє світ надземний, Невидимі, але гучні крила Вихра-велета і б’ються, й плещуть, Море плаче, й темрява тремтить… Море […]...
6. Умирають майстри… – Костенко Ліна Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки геній стоїть, витираючи сльози, Метушлива бездарність отари свої пасе. Дуже дививй пейзаж: косяками ідуть таланти. Сьоме небо своє […]...
7. Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
8. Роман Скиба – Востаннє ця облізла електричка Востаннє ця облізла електричка. Старенький ранок кашляє в перон. Є в осені така невчасна звичка: Гасити небо розпачем ворон. А місто, що готується до свята, Покутує торішній перегній, – Є в осені властивість забувати Усіх, навік загублених у ній. І плаче хтось про листя під гітару, Щоб двоє в парку слухати зійшлись… Є в осені […]...
9. Ольга Анцибор – Зачарована Я заворожена, Я зачарована, До тебе, гожого, Навік прикована. Очима синіми, Руками грішними, До тебе сильного, До тебе ніжного. Приїдь же, милий мій, Зігрій обіймами. З тобою лихо ми Удвох обійдемо. З тобою довгий час Буду щасливою, Любов впаде на нас Літньою зливою. Впаде рясним дощем І завірюхою, Осіннім листячком, Лиш не розлукою, Лише не […]...
10. Микола Руденко – Сосни – колони собору Сосни – колони собору, Небо – розписана баня. В білій безмовності бору Дятла ритмічне длубання. Дятел – як попик, що носом Мудрість длубає церковну. Сонце освітленням косим Схожість довершує повну. Дятле! Молитви не треба Із крижаного Синаю. Сам я під банею неба Вищу премудрість пізнаю. Засіб длубання простого Між сніговими дарами Не розповість, що святого […]...
11. Марта Тарнавська – Травелог. Буря Від хмар, що грозою нависли, Сховайся в старому Ринку У браму середньовічну І слухай, як дощ на бруку Вистукує марш похоронний: Це плаче камінне місто. Сховайся в старезну браму Від бурі, від блискавиці, Щоб серце, вражене громом, Не розкололось надвоє. Чи чуєш заліза скрегіт? Це ковані двері скрегочуть, Мов зуби, стиснуті з болю. У дверях […]...
12. Ой летіла стріла – Українська народна балада Ой летіла стріла З-за синього моря. Ой де ж вона впала? – На вдовинім полі. Кого ж вона вбила? – Вдовиного сина. Немає нікого Плакати по ньому. Летять три зозуленьки, І всі три рябенькі: Одна прилетіла, В головоньках сіла; Друга прилетіла. Край серденька сіла; Третя прилетіла Та в ніженьках сіла. Що в головках сіла – […]...
13. Олекси Стефановича – Крізь смерть Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати залляла кров, На шмати – їх корогов, Та кожен, кожен із них Смертю смерть поборов. Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Прага, 1933...
14. Павло Мовчан – “Вони тікали через чорний хід… “ Вони тікали через чорний хід, І гіпсовий білів позаду слід. Висаджувалось шкло розбите з рами Безкровними плечима та руками. І гіпс волав, і голосила бронза. Куди вони тікали з залу – хтозна? І арматура, скручена венозно, Знов випрямлялась, проломивши гіпс. І під ступнями скреготав морозно Скульптурний шлях, історії ескіз. Вони втікали… А в парадні двері […]...
15. Ой летіла стріла скорочено – Народні балади Ой летіла стріла З-за синього моря. Ой де ж вона впала? – На вдовинім полі. Кого ж вона вбила? – Вдовиного сина. Немає нікого Плакати по ньому. Летять три зозуленьки, І всі три рябенькі: Одна прилетіла, В головоньках сіла; Друга прилетіла. Край серденька сіла; Третя прилетіла Та в ніженьках сіла. Що в головках сіла То […]...
16. Dreamer Lv – Я проклинаю бісову війну! Я проклинаю бісову війну! Над головою вистріли гармати, Що душі забирають у пітьму. Чекає у сльозах на сина мати. Я проклинаю бісову війну!! Знов молоді у бій ідуть солдати. Бо Україну мають лиш одну! Не хочуть більш за все її втрачати! Я проклинаю бісову війну! Хтось знову не повернеться до хати. І заспівають пісню знов […]...
17. Богдан Куценко – хліб і риба Я йшов на ризик та заїкався брехав як вперше комусь у очі Та не зрікався я не зрікався Петро доречі робив це тричі Такі от речення чоловічі ідуть на розум сьогодні мила Ти мною вже ризикнула тричі так ніби звичне собі робила Тож вознесіння тобі бажаю пусте що сили тобі не стало Ти так шалено […]...
18. Зарізана голубка й водограй – Аполлінер Гійом О постаті убиті любі О дорогі розквітлі губи Міє Марее Єтто Лорі Анні і ти Маріє Де ви дівчата Я вас питаю Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє Душа моя в тремкій напрузі Де ви солдати мої друзі Де ви Бійї даліз Реналь Печальні ваші імена Як у церквах ходи луна Б’ють […]...
19. Павутиння спомину Вони стрічаються щодня, але очима, Її як бачить він притишує свій хід, Торкає тіні в легкім порусі плечима, Зминає пальцями уявних квітів цвіт. Щодень ні слова, тільки погляд, сірі очі, Її голубить він дарма, що у думках, Якби ж хоч раз вона прийшла посеред ночі, Сплітав би спомин павутиння по кутках…...
20. Дмитро Павличко – Бамут Тримайся, дорогий Бамуте, Бо йде на тебе врем’я люте, Час крові, полум’я, наруг, Ідуть убивці і бандити Пограбувати і спалити Чеченський непокірний дух. Ідуть, немов скелети з Лети, Одягнені в бронежилети Безликі, темні кістяки. На їх шапках – орли двоглаві, Вони впадуть, а ти ж у славі Віки стоятимеш, віки! Вічми московського холопа На тебе […]...
21. Олесь Гончар – Етап Пораненим білим звіром, Арештована, виє зима. Білі ідуть конвоїри, Біла тьма. Біла тьма у степу голосить, Полонені валяться з ніг. Ідуть полонені босі. Горить сніг. 15 грудня 1942 р....
22. Юрій Андрухович – На останні гроші придбавши лайнер На останні гроші придбавши лайнер, Я вбираю очима, писком і мозком Вознесіння в небо стрімке, негайне. Піді мною, як кажуть англійці, Москов. Я злітав, а знизу мені махали Сто розлук, сто крил в екстазі шаленій, Рок-зірки, блудниці, посли, генерали, Цар Іван і цар Пушкін. Безсмертний геній Теж махав з постаменту (прощай, друзяко! Вже тебе не […]...
23. Леонід Кисельов – Смерть ланкової Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за нею на цвинтар. Вже безносу чути, як іде навшпиньках. І нема їй слова, нема зупину. І плаче земля, бо вмирає жінка, Що родила цукор в гірку нашу днину. А небо осіннє таке безкрає, Що і […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Поема про вітрини Скляні очі кам’яниць, Над ними чола балконів, Рійний, стрійний танець Світла красок, тонів. О місто, місто, місто – Гігантний заліза та бетону тин. О місто, місто, місто – Задимлене в неба блакить Алмазними зіницями вітрин. Очі скляні кам’яниць, Над ними шильди, фасади, Мінливий реклам танець Пестить трійлом принади. О місто, місто, місто – Гігантний заліза […]...
25. Микола Вінграновський – Ліс в осені стояв Ліс в осені стояв. дивився на райцентр. Смолою синьою перекипало літо, І дихала земля з прив’ялених люцерн, Прощався з літом джміль, марудив розджмеліто, Дивився вовком, вовком і літав, Валив крилом комбайни й елеватор: Ну як це так, було одне – й забрати? Було джмеленьке – і забрати раптом, А я ж то я – один […]...
26. Яна Мельник – Розмовляла з небом я учора Розмовляла з небом я учора, Промовляла пошепки слова І здалась душевною розмова Адже, говорила тільки я. Розказала все, що наболіло, Поділилась тим чим дорожу – Як мені обпалювали крила, А мені здавалося – лечу. Розказала, як завжди чекаю, Як надіюсь, вірю, як живу… Як молитвами у Господа благаю Берегти всіх тих кого люблю… І нічого […]...
27. “Ой летіла стріла” Аналіз балади Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином. Ідея: висловлення співчуття до загиблого. Основна думка: Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, / Поки не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачить… Композиція “Ой летіла стріла” Експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина. Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль. Кульмінація: […]...
28. Павло Мовчан – Сини Зривається голос на поклик:-О небо! Бездонність твоя вже очей не гнітить, І аркуш паперу кружляє, як лебідь, І рідиться зором недвижна блакить. Кому тільки в тебе вдивлятись щоденно? О небо! О руки! О справи земні! Лиш видивиш очі – і зір помрячений Нагледить пітьму у твоїй глибині… У матері зранку опущені очі, Немов завинила, що […]...
29. Ольга Анцибор – Хлопчик мій горобчик Хлопчик мій горобчик, Пташенятко миле, Якби ти дозволив – Я б тебе любила. Стежечка-стежинка Лісом пробігала. Якби ти дозволив – Я б тебе кохала. Ти не дозволяєш, Мене не кохаєш, Молоду дівчину За дружину маєш. Дубок зелененький Над річкою в’ється, Болісно серденько В моїх грудях б’ється. Я його благаю, Не бийся, не треба. До мого […]...
30. Павло Мовчан – Що ви знайшли на небесних купинах? Хвилею зору небо схитнулось, Східності хмари збігали униз. Прогуркотіло, мов бочка, минуле, Ти ж при падінні на мить зупинивсь. Там на горі, де громи дозрівають, Скрапують в небо вишні рясні, Крізь намальовану браму до раю Страдницькі видно обличчя мені… Колір земний, а з очей б’ють джерельця, В борознах зморщок запіксь чорнозем,- Мов на монетах, образ […]...
31. Ольга Анцибор – Господи, я дякую тобі Господи, я дякую тобі За твоє святе благословення, Дав мені ти сльози у журбі, І кохання дав як одкровення. Ти створив мене таку не схожу На подруг моїх і на людей Врівноважених як день погожий, Чи похмурих, як сльотавий день. У моїм житті-калейдоскопі Змінюється все, як круговерть, Сльози й сум розвіються, як попіл, Щастям серце […]...
32. Микола Руденко – Жити можна Є лісова дорога до села – Туди іще бруківка не дійшла. З десяток верст ідуть баби й діди, Щоб хліба в клунках принести туди. І споглядають сосни та дуби, Як тужаться під клунками горби. Та селянин уже до цього звик. Гребе пісок дірявий черевик. А як загрузне стомлена нога, Їй сучкуватий костур помага. Ідуть, сміються. […]...
33. Іван Малкович – Отакий роззява Отакий роззява І. Малкович за С. Маршаком. Переспів з російської. Жив собі роззява, ліві двері справа… З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став, Шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани. Отакий роззява, ліві двері справа. Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: “Не так!”, Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: “Не те!” Отакий […]...
34. Іван Андрусяк – це дуплаве свято генералів Це дуплаве свято генералів Нині тут забава навпаки Голови на плечах догорають Ніби розцяцьковані свічки Падають посоловілі звізди В келихи з отруєним вином Господи тобі не все одно Випити чи знов на небо вішати Доливай і не важливо скільки Не доп’єм то най ковтає чорт А солдати лазять по маківках Не запалених іще свічок Сірники […]...
35. Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, у злочинах упертий, Ушанував мої жалі – І я, щоб і голоду не вмерти, Пеньки корчую на селі; Аби воли спочити з плуга Ревли на той бік під бичем: Бо тут у їх шалена туга […]...
36. Іван Франко – Якби знав я чари, що спиняють хмари Якби знав я чари, що спиняють хмари, Що два серця можуть ізвести до пари, Що ламають пута, де душа закута, Що в поживу ними зміниться отрута! То тебе би, мила, обдала їх сила, Всі би в твоїм серці іскри погасила. Всі думки й бажання за одним ударом. Лиш одна любов би вибухла пожаром, Обняла б […]...
37. Оксана Боровець – Місто між нами – тисячі рук і рік Місто між нами – тисячі рук і рік. З ранку до ночі, поміж метро і METRO, – Скорені вівці, навчені вівчарі. Люди з очима вовка біжать із NETрів. Місто між нами – лігво чужих тварин, Чути спиною подих різкий і спертий. Віти метро б’ються за склом вітрин, Києве яблуко котиться по проспекту. Вовчі зіниці ширяться […]...
38. Юрій Андрухович – дидактична вистава в театрі Богуславського “Велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив Домовини з людськими кістяками, – при перебудові костела на Театр забуто усунути з підземелля давніх покійників… “ І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” Панове публіка, для трепету і млості, Для гостроти і свіжості в серцях Репрезентуєм підземельні кості. Панове, всі ми ходим по мерцях, […]...
39. Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю Хтось тисне з хмар на землю, тисне Люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу кров, коли йдемо на рать. І небо падає в холодні трави, Коли нас братство в землю зарива. Лише у зорях відгомоном слави Звучать востаннє мовлені слова. А там, дивись, ідуть сини змужнілі І знов беруть […]...
40. Наталія Пиж – давай залишим все як є Давай залишим все як є Не будем будувать ілюзій Пройшло, минуло те усе Тепер з тобою просто друзі. Не будем плакати, страждать В душі вже все переболіло Не будем зустрічі шукать Для нас це все вже не важливо. Лиш інколи у голові Вспливуть моменти того щастя Коли були на самоті Кохали, й все було прекрасне. […]...