Першодрук



Першодрук – умовна назва книг, випущених у певній країні впродовж деякого часу після запровадження в ній книгодрукування. Винайшов його Й. Гуттенберг (1394 – близько 1399), сконструювавши пристрій для виливання літер, удосконаливши друкарський прес. Він видав ряд книг, серед яких: “донати” (посібники з латинської граматики Е. доната), календарі, Біблія та ін.. Засновником українського П. на базі кириличної абетки вважається Ш. Фіоль (р. н, – невідомий, помер 1525), котрий опублікував “Октоїх” (1491), “Тріодь цвітну” (1491), “Часослов”

(1491), “Тріодь постну” (без дати). Гіпотетично, що за цим іменем, переінакшеним у латинській транскрипції, приховане призвіще та ім’я українця Святополка Хвилі. другим першодрукарем був білорус Франциск Скорида (близько 1490 – 1551). Завдяки йому з’явилися 1517 у Празі “Псалтир”, “(Книга) Іова”, “Притчі Соломона”, “Ісус Сирахів”, у Вільно – т – “Мала подорожня книжиця” (близько 1522), “Апостол”. У цих виданнях наявна й українська лексика. досвід своїх попередників використав Іван Федоров (близько 1510-85), змушений емігрувати з Московщини спершу до Великого князівства Литовського, а потім – до Острога та Львова, де він заснував друкарні, надрукував знаменитого “Апостола” (1564) та “Букваря” ; (1574).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



П'ятнадцятирічний капітан скорочено 2 частина 1 роздіе.
Ви зараз читаєте: Першодрук