Підпалий Володимир – Кожна бджілка як лічилка (Збірка)



1991 рік, видавництво “Веселка”

ЗОЗУЛЯ
У зеленому гайку
Роздає вона “ку-ку”:
Ось один, і два, і три,
Десять, двадцять, сто –
Бери, щоб на довгому віку
Мали всі своє “ку-ку”.

ЛІЧИЛКА
Летів рій бджілок
Зі ста лічилок.

Зійшлися діти,
Давай лічити.

Бо кожна бджілка
Немов лічилка:

Кого укусить –
Жмуритись мусить.

ГУСИ
– Гуси, гуси,
Де ви були?
– В синім небі
Між хмар пливли
– де ж те небо?
– Впало в воду.
– А де вода?
– Коло броду.
– А

де той брід?
– А там, де ліс.
– А де той ліс?
– А там, де й ріс…

КАЗОЧКА ПРО СОНЦЕ
Доньці
З пруга червоного на стерню
Покотилось гаряче коло,
Тіло своє об ню
Покололо.

І там, де стіг, наче віл,
Що запливає в тумани,
Згорнулось клубочком, сіло на діл
І язиком зализує рани…

ЛІСОВЕ дЖЕРЕЛО
В темнім лісі джерело
Синє кинуло крило
На траву шовкову,
Почало розмову:

– На прощання вам скажу
Між дерев я поброджу,
Походжу, і поблуджу –
Та й до річки побіжу…

Каже ліс йому:
– Біжи! –
Кажуть птиці:
– Так, біжи! –
Кажуть

звірі теж:
– Біжи! –
Кажуть всі йому:

– Біжи
І про нас там розкажи.
Хай всі знають,
Як отут восени вітри метуть,
Як зимою білі мухи
Крутять снігу завірюхи,
Як блакитно навесні
Дзвонять проліски ясні,
Як у нас гриби ростуть,
Як у нас дуби гудуть,
Щоб маленьке джерело
Прохолоду берегло…

ВЕСНА
Уже вернулися додому
З-за океану журавлі,
Уже кують, забувши втому,
У росах коники малі.
Вже хмари в сонячних накрапах
У синім небі попливли,
Уже кульбаби дружно в травах
Жовтаві кульки надули…

ДЗВОНИКИ
Сонце рано встає,
Небо вищає,
Сипле золота
Повні пригорщі:

– Це землі, а це – вам, –
Посіває…
З переляку мороз
В ліс тікає

Через яр навпрошки.
А у лісі
Струмки
Дзвонять в дзвоники..

ЛИПЕНЬ
Ходить між липами легко липень,
Небо вночі позіхає на сушу,
Сизий шуліка у небі глибоко,
Наче камінчик, з місця не зрушить…

ЛІТО
Лежить натомлена земля,
Вся динями і сонцем пахне.
Де шлях прокурений петля,
В пилюці подорожник чахне.

Шмага чубаті ячмені,
Як батогом, під боки вітер…
На незагнузданім коні в’їжджає
В степ червоне літо.

СУНИЦІ
У приярку,
Де повінь буйних трав,
Зелений дощ
Вночі на землю лляв.

А як задніло –
В листі крапелини
Промінились рожево,
Як жарини…

Їх я не рвав,
Не їв,
А цілував…

ПЕРЕдЗИМ’Я
За журавлиними ключами
Посиротіла далина…
Відходить листопад. За лісом
Зима вітрило напина.

Зашклилися, як затулились,
Тоненьким льодом у степах
Мілкі озера. Глід червоний
Промерз до зернят на кущах.

А грудень дихає сердито
Морозом: невтямки йому,
Чому тендітними списами
Озимина стріча зиму…

ЗИМОВИЙ БІР
Забрів у сніг,
Втомився й ліг
Та й снить пухкими снами
Зимовий бір,
Мов чорний звір,
Зі срібними рогами…

МОРОЗНИЙ ВЕЧІР
В схованки тікають звірі –
Ні догнать, ні перейнять,-
Мерзнуть зорі в небі сірім,
Наче лапки каченят…

СНІГУРІ
Виснуть густо на гілках,
Бо померзли долі,
У синеньких піджачках,
У червоних льолях.

А як вітер загуде,
Закружля по колу –
Не один з них упаде
Грудкою додолу…

ЗАЙЧИК
(За мотивами народної казки)
– Зайчику-спанчику, де ночуватимеш?
Звідки біжиш? Із млина? У млині
В міхах горіхів багато-багато,
Чом хоч одного не вкрав мені?..

– Пальчики-кравчики скубли за вуха,
Біг по колоді, тонув у ріці,
Сікла по носі мене завірюха,
Ще й насміхалися горобці…

– Зайчику-спанчику, дихає ніччю
Сіра безодня неба… Біжім!..-
Швидше і швидше. Лиш вуха-свічечки,
Їм і тремтіти-горіти, і мерзнути їм…

ПЕС
Чи не знаєте ви пса,
Котрий за котом гаса,
Прокусив собі язик,
Став худий, мов черевик

КОЖУХ
Зиму мороз
Дуже любив,
Зимі мороз
Кожух пошив.

– Носи, зимо,
Оцей кожух
Із сивих хмар,
Із білих мух…

Пильнуй: як сонце
Припече,
Кожух твій, зимо,
Утече…

КІТ
Кіт – ледащо й боягуз,
Цілий день мурчить під вус,
Що він тигрові рідня…

Хай хтось вірить,
Та не я!..

ПІдКІВКИ
В маленької киці
М’які топтаниці,
Гостренькі дряпки –
З підківками лапки…

ЛАПЦІ
На річці жабки
Жабці
Сплели з латаття
Лапці.

Аж роздивились
Лапці
Великі трішки
Жабці.

Попідрізали
Лапці –
Маленькі лапці
Жабці…

Та й порішили:
– Годі,
Нехай босоніж
Ходить…

НІСЕНІТНИЦЯ
Вбігли хмари
До кошари,
Аж там птах
На восьми ногах,
В човен грюка,
Копійкою хрюка
І до пастуха
Махайлом маха…

Засміялись хмари
І гайда з кошари..

ЧЕРЕдНИК
Від середи
До середи
Він проситься
До череди.

Коли ж настане
Середа,
Його шукає
Череда.

Ніхто не зна,
Куди він зник,
Наш помічник –
Мій чередник…

СКОРОМОВКА
У ліс од всіх
Утік горіх…

Ото утіха –
Знайти горіха!..

ЗАГАдКА
Відгадайте, хто такі:
Влітку на припоні
Проти сонця на горбі
Лежимо поміж рядків
І зелені, й чорні,
І смугасті, і рябі…

А як серпень на росі
Ставить сонця пробу –
Підставляємо усі
Ми по черзі лоба…
Хай нас крутять,
Хай нас б’ють,
Хай з баштану
Заберуть!..

ГАРБУЗ
Ліз городом карапуз.
Гульк – у затишку гарбуз
Біля тину крадькома
Проти сонечка дріма,
Краплі поту на чолі,
Хвостик глибоко в землі…

КАЗОЧКА ПРО ТЕЛЯТКО
Як вечір зірок багато
Сипне на міста й поля,
Із неба мале й рогате
В вікно загляда теля.

Купає телятко ніжки
В тумані, як в молоці,
І світяться в нього ріжки,
Мов сонячні промінці.

І хоче телятко спати,
Сон вічки йому стуля,
І хоче втекти в кімнату
До діток малих теля…

КІНЬ
У Андрійка на долоні
Всеньку ніч пасуться коні.
У долині напасуться
І росою там зап’ють,
Не гасають, не гризуться,
І не б’ються, і не б’ють.
З золотими копитами,
Із червоними хвостами
Ходять, наче по воді,
На шовковім поводі.
Чорні гриви шиї гнуть,
Ріками униз течуть.
І задумав так Андрій:
Тут між ними десь і мій,
І найкращого коня
Вже він майже доганя.
Вже спіймав за гриву він,
Щулить гострі вуха кінь,
Бурю видихнув грудьми
Вдарив дзвінко копитьми,
Аж розсипались вогні –
І пропав у табуні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Блакитна панна аналіз.
Ви зараз читаєте: Підпалий Володимир – Кожна бджілка як лічилка (Збірка)