Підпалий Володимир – Кожна бджілка як лічилка (Збірка)
1991 рік, видавництво “Веселка”
ЗОЗУЛЯ
У зеленому гайку
Роздає вона “ку-ку”:
Ось один, і два, і три,
Десять, двадцять, сто –
Бери, щоб на довгому віку
Мали всі своє “ку-ку”.
ЛІЧИЛКА
Летів рій бджілок
Зі ста лічилок.
Зійшлися діти,
Давай лічити.
Бо кожна бджілка
Немов лічилка:
Кого укусить –
Жмуритись мусить.
ГУСИ
– Гуси, гуси,
Де ви були?
– В синім небі
Між хмар пливли
– де ж те небо?
– Впало в воду.
– А де вода?
– Коло броду.
– А
– А там, де ліс.
– А де той ліс?
– А там, де й ріс…
КАЗОЧКА ПРО СОНЦЕ
Доньці
З пруга червоного на стерню
Покотилось гаряче коло,
Тіло своє об ню
Покололо.
І там, де стіг, наче віл,
Що запливає в тумани,
Згорнулось клубочком, сіло на діл
І язиком зализує рани…
ЛІСОВЕ дЖЕРЕЛО
В темнім лісі джерело
Синє кинуло крило
На траву шовкову,
Почало розмову:
– На прощання вам скажу
Між дерев я поброджу,
Походжу, і поблуджу –
Та й до річки побіжу…
Каже ліс йому:
– Біжи! –
Кажуть птиці:
– Так, біжи! –
Кажуть
– Біжи! –
Кажуть всі йому:
– Біжи
І про нас там розкажи.
Хай всі знають,
Як отут восени вітри метуть,
Як зимою білі мухи
Крутять снігу завірюхи,
Як блакитно навесні
Дзвонять проліски ясні,
Як у нас гриби ростуть,
Як у нас дуби гудуть,
Щоб маленьке джерело
Прохолоду берегло…
ВЕСНА
Уже вернулися додому
З-за океану журавлі,
Уже кують, забувши втому,
У росах коники малі.
Вже хмари в сонячних накрапах
У синім небі попливли,
Уже кульбаби дружно в травах
Жовтаві кульки надули…
ДЗВОНИКИ
Сонце рано встає,
Небо вищає,
Сипле золота
Повні пригорщі:
– Це землі, а це – вам, –
Посіває…
З переляку мороз
В ліс тікає
Через яр навпрошки.
А у лісі
Струмки
Дзвонять в дзвоники..
ЛИПЕНЬ
Ходить між липами легко липень,
Небо вночі позіхає на сушу,
Сизий шуліка у небі глибоко,
Наче камінчик, з місця не зрушить…
ЛІТО
Лежить натомлена земля,
Вся динями і сонцем пахне.
Де шлях прокурений петля,
В пилюці подорожник чахне.
Шмага чубаті ячмені,
Як батогом, під боки вітер…
На незагнузданім коні в’їжджає
В степ червоне літо.
СУНИЦІ
У приярку,
Де повінь буйних трав,
Зелений дощ
Вночі на землю лляв.
А як задніло –
В листі крапелини
Промінились рожево,
Як жарини…
Їх я не рвав,
Не їв,
А цілував…
ПЕРЕдЗИМ’Я
За журавлиними ключами
Посиротіла далина…
Відходить листопад. За лісом
Зима вітрило напина.
Зашклилися, як затулились,
Тоненьким льодом у степах
Мілкі озера. Глід червоний
Промерз до зернят на кущах.
А грудень дихає сердито
Морозом: невтямки йому,
Чому тендітними списами
Озимина стріча зиму…
ЗИМОВИЙ БІР
Забрів у сніг,
Втомився й ліг
Та й снить пухкими снами
Зимовий бір,
Мов чорний звір,
Зі срібними рогами…
МОРОЗНИЙ ВЕЧІР
В схованки тікають звірі –
Ні догнать, ні перейнять,-
Мерзнуть зорі в небі сірім,
Наче лапки каченят…
СНІГУРІ
Виснуть густо на гілках,
Бо померзли долі,
У синеньких піджачках,
У червоних льолях.
А як вітер загуде,
Закружля по колу –
Не один з них упаде
Грудкою додолу…
ЗАЙЧИК
(За мотивами народної казки)
– Зайчику-спанчику, де ночуватимеш?
Звідки біжиш? Із млина? У млині
В міхах горіхів багато-багато,
Чом хоч одного не вкрав мені?..
– Пальчики-кравчики скубли за вуха,
Біг по колоді, тонув у ріці,
Сікла по носі мене завірюха,
Ще й насміхалися горобці…
– Зайчику-спанчику, дихає ніччю
Сіра безодня неба… Біжім!..-
Швидше і швидше. Лиш вуха-свічечки,
Їм і тремтіти-горіти, і мерзнути їм…
ПЕС
Чи не знаєте ви пса,
Котрий за котом гаса,
Прокусив собі язик,
Став худий, мов черевик
КОЖУХ
Зиму мороз
Дуже любив,
Зимі мороз
Кожух пошив.
– Носи, зимо,
Оцей кожух
Із сивих хмар,
Із білих мух…
Пильнуй: як сонце
Припече,
Кожух твій, зимо,
Утече…
КІТ
Кіт – ледащо й боягуз,
Цілий день мурчить під вус,
Що він тигрові рідня…
Хай хтось вірить,
Та не я!..
ПІдКІВКИ
В маленької киці
М’які топтаниці,
Гостренькі дряпки –
З підківками лапки…
ЛАПЦІ
На річці жабки
Жабці
Сплели з латаття
Лапці.
Аж роздивились
Лапці
Великі трішки
Жабці.
Попідрізали
Лапці –
Маленькі лапці
Жабці…
Та й порішили:
– Годі,
Нехай босоніж
Ходить…
НІСЕНІТНИЦЯ
Вбігли хмари
До кошари,
Аж там птах
На восьми ногах,
В човен грюка,
Копійкою хрюка
І до пастуха
Махайлом маха…
Засміялись хмари
І гайда з кошари..
ЧЕРЕдНИК
Від середи
До середи
Він проситься
До череди.
Коли ж настане
Середа,
Його шукає
Череда.
Ніхто не зна,
Куди він зник,
Наш помічник –
Мій чередник…
СКОРОМОВКА
У ліс од всіх
Утік горіх…
Ото утіха –
Знайти горіха!..
ЗАГАдКА
Відгадайте, хто такі:
Влітку на припоні
Проти сонця на горбі
Лежимо поміж рядків
І зелені, й чорні,
І смугасті, і рябі…
А як серпень на росі
Ставить сонця пробу –
Підставляємо усі
Ми по черзі лоба…
Хай нас крутять,
Хай нас б’ють,
Хай з баштану
Заберуть!..
ГАРБУЗ
Ліз городом карапуз.
Гульк – у затишку гарбуз
Біля тину крадькома
Проти сонечка дріма,
Краплі поту на чолі,
Хвостик глибоко в землі…
КАЗОЧКА ПРО ТЕЛЯТКО
Як вечір зірок багато
Сипне на міста й поля,
Із неба мале й рогате
В вікно загляда теля.
Купає телятко ніжки
В тумані, як в молоці,
І світяться в нього ріжки,
Мов сонячні промінці.
І хоче телятко спати,
Сон вічки йому стуля,
І хоче втекти в кімнату
До діток малих теля…
КІНЬ
У Андрійка на долоні
Всеньку ніч пасуться коні.
У долині напасуться
І росою там зап’ють,
Не гасають, не гризуться,
І не б’ються, і не б’ють.
З золотими копитами,
Із червоними хвостами
Ходять, наче по воді,
На шовковім поводі.
Чорні гриви шиї гнуть,
Ріками униз течуть.
І задумав так Андрій:
Тут між ними десь і мій,
І найкращого коня
Вже він майже доганя.
Вже спіймав за гриву він,
Щулить гострі вуха кінь,
Бурю видихнув грудьми
Вдарив дзвінко копитьми,
Аж розсипались вогні –
І пропав у табуні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Блакитна панна аналіз.