“Поет – насамперед людина, повна добра і любові”
Перш ніж почнемо говорити про поезію Василя Стуса з точки зору її людяної інтелектуальності, безмежної любові поета до людей, згадаємо слова самого митця: “І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі”.
Людяність кожної людини перш за все визначається її ставленням до матері. Образ матері, а також образи дружини і
Ти перепілка, що в житах співала, а я
Лежав поміж колгоспних кіп,
А ти перевесло вив’язуєш і кличеш,
Сумний, солодкий голос подаєш.
І
Переступає, як малий ведмедик…
Уже в перших автобіографічних віршах поета мати постає як оберіг родини, перший вчитель і порадник дитини. Не маючи сама освіти, мати вчила дітей відчувати красу слова через пісні, яких знала велику кількість, через родинні перекази та легенди:
А мати нам пісень співала –
Їх більше, мабуть, не почуть,
Як хлопця дівчина кохала,
Котру той хлопець встиг забуть.
Або тієї, що пізніше
Я прочитав у “Кобзарі”,
Що батько синові миліший,
Ніж мати…
З великою тугою згадує поет матір із сибірських далей, з табірного “смертеіснування”. Він знаходить такі деталі й такі слова, які нікого не залишать байдужим. Мати приходить до сина у сні, бентежачи його душу, змушуючи страждати, але й заспокоює, виліковує своєю любов’ю душевні рани:
Цілую в сні сумне твоє обличчя,
Моя скорботна матере! Прости!
Моя біда тебе до себе кличе
На чорні і осмолені хрести.
Моя журавко сиза! Зозулице,
Як холодно в обмерлих цих світах!
З любов’ю до матері співзвучна для поета любов до Батьківщини. Як і для більшості українських поетів, Україна для Стуса різна: вона може бути омріяним прекрасним краєм, і може бути чужа, окупована “людожерами”. Лише у сні приходить вона до нього міфологічним Шевченковим раєм:
Без калин, без соняхів, без сонць,
А в сутінках. Як удова, із клунком
Заходить Україна в рідний дім:
Напитися, спитати про здоров’я
І чорний, як чорнозем, піт з чола
Рукою стерти.
Чим далі віддаляється поет від Батьківщини в край чужий, тим яскравішою стає для нього мрія про повернення “на тихі води, на ясні зорі”, та образ втраченої Вітчизни часто стає страшним:
Довкола – зрубані хрести
На рідній Батьківщині.
Моя тополе, краю мій,
Вигойдуйся на волі,
Притьмом пильнуючи з-під вій
Синів на видноколі.
З яким стражданням і вірою пише поет про кохання до жінки, єдиної, далекої, яка залишилася на рідній Батьківщині і стала такою ж недосяжною мрією, як і Україна. Теплом сповнені рядки, присвячені коханій дружині, освяченій силою почуття:
Вона і я поділені навпіл
Містами, кілометрами, віками…
Або:
Моя кохана! Ластівко! Жоно!
Люблю тебе – палкіше, ніж донині
Тебе кохав. Щоночі і щогодини
Ввижається притьмарене вікно,
В якому ти бриниш, немов бджола –
Прижурена, олітнена, пахуча.
Та чи не найбільше чується голос люблячої людини – батька – у листах поета до сина: “Бач, сину, я дуже хочу, щоб Ти (поет так і звертається до сина – з великої літери!) виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така… “
Так, поет перш за все намагався бути Людиною. Що він розумів під цим? Бути собою, залишатися вірним своїм принципам, не зраджувати найвірніших сердець, що люблять тебе і вірять тобі. Таким лишався він зажди, бо до поезії ставився, як до життя, не прагнучи слави, визнання, премій… Прагнув дати слову животворну силу, цілющість і правдивість.
Чи міг поет обрати собі інших шлях? Чи то просто “радянська дійсність”, так би мовити, зруйнувала йому життя? Так, міг, як і багато інших, піти легким шляхом, який проторувало уже багато поетів до нього, міг би все життя оспівувати ТЄ; що було йому противне… Міг би? Ні, не міг. Мабуть, тому так цікавився Стус постаттю Тичини – творця, зламаного тиском НКВД, пісня якого, долетівши до неба, впала долі і з того часу ходила на милицях… Хотів зрозуміти, що спонукало такого генія до самознищення. А для себе такого шляху не допускав…
Поет дуже любив життя, і тому не міг бачити, як воно перетворюється на пригнічене тиском існування “німої лялечки”, нелюдини. Він умів ненавидіти тільки тому, що умів любити; зневірявся, бо умів вірити, страждав, бо хотів радіти вільному життю вільного народу.
Спасибі тобі, поете, що ти був!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Федеріко Гарсіа Лорка – людина і поет Хоч минаються тополі, Та сліди по собі світять. Ф. Г. Лорка Федеріко Гарсіа Лорка. Петенера. Романсеро. Канте хондо. Сигірія. Які незвичайні, милозвучні, музичні й поетичні слова. Здається, все, що пов’язане з Федеріко Гарсіа Лоркою, є таким, бо вже й саме ім’я звучить, як музика, ніби струни гітари перебирають пальцями, і вона відгукується музикою й словом […]...
- Гімн материнській любові у творчості А. Малишка Бувало, мати, Ївга Базилиха… В зимовий вечір заспіває стиха І доведе малого до плачу. Так написав А. Малишко, згадуючи своє дитинство. Любов до пісні в поета – від його матері Ївги Остапівни. У середовищі письменників ніхто не знав стільки пісень, як Малишко, і ніхто не міг співати їх так гарно, як він. А символічний образ […]...
- Атмосфера добра і любові в українській родині (за оповіданням С. Васильченка “Свекор”) Споконвіку у житті українців найбільше цінувалися повага до оточуючих, чесність, порядність, розум, життєрадісність. Саме такі риси роблять людей по-справжньому гідними любові та поваги, такі риси притаманні героям С. Васильченка. Одна з найбільших цінностей в людському житті – родина. Саме стосунки у родині, любов та поради батьків формують вдачу та погляди, зумовлюють вчинки й поведінку. В […]...
- Твір на тему: Хай оживає істина стара: людина починається з добра Наразі ніхто вже не сумнівається в народній мудрості: роби добро – і воно до тебе повернеться сторицею. Людина приходить у цей світ доброю, бо, як сказано в Біблії, – “Бог створив людину за образом і подобою своєю”. А що таке Бог? Далі читаємо: “Бог є любов”. То як же від любові може бути щось недобре, […]...
- Пісня про рушник А. Малишка – гімн материнській любові Пісня про рушник А. Малишка – гімн материнській любові Поезія А. Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності. Гімном материнства називають […]...
- Зображення великої батьківської любові в поезії “Синові” (2 варіант) Вірш Максима Тадейовича Рильського “Синові” написано як спогад про сина, коли той був маленьким. Це монолог-спогад. Батько згадує про розмову з сином, коли хлопчик “був іще малий котигорошок”. В дитини спитали, ким вона хоче бути, коли виросте. І “малий котигорошок” відповів дуже серйозно: “Людиною”. Поет захоплюється розсудливістю малої дитини, людяністю свого сина, його мудрістю: Яку […]...
- Микола Вінграновський – Передчуттям любові і добра Передчуттям любові і добра І в ці рази я тішусь та радію! Немов перегра давності стара, Щось знову обіцяє на надію. Затуркані бажання золоті, І суєтою злякані довір’я, Як діти по мертвотній руйноті До себе знову лізуть на подвір’я… Який щасливий голод на душі! Яка перечекаянність! звідколи! Яка жага вже застеляє столи! Які на хвилі […]...
- Прекрасна симфонія святої любові до жінки у творчості Б. Олійника Мати з її воістину божественною місією продовжувати людський рід возвеличена й оспівана багатьма українськими поетами. За останні два століття нової української літератури ми не знаємо жодного більш-менш помітного художника слова, у якого б не було віршів про матір. Українські поети створили величезну і прекрасну симфонію святої любові до жінки-матері – берегині роду і народу. По […]...
- Іван Андрусяк – добра людина Мы рады б жить в согласье И совете, Да обстоятельства не таковы Бертольд Брехт Над річкою з вудкою Сидить добра людина З синіми очима старої вівці У вічній течії В масному намулі хвиль Поплавок бринить тихше ніж серце Благословенна хвиля Яка не вертається Він тиха людина В 17 років Зашнурований в цісарські строї В альпах […]...
- Протистояння добра і зла в новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” Світ поділений на дві частини – Добро і Зло, між якими точиться запекла боротьба. Добра більше, адже, якби це було не так, світ уже загинув би. У новелі Миколи Хвильового “Я (Романтика)” добро уособлюється в образі матері з біблійним ім’ям Марія, котра є “втілений прообраз тієї надзвичайної Марії”, яка стоїть на грані невідомих віків – […]...
- Гуманістичний пафос, етика добра і любові до людей у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Пошуки добра і справедливості..-. Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (1 варіант) Україна, її доля, її майбуття – головна тема творчості видатного українського поета В. Стуса. Про що б поет не писав, чи то про матір, чи то про сина, дружину, самотність свою у чужих краях – він пише про рідну землю, згадуючи її з ностальгією. В одному з листів до Андрія Малишка він писав: “Я визнаю, […]...
- Я – людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”) Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я… Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість – неповторна! Але вважаю, що завдання кожного – робити світ […]...
- Поет А. Малишко: родом із дитинства Я з тих країв, де за Дніпром кургани І ворохобна тисяч літ хода, Де бунчуки татарські без пошани Земля покрила чорна і руда. Так писав про свою малу батьківщину видатний український поет Андрій Самійлович Малишко. Народився Малишко 14 листопада 1912 року в селищі Обухів, яке розкинулось на косогорах по обидва боки автостради Київ-Дніпропетровськ. Батько Самійло […]...
- Оспівування безмежної материнської любові в поезії “Колискова” (3 варіант) У вірші “Колискова” Л. Українки зображено молоду матір, що співає своїй дитині. Скільки любові, ніжності у її словах! Вона називає свого синочка пестливими словами: “малесенький”, “дитинонько”. Жаліє мати свого сина, що спить собі спокійно та й не знає, як воно буде далі. Не знає малеча того, що в житті є несправедливість та лихо. З долею […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...
- Поет – головний герой “Давньої казки” Лесі Українки Поет – головний герой “Давньої казки” Лесі Українки Поему “Давня казка” Леся Українка написала в 1893 році. Основною темою твору є утвердження ролі поета й поезії в суспільному житті. Яким же постає в творчій уяві славнозвісної письменниці провідник народних прагнень, талановитий провісник майбуття? Зовнішність головного героя твору звичайнісінька: На обличчі у поета Не и ціла […]...
- Твір на тему: Найрідніша у світі людина – мати I. Велике щастя для жінки – народження і виховання дітей. II. Найдорожча у світі людина – мати, 1. Образ матері у творчості українських митців (оспівування жінки-матері письменниками і поетами – Т. Шевченко, А. Малишко, В. Сосюра, О. Довженко та інші; показ у художніх творах духовної краси жінки-матері; багатогранність материнського образу: мати-учитель, мати-оберіг, мати-Україна; мати – […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) (2 варіант) У віршах “Батьківське поле” та “Від серця поклонюсь” поет Микола Сингаївський оспівує своїх батьків, їх любов до праці. Це прості сільські трударі. Вірш “Батьківське поле” пройнятий любов’ю до рідної землі, наче “батьківське поле за ясенем” потом. У вірші оспівується вічна праця трударя-хлібороба, найсвятіша і невмируща. Бо хліб – це святиня, це символ трудової честі, звитяги […]...
- Почуття синівської любові як вияв народної моралі в новелі Г. Косинки “Мати” (1 варіант) “Мати” – це слово, яке змушує кожного згадати світлий образ найріднішої людини й відчути ту зажуреність і смуток, які приходять, коли згадуємо дитинство. Мотив материнської любові є одним із провідних в українській літературі: оповідання “Мати” М. Хвильового, твір із такою самою назвою О. Довженка, численні образи матері у багатьох повістях та романах інших вітчизняних письменників. […]...
- Твір на тему: Найдорожча в світі людина Найдорожча в світі людина – це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати ділить з ними. Матері супроводжують […]...
- Зображення великої батьківської любові в поезії “Синові” (1 варіант) Відомого українського поета Максима Рильського знають усі. В своєму вірші “Синові” він зміг точно передати почуття батька до свого любого сина. Взагалі треба сказати, що батьки ніколи не бажають своїм дітям поганого, а хочуть їм лише добра. Усі батьки хочуть, щоб їхня дитина була щасливою, не зазнавала в житті прикростей та розчарувань. Проте головне, щоб […]...
- Оспівування безмежної материнської любові в поезії “Колискова” (1 варіант) Дуже виразно розкривається глибоке материнське почуття до своєї дитини у “Колисковій”. Адже відомо, що мати завжди хоче огородити свою дитину від лиха, від горя та сліз. У вірші мати із великою любов’ю співає пісню над своїм дитям. Вона застерігає Його від лиха, яке ще доведеться зазнати, але доки вона в змозі, вона буде піклуватися про […]...
- Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно… “) (2 варіант) В. Стус називав П. Тичину “феноменом доби”. Так, цей поет є одним з найталановитіших митців, що прославляли Україну. “У світі небагато є поетів, які так глибоко відчувають слово, як Тичина… Кожне слово складається із змісту й мелодії. І саме мелодію слова вмів чути й передавати П. Тичина”, – писав про нього П. Панч. Тому багато […]...
- “Поет-це слово. Це його життя” (поезія М. Вінграновського) Уже перша збірка поезій М. Вінграновського засвідчила його непересічний талант і викликала відверте захоплення читачів. Поет охопив своєю увагою Космос, людство, землю, народ, добу, Україну. Саме в цих глобальних вимірах жив його ліричний герой. Поет був непересічною особистістю. Усе, до чого він прикладав свою творчу силу й енергію, розцвітало, розкривалося новими гранями людських можливостей. Результатом […]...
- Григорій Сковорода – Повна академічна збірка творів За редакцією проф. Леоніда Ушкалова. – Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011. – 1400 с. ISBN 978-966-372-330-3 Ця книга – перше видання творів великого українського поета й філософа Григорія Сковороди (1722-1794), здійснене в належному академічному форматі. Воно стане цінним джерелом для філософів, літературознавців, мовознавців, культурологів, педагогів, богословів та інших фахівців, які вивчають творчість […]...
- “Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові Для кожного з нас найрідніша людина на світі – мама. Її ласку ми відчуваємо на кожному кроці. А в дитинстві нас сповивала любов’ю, теплом і ніжністю мамина пісня – колискова. Леся Українка у вірші створила свій образ матері. А в кожної матері, мабуть, своя пісня. Це залежить від того, яка ця жінка: багата чи бідна. […]...
- Тодось Осмачка – поет “розстріляного Відродження” Література української діаспори стала відомою для широкого кола українського читача в період розбудови незалежності нашої країни. В українську літературу повернулись імена письменників, яких в 20-30-ті роки доля закинула кого в табори, кого в інші країни. До таких митців належить і поет Тодось Осмачка. Народившись в кінці XIX століття, Тодось Осмачка став свідком нашої буремної історії. […]...
- Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі Українки “Давня казка”) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і […]...
- Поетичне вираження любові до землі в поезії Максима Рильського Коли читаєш вірші Максима Рильського, то ніби йдеш битим шляхом, а навколо розляглися безмежні поля України. Творчість його невичерпна. Кожному, хто діткнеться поезії Максима Рильського, впадає в око палка любов до життя, жагучий потяг до єднання з людьми та природою. Його поезія оспівує духовне багатство трудівника, що оновлює, відроджує, прикрашає свою землю, У творчості поета […]...
- Поет своєї епохи (1897-1968) Народився на Херсонщині в селянській родині. Закінчив Єлисавет-градське реальне училище, вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Перша світова війна не дозволила продовжити навчання: його мобілізували і відправили до Київської військової школи. У 1917р. Маланюк переходить до лав УНР. Після поразки уряду УНР емігрує до Польщі, а потім до Чехо-Словаччини. Там навчався у Господарській академії у […]...
- “Не поет, хто забуває про страшні народні рани… ” (за поємою Лесі Українки “Давня казка”) Роль митця в історії людства завжди була знаковою. Звичайно, за умови, якщо це був справжній митець, захисник інтересів народу. Здавна вважалося, якщо тобі Бог дав хист, уміння творити – ти належиш людям. Ти є взірцем мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, прикладом для наслідування. Якщо ти схибиш на цьому шляху обраних, порушиш споконвічні закони моралі, ти […]...
- Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) У бурхливе море революційних подій П. Тичина увійшов справжнім поетичним шедевром – історико-філософською поемою “Золотий гомін”, що сповнена пафосом національного відродження. Її назва закарбувалась у свідомість України символом волі й пробудження нації. Мені вона здається своєрідною ораторією, яка проголошує ідею вічності українського народу, його духовної міці. У […]...
- Гуси-лебеді летять (більш повна версія) скорочено – Стельмах Михайло Розділ перший Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю. Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто […]...
- Василь Стус – поет-подвижник “Ні. Вистояти. Вистояти. Ні – стояти”, – так визначав видатний український поет Василь Стус своє життєве і творче кредо. Він жив не в сталінсько-берієвські часи, але доля його не відрізнялася від долі репресованих у 30-ті роки українських письменників: арешти, допити, облудні звинувачення, тюрми, заслання і… творчість. Творчість для народу, який тупо повторював за партійними можновладцями, […]...
- Поетичне вираження любові до матері-землі у творах М. Рильського Сто років – поважний вік. Але не для поета. Його душа молода. І навіть коли постаріє та згасне тіло – душа молодітиме. Адже душа – вічна! Нещодавно незабутньому Максимові Тадейовичу виповнилося сто. Пишу без частки “б”, бо хіба думаємо ми, відкриваючи томик його поезії, про те, що нема вже між нами ювіляра… На білу гречку […]...
- Твір на тему: Відгук на спектакль (опера “Поет” у ХАТОБі) Нещодавно в мене було справжнє свято – я разом зі своїм класом побувала в ХАТОБі. Ми слухали оперу “Поет”- про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Доля опери має цікаву історію. Ще у 80-х роках на сцені Харківського театру імені Т. Г. Шевченка було поставлено виставу “Шлях”, яку тепло зустріли глядачі. Текст п’єси було покладено […]...
- В. Маяковський – поет-лірик В. Маяковський – поет-лірик Лірика – це особливий рід літератури, тому що об’єднує героя і автора в одне ціле, адже центром зображення стає внутрішній світ поета і тим самим його ліричного героя. Чи співвідноситься таке тлумачення лірики з творчістю В. Маяковського, якого багато разів називали трибуном революції, співцем соціалізму тощо? Гадаємо, що цього поета впевнено […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (2 варіант) Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. О. Гончар Роман Олеся Гончара “Людина і зброя” – це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкому випробуванні. Проблематика роману складна і багатоаспектна. Письменник […]...
- Станіслав Чернілевський: поет, кіносценарист, особистість (народився 1950 року) Народився в с. Жваніна Вінниччині у багатодітній родимі. Рано втратив батька. Середню освіту здобував у школах-інтернатах. Закінчив Вінницький педагогічний інститут і деякий час працював учителем. Потім вступив на факультет кінорежисури Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого, оскільки з дитинства мріяв займатися кіномистецтвом. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Поет, […]...
Аналіз роману дім на горі.