Поет
Вже стомлений трамвай везе мене додому
А я люблю тебе, люблю і не віддам нікому
Ти ніжністю троянд цілуєш мої губи
Я знаю, що навіки, навіки твоїм буду
А ліхтарів тепло дало мені натхнення
І ніжний, тихий дощ, лунатиме до рання
А я стоятиму під ним, лапаючи хвилини
Сховавшись під плащем писатиму картини
Кіселичник ©
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ти той кого я так люблю Ти той кого я так люблю, Без кого жити я не можу, Життя за тебе віддаю – Мій найрідніший, найдорожчий Ти сенс життя, ти навіть більше – Мій еліксир – безсмертна кров. Для чого ж ці нікчемні вірші, Все рівно гнобиш ти любов… Моя спокуса безкінечна – Жага життя – як вічний рай, Натхнення жити […]...
- Крістік Хрустік – Чому б мені не стати вітром? Чому б мені не стати вітром? Чи словом, що лунатиме далеко? Променем сонця, невмирущим світлом? Чи небом, де летітиме лелека? Стати б силою святого одкровення Чи може подихом морозяного ранку? Хочу, щоб в мені жило натхнення, Я подарую його людям на світанку. Та в свому тілі я просто людина Це ніби мало, але часом й […]...
- Я не поет Я не поет. Не вмію складати гарних рим, які приховують таємних зміст і заставляють задуматись. Але прийде натхнення, щось навіє настрій і я напишу пару рядків. Це особисте. Я запишу їх у свій блокнот. Не вчитиму напамять, бо ж навіщо? Я ж ніколи їх нікому не покажу і не буду цитувати свої ж слова. Це […]...
- Люблю я ліс – Воронько Платон Люблю я ліс! Дрімотний ліс. Він партизанові приніс Жаданий захист І спочинок. І не один звитяжний вчинок Я по стежках його проніс За нашу рідну Батьківщину. Березу, вільху і ліщину, Дубів могутність величаву І навіть тихий верболіз – Люблю я ліс. Його по праву Я і шаную, і люблю, Вклоняюсь пишному гіллю, Бо тричі щиро […]...
- Семенко Михайль – Поет (“Я жду, коли надійде хвиля… “) Я жду, коли надійде хвиля І мою душу підхватить бурун. Я не люблю, коли поруч – мила, Я під моїми ногами – грунт. Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі – Моя буря у фарбах світань. Я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила – мій […]...
- Юрій Андрухович – Пастух Пустай, поет, баронський син Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і “Баронський син Гамерици”, що дуже перегукується з “Подорожами Сіндбада”. А за морем першим гамерика з плюшу А за морем другим гамерика з терну Щоб не так гостро цілили в душу Одягни їй […]...
- Вірш – Це мій страх Це мій страх, і його обличчя втрати Підштовхує мене на безглузді дії: “Я мушу вже сьогодні єдину обрати, Єдину для життя, – не дівчину з мрії. Там може не буде рими і натхнення Й не писатиму вірші більше для неї, Там буде життя й відверте кохання, Що принесе дітей до спільної алеї”. У цих словах […]...
- Таня Гелетюк – Твоя Він простяг їй звичайну каблучку… На тремтячій холодній руці, І боявся поглянути в очі Лиш рум’янець горів на щоці. Десь поділось потрібне повітря, Так забракло його у ту мить… А вона відчувала щось дивне І що серце так млосно щемить. Всі слова тихий вітер розвіяв, Десь далеко-далеко відніс, Щоб у горлі ще більще душило Й […]...
- Леся Українка – У путь Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду. Тут долі не маю, – На чужині знайду. Шукатиму долі в далекій стороні! Вперед! прагну волі, у світ пора мені! Бо літа не ждуть… Пора мені в путь! Прощай, товариство, родино-рідна! Прощай, моя люба дружино смутна! Я, може, навіки іду в чужий край… […]...
- Поет “глибокого відчаю і всепоглинаючого суму” (за поезією М. Лермонтова) Період, на який припав розквіт творчості Михайла Лермонтова, був похмурим часом реакції після розгрому декабристів. Російське суспільство тоді впало у тривалу сплячку. У творчості письменників тієї доби панували песимізм, байдужість і зневіра у сильні почуття. Тоді як пушкінський романтизм 20-х років відзначається соціальним оптимізмом, Лермонтов опинився перед лицем розчарування й реакції: І нудно, і сумно! […]...
- Влада Грушицька – Ти відболів мені вчорашньою зимою Ти відболів мені вчорашньою зимою По шкірі від гірких і дивних слів. Ти підхопив мене душевною струною, І дав відчути щастя теплих днів. Ти відболів мені ще літньою грозою, Коли ловила краплі під дощем. Любов втекла з солоною водою, Залишивши лиш тіні під плащем. Ти відболів мені безсонними ночами, І снами, де ти дивишся й […]...
- Микола Вінграновський – Величальна молодої для молодого Кого я так люблю? люблю тільки тебе, Рука моя в твоїй руці співає, І погляд твій в душі моїй цвіте Тим квітом, імені якому ще не знаю. Не знала я, що голосом твоїм Усе на світі вже давно говорить… Люблю тебе – і небо входить в дім, Блакитним словом колискову творить. Віднині ми і наших […]...
- За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
- Микола Вінграновський – Оксані І Оксану, мою зорю, Мою добру долю… Т. Шевченко В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені, В ніч кам’яну, коли темно надії й тривозі, – Будь при мені, будь навіки мені при мені. В тіні священній могил, в тіні священній свободи, Коли я прилягаю на хвилю, […]...
- Микола Вінграновський – Вас так ніхто не любить Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. до смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені одне лиш: ви і ви… Димлять століття, води і народи… Моя ви пам’ять степу-ковили, Зорі червоний голос і свободи. Дивіться, гляньте: мій – то голос ваш: Як […]...
- Твір на тему: Відгук на спектакль (опера “Поет” у ХАТОБі) Нещодавно в мене було справжнє свято – я разом зі своїм класом побувала в ХАТОБі. Ми слухали оперу “Поет”- про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Доля опери має цікаву історію. Ще у 80-х роках на сцені Харківського театру імені Т. Г. Шевченка було поставлено виставу “Шлях”, яку тепло зустріли глядачі. Текст п’єси було покладено […]...
- Як чисте небо люблю Як чисте небо люблю І стягів жовто-сині стрічки, Мов солов’я пісню, дзвенить у гаю, Люблю твої очі – прозорі річки. Мов при дорозі квітучу калину, Зелену траву, квіти в росі, Люблю тебе всю, як стиглу малину, Навіки тону в безмежній красі. Ти моє сонце. Ніжні проміння – Це губи вишневі цілують твої, Райдуги пишне кольорове […]...
- Юлія Кириленко – Обійми ранків досі пахнуть кавою Обійми ранків досі пахнуть кавою, Коли шепоче вечір “Вже пора”, Коли хвилини бавляться октавою Солодких струн душі… Майстерна гра! Фрезове небо напуває посмерки, А зорі мружаться, стривожені від сну… Я не люблю, коли у серце лізуть поспіхом, Люблю, коли збирають по зерну, Коли єдина мить – єдиний дотик, Наступна – то найбажаніший скарб, Коли чуття […]...
- Люблю весну, та хто її не любить… – Сосюра Володимир Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
- Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “ О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу, Не дорікай за жадобу тернів золотих, Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву, Голос її засичав… а здавалось, навіки затих! Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста З мого чола з того часу, як я до роботи взялась Тихої, смирної. Зникла поезія […]...
- Максим Рильський – Голос отрути Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим. Люблю тебе, бо ти чужа коханню, Бо ти мені лишилася одна; Люблю в тобі мою любов останню, Солодкий шум допитого вина....
- Максим Рильський – Поет Не ваблять торжища, і оргія не надить, І марно точиться, немов солодкий плин, Музика в далечі. Серед суворих стін Німу розмову з ним суворий хтось провадить. Ще хвиля – підступом царицю пишну вкрадуть, І встануть вояки на поклик як один, З орлиним клекотом, – і в згарищах руїн Тіла подоланих і коні будуть падать. В […]...
- Поет веселого настрою (за поезією Анакреонта) Антична доба, за якої відбувався бурхливий розвиток різних видів мистецтв, подарувала світові багато поетів. Серед співців військової слави давніх греків вирізняється поет Анакреонт. Його творчість протікала в іншому руслі. Настрій його поезії – життєрадісний. Незважаючи на похилий вік, Анакреонт зберіг потяг до насолоди. Кохання, вино, жінки – основні теми його поезії, Поет увійшов в історію […]...
- Я мрію сказати: “Люблю!” Я мрію сказати “люблю”! Це слово – мов квітка у зиму. Я мрію зустріти оту – Найкращу, єдину – людину. Кохання моє, відгукнись! Знайди ти мене, моя доле! Я хочу, як було колись, У давніх романах любові. Веди мене за небокрай Даруй мені вуст поцілунки. З тобою мені в пеклі – рай. І ліпше не […]...
- Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, Та згоди немає, панує розрада, Змагання, непевність і крик: зрада! зрада! Мов тяжка хвороба, так час там пливе, Та місто не вмерло, воно ще живе. Он в церкву ідуть молодята […]...
- Марта Тарнавська – “В міському парку пахне рання осінь… “ В міському парку пахне рання осінь, Мов дороге настояне вино. Як не прийняти вересня запросин, Таких же любих, як колись давно? Несу я в парк свою осінню радість І зерно зголоднілим голубам: Мені білки і птахи завжди раді – Тут і моя пташина голуба. Приплив екстазу заливає груди, Неначе повінь золотих листків: Прекрасними усі здаються […]...
- Ліна Костенко – Очима ти сказав мені: люблю Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, Несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним....
- Юрій Андрухович – Поет запитує Любов к отчизні, де героїть,- Поет повчає земляків, Але сирітства їх не згоїть Рядок, що з неба їм злетів. Бо де вона, твоя вітчизна? Пече питання, мов трутизна: Чи ця садиба многоцінна, Чи ця Полтава провінційна? Ці вітряки і винокурні, Ці килими левад медвяних Чи ці пухкі й вельможні дурні У тарантасах і ридванах? Чи […]...
- Ірина Галинич – Ти ж таки поет Не сковуй риму! Ти ж таки поет. Скасуй для неї всі кордони! Нехай вона й – невільний силует, Але ж в тобі вона бездонна. Не дай украсти цензору красу Твоєї рими – матері твоєї! Ти подаруй словам загострену косу Нехай та стне із цензора ідеї! Або ковтни ти критику їдку. Нехай і критик трохи погордує. […]...
- Сидить поет у мене в голові Сидить поет у мене в голові Сидить і пише про історії минулі Читає вголос І пише, пише по моїй літературі І хоче щось сказати той поет Які нікчемні і бездарні всі мої вірші Як засмердівся рими туалет Що чує запахи навозу на душі Шепоче тихо-тихо звуками у ніч І каже, що не слава і визнання […]...
- Василь Симоненко – Поет і природа Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс. І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо. І знов спадають трафаретні роси Із сінокосів буйних кіс, І знову в небі невідомий біс Підвісив сонце на прозорих тросах. І, захолонувши у дивній грації, Зітхають свіжістю дівочою акації, Вітрами обціловані до ніг… А […]...
- Поет і натовп у поезії “Альбатрос” Шарля Бодлера Шарль Бодлер є одним із зачинателів символізму. Свій творчий шлях він розпочинав разом з поетами – парнасцями. Французькі поети намагалися довести, що поезія має бути вищою за будь-яке літературне мистецтво, тут має панувати краса, пластика, досконалість форми та логіка думки. Єдиною формою, вартою уваги, парнасці обрали сонет – старовинну канонічну форму вірша, якою користувалися і […]...
- Твір на тему: Мій улюблений поет (А. С. Пушкін) Мій улюблений поет (О. С. Пушкін) У кожної людини в житті є найулюбленіший письменник або поет. Його твори ми здатні захоплено читати й перечитувати по декілька разів, і вони від цього стають ще більш цікавими та улюбленими. Таким письменником став для мене О. С. Пушкін. Я не пам’ятаю, коли вперше почула його ім’я, але це […]...
- Семенко Михайль – Поет (“Я про тихі тіні співаю… “) Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихі тіні співаю я. 3. IX. 1913. Київ...
- Чим близький мені поет Василь Стус Чим близький мені поет Василь Стус Творчість Василя Стуса, як і саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах. Своєрідність і сила мистецького таланту, оригінальність і самобутність поета зачаровують, його поезії западають глибоко в душу. У Стуса ліричний герой сам на сам зі своїми болями, переживаннями, печалями й радощами. Поет прагне наблизити людей до ідеалів […]...
- Поет А. Малишко: родом із дитинства Я з тих країв, де за Дніпром кургани І ворохобна тисяч літ хода, Де бунчуки татарські без пошани Земля покрила чорна і руда. Так писав про свою малу батьківщину видатний український поет Андрій Самійлович Малишко. Народився Малишко 14 листопада 1912 року в селищі Обухів, яке розкинулось на косогорах по обидва боки автостради Київ-Дніпропетровськ. Батько Самійло […]...
- Дмитро Павличко – “Горить суницями поляна… “ Горить суницями поляна, Як запаска. Гуде бджола І так літає, наче п’яна Від запахущості й тепла. Сховавшись у гілля зелене, Чекаю на своє дівча. Воно вже йде, вже серце з мене Виймає, як гніздо з куща....
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, Мов не ліси хвилюють, а моря, Та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді виходжу в чорну ніч на ганок, Деру очима тінь, гляджу зорі. Крізь вихор чалий кінь зарже над раном, Роздзвінно гупне копитом в поріг. І сам не знаю, як скачу в […]...
- Марта Тарнавська – N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені… “) Ти, мов поет із сонцем у кишені, Що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – І крутиться дівоча голова. Букет, мов зірка, у твоїй долоні – Каприз хлоп’ячих майже залицянь. Я вся у вічно юному полоні: Тобі – моєї молодості дань. 1952...
- Мій улюблений поет – Анна Ахматова Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це відомий, талановитий поет, якщо його творчість – досягнення світової культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, і написано здебільшого тими, хто був її сучасником, безпосередньо спілкувався з нею, учився в неї. Але в кожної людини може бути і свій Пушкін, і своя Ахматова. Той, […]...
Юрій старостенко твори.