Поету
Поете, те, що ти напишеш зараз
Те, що сьогодні все зазнало крах,
Те буде прикладом наслідування завтра.
Лиш пам’ятай : все в твоїх руках.
Повір мені – це щира правда,
Бо той щасливець на Землі,
Хто може думи записати
У віршованій строфі.
Хто підкорив закони рими,
Той може світ весь підкорить,
І те, що бачить й відчуває
Він може в вірші відтворить.
Багато хто світ підкорили,
Бо не зламались й далі йшли
І всенародною любов’ю
Були осяяні вони.
Поете, коли ти перо кидаєш,
На незавершенім вірші
Коли своє призвання залишаєш,
Коли здається, що не хочеш жить,
Подумай ще раз – чи оце все варте
Того уміння, що дало тобі життя.
Що буде, коли ти свій дар утратиш,
Яким ти бачиш без поезії буття.
Це все в тебе в крові, поезія – це ти,
І цим лиш заспокоїться душа,
А кожною строфою ненавидь й люби,
І так продовжуй до останнього вірша.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Поету – Старицький Михайло Як ніч насувається туча І млою небо окрива, Гуркоче грім, а буря злюча Дуби з коріннями вирива, Здіймає, гонить хвилі гори На почорнілім, лютім морі; Реве, і стогне, і рида, І човна бідного гойда Понад безоднею хисткою… Пловець, погинеш в боротьбі! Куди й боротися тобі З тією силою сліпою? – Не одного борця вона Уже […]...
- Іван Франко – “Не довго жив я в світі ще… “ Не довго жив я в світі ще, Та встиг чимало вже зазнати. Не що й дало мені життє, Та все ж дало досить багато. Дало мені пізнать добро, Дало побачить світ науки, Бажання правди у душі І дві тверді, робучі руки, Дало і приязнь, і любов Взаїмну, хоч і не щасливу. Сказало: “Сій, хоч не […]...
- Михайло Старицький – Поету ПОЕТУ Як ніч насувається туча І млою небо окрива, Гуркоче грім, а буря злюча Дуби з коріннями вирива, Здіймає, гонить хвилі гори На почорнілім, лютім морі; Реве, і стогне, і рида, І човна бідного гойда Понад безоднею хисткою… Пловець, погинеш в боротьбі! Куди й боротися тобі З тією силою сліпою? – Не одного борця вона […]...
- Павло Тичина – І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! … Стоїть сторозтерзаний Київ, І двістірозтерзаний я. Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія! – Тумани, долини, болотная путь… Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,- Не може ж так буть! Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під […]...
- Юрій Андрухович – Пісня мандрівного спудея Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей i пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші – Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді надії!.. З риторик і поетик академій […]...
- Коли тобі тяжко на душі Коли тобі тяжко на душі І серце в зовні рветься Коли депресія доходить до межі І пульс у тілі вже не б’ється Коли приходять чорні дні Коли здається що життя до тебе не вернеться І в ніч ужастики у сні І крик на вулиці, здається Коли на тебе дивляться страшні Ці темні ночі в темноті […]...
- Любов – Симоненко Василь Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, – може, я не знаю, – Було і буде так у всі часи: Любов, […]...
- Микола Вінграновський – Присвячую Ніколозу Бараташвілі Чужинцем варене на мило, Тираном прокляте у снах, Хоронене у ста могилах І рубане у ста боях – Непохоронене, невбите, – Мерані золотий, лети! – Твоє ім’я, мій тату-світе, Поете мій, мій дух святий! Затятий дух мій із древлини На пил – не пил, на згин – не згин!.. … Блакитні пальці Катерини І царська […]...
- Леся Українка – “Коли вже зачепили сі питання… “ Коли вже зачепили сі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою, Куди не так, як німець ваш, поважно, Але, я думаю, не менш одважно. Не буду я тепера говорить Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, – Вони вже вмерли, їх не оживить, – Тепер уже пора змінити […]...
- Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- Марта Тарнавська – Розмова з філософом по дорозі з Гантеру Є. Л. Живеш у горах. Обрій заступили Верхи високі і густі ліси. Чи сходить в душу з гір надземна сила? Чи гріють серце відблиски краси? Чи, може, в лабіринтах перевалів Вузьким і стисненим здається світ І ти догматиком стаєш помалу, Повіривши в єдиний власний міт? Живеш в степах, і обрій, що зоріє, Здається без початку, […]...
- Тобі єдиному Чому не можу я не думати про тебе, Чому заполонив мої думки? Чому коли дивлюся я у небо, То розумію, що для мене небо ти. Ці очі, і твоя усмішка… Я бачу їх і вранці, і вночі, І я пишу сьогодні ніжні вірші І їх, чомусь, присвячую тобі. І ти тепер для мене особливий І […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Літній вечір Від спеки місто важко дише, Й чоло його шорстке й червоне Під віялом нічної тиші Поволі стигне і холоне. Тремке натхнення віддзвеніло, Застигло в мудрій вірша брилі. Твоє чи не твоє це діло, Ти сам збагнути вже не в силі. Крізь гамір дня незмінне “завжди”. Заснеш, Заснеш без зір, поете, Життя на звуки розмінявши, Мов […]...
- Вірш – Це мій страх Це мій страх, і його обличчя втрати Підштовхує мене на безглузді дії: “Я мушу вже сьогодні єдину обрати, Єдину для життя, – не дівчину з мрії. Там може не буде рими і натхнення Й не писатиму вірші більше для неї, Там буде життя й відверте кохання, Що принесе дітей до спільної алеї”. У цих словах […]...
- По-особливому особливий По-особливому особливий, в міру геніальний. Мало коли щасливий, частіш за все брутальний. Не живе як усі, не кожен підхід має. Що таких як він не буде, тепер точно знає. Перш за все, що варто зараз згадати, Що якщо захоче, то буде мати. Ніколи не здається, собі ціну знає. Хоч він і не ангел, та крила […]...
- Микола Руденко – Визнання Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони? Бракувало щирості й уміння. Щирості?.. Напевне це не так. Це мені, сказати б не по чину: Я на хитрування не мастак – Треба іншу бачити причину. Відшуміли сили молоді, Інші обживаються причали. Я поетом став лише тоді, Коли всі великі […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Микола Вінграновський – Морської осені Стоїть голубою журбою Осінь морська голуба, І моря бентежна плавба З моєю злилася ходою. І ясно далеко мені, І морю далеко ясно, Бо радісно нам і прекрасно Іти в голубому вогні. І думать, і мріять здаля Про обрії нашої долі… Мовчать береги ясночолі, Мовчить ясночола земля. І хвилі в глибокому хорі Здіймають зелені пісні… Іду […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Рубач Ч. 2 О чорний пугачу, не кряч, Що всюди лиш журба є, Бо є ще радісний рубач, Що дрова з піснею рубає. Ще є веселий дроворуб, Веде з життям невпинно Рукопашний бій, Завжди веселий, наче дуб. Поете чорних рук, потіхи зерно сій! Бо прийде, прийде нагороди день Терплячим, милосердним і хоробрим. Не знатимеш уже сумних […]...
- Ліна Костенко – Хай буде легко. дотиком пера Хай буде легко. дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ – березова кора, По чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. […]...
- Прощавай Ти як повітря, що потрібне для життя. Ти як вода, так хочу я напитись, Бо спрага мучить все моє буття. Так хочу я з тобою залишитись! Твої слова глибоко ранять душу, Та як сказать тобі про почуття? Невже завжди тепер страждати мушу Через важливі і несказані слова? Здається тихо, але це лиш сон, Бо у […]...
- Життя Життя чудове, … … .правда!? Але не весь час, не завжди Воно заводить нас в оману, Що ми одні, що назавжди… … . Це щастя і цей успіх буде, Як раптом, звідкілясь взялися сльози, І взявся страх, неспокій і турботи. Вже все не так Вже все змінилось ми, вони… Ніхто не знає де? що? і […]...
- Василь Стус – Утрачено останні сподівання Утрачено останні сподівання, Нарешті – вільний, вільний, вільний ти. Тож приспішись, йдучи в самовигнання: Безжально спалюй дорогі листи, І вірші спалюй, душу спалюй, спалюй Свій найчистіший горній біль – пали. Тепер, упертий, безвісти одчалюй, Бездомного озувши постоли. Що буде завтра? дасть біг день і хліба. А що, коли не буде того дня? Тоді вже гибій. […]...
- В житті багато В житті багато існує людей І всі вони різні, І всі, всі одні! А може і ні? А може й здається, Що ти одинокий? А може і ні, а може і ні… . Он той так хоче пожить “на коні”, А тому лиш день дай прожити, хоч увісні. Он тому завжди так байдуже до всих, […]...
- Ольга Анцибор – Світло любові Я тебе приворожила, Я тебе причарувала. Тобі темними ночами Своє серце віддавала. Віддавала своє тіло, Відкривала свою душу. Час пройшов, ніч пролетіла, Я ж тепер страждати мушу. Я страждаю-бо кохаю, Я сумую-бо розлука, Чи надовго, я не знаю, А в душі солодка мука. В серці туга за тобою, В грудях щем, в душі вагання, Щастя […]...
- Олена Теліга – Життя Василеві Куриленкові Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки, І жах ночей, що покривають плач, Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач. Здається, падав сніг? Здається, буде свято? Заквітли квіти? Зараз чи давно? О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безкрила, сунеться на дно… А ти її лови! Тримай! Тягни […]...
- Дмитро Загул – “Бувають хвилини спокою порожнього… “ Бувають хвилини спокою порожнього, Без бурі, Без болю, Без волі… В безодні знесилля німого Дрімають придушені болі – А серце байдужне до всього Непевного, злого, тривожного. Здається, Що ти десь далеко закинутий Від радощів, суму та й горя… Здається, що все тільки спиться На споді глибокого моря – А десь над тобою сміється Світ сонця, […]...
- Світ не ділиться Кажуть світ не ділиться на “було” і “буде”. Кажуть в нім немає “із тобою” й “без тебе”. Той, хто сказав оце не знає душі моєї буревій, Що без тебе жити не бажаю, а з тобою гріх душі моїй. І гріх не в тім, що так кохаю, А в тім, що з іншою твоє життя. Мене […]...
- Коли хворієш, радості життя здаються сірими Коли хворієш, радості життя здаються сірими… Коли хворієш – осінь заглядає у вірші… Хоч завтра зацвіте уже хмарками білими… Осіннє небо у душі, в твоїй душі… Коли хворієш, думаєш про час, Про все.. що мав зробити.. не зробив… Веселе і серйозне водночас… Та і про те, як ти хдоровий ще ходив… Коли хворієш, важко на […]...
- Юрій Іздрик – А знаєш – буде ще спокій А знаєш – буде ще спокій Хоч в це вже не надто віриться І – правда – буде ще біль Хоч цього вже явно задосить І ночі будуть і дні І море всілякої лірики Й можливість піти світ за очі Не зловживаючи досвідом А ще – похідні від опію Попіл нейронів синапсів Залишмо для світу […]...
- Олесь Гончар – Все, що було, ми забудемо Все, що було, ми забудемо, Все, що нема, ми зап’єм, А може, їдучи Рудними, Серце своє розіб’єм. Горами Чорними Рудними Завтра ми підемо знов. І буде нам любомудрами Прощено всякий гріх. Столиця, далека салютами, Згадає синів своїх. 1945...
- Твір на тему: Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші. Один з них я показала нашій учительці з літератури. Він їй дуже сподобався. Ось цей вірш: Все вкрито інеєм давно. Це перший з подихів зими. Моє зачинене вікно – Це другий з подихів зими. Усі дерева сплять неначе Та кришталеві бачать сни. І дощ у небі більш не […]...
- Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав Дорогу до зірок. Я не картав себе За цей небесний порух. Бо скоро буде мла, Бо скоро буде змрок. А потім буде ніч, А потім буде морок. Ти надійшла мені. Настала ти мені На весь мій білий світ, На темний мегаполіс, Щоб я промчав цю ніч, Як месник на коні, – […]...
- Дмитро Загул – “даремне ти турбуєшся, поете… “ Даремне ти турбуєшся, поете! Ще вистачить сюжетів для поем. Візьми число щоденної газети – Там тисячі невиспіваних тем. Заглянь лишень у рубрику науки Чи в рубрику пригодницьких новин, О, скільки там і радощів, і муки? І все петитом набрано дрібним. Дрібні твої трагедії, людино, Одірвана від поступу часу! Чого ж це ти голосиш без упину […]...
- Ось і кінець вашого ідеального кохання Ось і кінець твого/вашого ідеального кохання Ти взагалі дивувалася своїй здатності любити Когось. Краще б захопилася отак читанням Цікавої/нової Книги. Ніж думати як тепер це все пережити. Адже йому відверто начхати і про це говорить Напевне пів світу. Перебільшено звичайно і важко Усвідомити, що він до тебе вже не подзвонить Хіба, якщо буде нестерпно боязко […]...
- Іван Андрусяк – і знову дощ і знову знову знову І знову дощ і знову знову знову Ми мовчимо і знову мовчимо І знову не наважимось немов Глумливий дощ підслухає розмову І буде реготати цілу ніч І нас не випускатиме з під’їзду І довго-довго безборонне місто Печально зазиратиме до віч Шептатиме що є лишень обов’- -язок перед людиною – не більше – – і навіть […]...
- Леона Вишневська – If I stay Я б залишилась тут, ось тільки… Здається, для трьох надто мало місця. В словах відчай і ртуть, гордість кидає ними, Випробовуючи на міцність. Я б справді залишилась тут, ось тільки… У твоєму погляді відчувається щось схоже на постріл. Здається, ще мить і душа буде горіти. Поволі падають стіни, ділиться навпіл життя, простір, Не залишаючи права […]...
- Солов’ям України – Рильський Максим В розлуці а вами, солов’ї Вкраїни, Так ниє серце, що аж сміх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рідний край, як в юність давню, лине. Дива Версаля, Лувру красота Та й Ейфелева башта не поможе. Воно, звичайно, гостеві негоже В Парижі думать про свої міста, Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру, […]...
- Марина Падалко – ти з серця мого вириваєш повільно вірші Ти з серця мого вириваєш повільно вірші Шматок за шматком Щоб біль був якнайгострішим Ти з серця мого вириваєш вірші методично В нього нігті вганяєш Ніби пінцет хірургічний Ти з серця мого вірші вириваєш по слову Інфаркт за інфарктом Некроз за некрозом Знову Атор: Марина Падалко...
- Усе погано, все не так Чому сумуєш, любий друже? Насупивсь весь і погляд злий.. Тобі ж весь світ тепер байдужий, Похмурий, сірий і німий… Ти руки вгору простягаєш, Прокльони в небо відсилаєш, І гнівно долю ти виниш, За те, що ти в житті не маєш… Покинула тебе дівчина, Погана в тебе батьківщина, Про тебе друзі забувають, В сім’ї тебе не […]...
Коротко про гімн франка.