Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Поезія Володимира Сосюри
Поезія Володимира Сосюри
Поезія Володимира Сосюри
Натхненним співцем України став у літературі XX ст. Володимир Сосюра. Його поетичну музу називають “Голосом ніжним, як пісня у солов’я, громом молодим” під час суспільних заграв і бур. Син шахтаря і сам шахтар з Донбасу, він увійшов у літературу рідного народу і разом з ним пройшов тернистий шлях зростання та утвердження як один з улюблених поетів-ліриків України.
Продовжуючи традиції Шевченка, Франка, Лесі Українки та ін., він збагатив поезію новими темами, образами, почуттями, 3 особливою любов’ю поет
Працювать, працювать, безумовно!
Кожній хвилі нема ж вороття!
Ні! Я зовсім ще не заповнив
Золотої анкети життя.
Образ рідного краю схвильовано подає поет і у вірші “Як передать, Донбас, твою красу і силу” (1952). Любов до шахтарів,
У роки Великої Вітчизняної війни його патріотична лірика, його палке поетичне слово, звернене до українського народу, відігравало визначну роль у мобілізації їхніх трудових, духовних сил для боротьби з ворогом. Цій темі присвячені збірки Сосюри “Під гул кривавий”, “В годину гніву”, “Олег Кошовий”. Особливою популярністю користувався “Лист до земляків”, надрукований як листівка і поширюваний з літаків на території окупованої України. Написаний у формі віршованого послання, вірш устами поета-патріота закликав воїнів до помсти над віроломним ворогом:
Бийте ворога скрізь, хай в крові своїй чорній потоне
Злий нападник під розгойданий гул батарей.
В. Сосюра вірить у світле майбутнє України, бо переконаний, що такий народ, з такими багатовіковими традиціями скорити, поставити на коліна неможливо;
Там, де попіл тепер, де жаліються в небо руїни,
Встануть села ясні, загуркочуть міста золоті,
Буде кращою ще неосяжна моя Україна
І не стане вже ніч на її переможнім путі.
Урочистим гімном рідному краю, рідній Україні звучить вірш В. Сосюри “Любіть Україну”. В цій невеличкій за обсягом поезії – весь Володимир Сосюра з його полум’яною любов’ю до розтерзаної України та її незламного, гордого й мужнього народу. Написаний у рік повного визволення України (1944), вірш відтворює незабутній образ “вишневої України”, змальовує красу ЇЇ природи, звитяжну історію, волелюбний український народ з його багатющою культурою і солов’їною мовою.
Звертаючись до юнака й дівчини, поет передає їм естафету свого розуміння необхідності досконало знати свою рідну українську мову:
Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну.
Сила любові до України посилюється у вірші Сосюри свіжими барвами, художніми деталями, влучними порівняннями: краса ЇЇ вічно жива і нова, вона, як сонце, вітер, трави і води, як пісня; вона – в квітці, в пташині, в електровогнях, у дитячій усмішці, у зойках гудків. Вічність,
нетлінність, безсмертя українського народу, його культури розкривається порівнянням її з купиною – вічнозеленим кущем, що горить І не згоряє:
Всім серцем любіть Україну свою
І вічно ми будемо з нею!
Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”
В записнику О. Довженка від 5 квітня 1942 р. читаємо нотатку, яка свідчить про те, що він з літами все частіше згадував рідну хату, благословенний край свого дитинства. Згадуючи зачаровану річку Десну, сінокіс, діда, батька, матір, письменник “сміявся і плакав”. На схилі свого вкороченого сталінізмом життя до нього все частіше приходили спогади. Вони мучили його й без того змучену душу, відвідували у неспокійних, тривожних снах.
В одному з листів до матері й сестри Довженко сповіщав: “Пишу одну повість про діда, батька, матір і про все, одне слово, наше союзницьке життя, ще коли я був маленьким”. Проте задум написати поему в прозі, в якій оспівати рідний край, його працьовитих, добрих людей був здійснений письменником лише в 1955 р.
Чіткого сюжету і послідовності розповіді в “Зачарованій Десні” немає, бо твір писався не тільки для читання, а й для екранізації. Основну сюжетну лінію створюють оповіді-спогади автора, овіяні романтикою сільського життя, любов’ю до пташиного щебету в саду, до плескоту весняної повені, до ніжно-журливого кумкання жаб у болоті, до дівочих співів, колядок, щедрівок, обжинок, до “гупання яблук у саду”, до сільської музики – високого й чистого дзвону коси,- все це викликало радість і втіху, яку Довженко трепетно й ніжно згадує як незабутнє, що живе в його доброму й поетичному серці.
Всі події кіноповісті проходять через призму оцінки їх малим Сашком Довженком, що надає оповіді щирості, непідробного ліризму й задушевності, тонкого гумору. Описуючи своє дитинство, яке проходило на лоні живописної природи, Довженко з любов’ю згадує свою родину – схожого на бога Саваофа діда, що ніколи не розлучався з псалтирем, лайливу прабабу, яка проклинала всіх, хто потрапляв їй на очі, напрочуд доброго батька, який любив розповідати синові про Десну, про трави, про таємничі озера; тиху, люблячу матір, яка кохалась у рослинах І саджала їх у своєму невеличкому городі, “щоб проізростали”, добрих знайомих і просто хороших людей, які, як і його батько, рятували селян від смерті, від повені, від лиха.
Ліричні поетичні описи – дивний сон хлопчика – чергуються із сценами, написаними в стилі українського народного гумору. Такою є картина великодньої повені, коли вся загребельська парафія сиділа на стріхах з несвяченими пасками, а рев худоби по кошарах, крики людей “рятуйте!” ніскільки не бентежили отця Кирила, що з дяком І старостою роз’їжджав на човні і святив паски чистою деснянською водою.
Згадуючи минуле своєї родини, свого народу, Довженко не раз підкреслював, що в його житті було і багато “неладу, плачу, темряви й жалю”. Автор звернувся до спогадів свого дитинства не тому, що уболівав за старовиною, минулим. “Я не приверженець старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому,- писав Довженко у повісті.- Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм”.
Привертають увагу й роздуми письменника про людей праці, про покликання митця і витоки його патріотизму. Закоханий у рідний край, у працелюбний І красивий душею український народ, Довженко вважає обов’язком письменника показати світові, що життя саме по собі прекрасне. Тому він з таким замилуванням виводить у повісті світлий і неповторний образ зачарованої Десни, цієї “незайманої дівиці”, згадуючи про яку письменник “добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим”. До річки свого дитинства Довженко звертається з неприхованою любов’ю: “Далека краса моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, пив у незабутні роки твою м’яку, веселу сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і сказання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перевернутому небі… “
Благословляючи Десну – “далеку красу мого дитинства” – за щедрі дарунки, письменник показав, що людина, “яку посаду не займала б, стає безбарвною, сліпою, якщо вона в історії свого народу, в житті своїх предків нічого не бачить дорогого, близького, рідного”.
Про що б не говорив письменник, усе йому дороге і близьке. Про основу естетики Довженка і зміст його кіноповісті образно сказав М. Рильський у статті “Олександр Довженко”: “Його “Зачарована Десна” – це задушевна лірична сповідь, по вінця напоєна любов’ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорбним минулим, з її великим і радісним майбутнім”. “Зачарована Десна” – це гімн красі, природі, рідному краю, поетична картина трудового життя народу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Україна в поезії Володимира Сосюри І. Володимир Сосюра – співець рідного народу (присвятив творче життя своєму народові, розвитку його культури, рідної мови, любій Україні: “Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю!”). IL Невмируща любов до України. 1. Палка любов до української мови (“Як не любити ріпну мову”: мова – це душа […]...
- Поезія, близька моєму серцю (за творами Володимира Сосюри) Володимир Сосюра – це глибинно-бентежний Березень і замріяно-прозорий вересень Української поезії. М. Стельмах Коли перечитую спогади сучасників Володимира Сосюри про нього, я бачу перед собою постать людини, що не вміє кривити душею ні перед іншими, ні перед собою. Вся творчість поета є сповіддю ніжної та бентежної душі, що вміла жити лише в постійному пошуку істини […]...
- Особисті міркування. Поезія, близька моєму серцю (за лірикою Володимира Сосюри) Особисті міркування. Поезія, близька моєму серцю (за лірикою Володимира Сосюри) Співа моя душа, прозора і крилата, Любові сповнена до всього і до всіх… І кожного обнять я хочу, наче брата, У райдузі пісень закоханих моїх. Коли я вперше читав вірші Володимира Сосюри і натрапив на вірш “Співа моя душа”, мені здалося, що поет дещо прикрашає […]...
- Поетичний образ України в поезіях Володимира Сосюри “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай”, – написавши колись ці слова, Володимир Сосюра, мабуть, вже ніколи не розлучався з ними. Його життя і творчість відбулися під цим “девізом”. Поет палко любив свій рідний край, всього себе віддавав йому, а натомість брав натхнення й силу, щоб творити “пісні солов’їні” задля України. […]...
- Образ України в поезії Володимира Сосюри Ні, недаремно Сосюру називають солов’єм України. Твори його запам’ятовують школярі усіх класів, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі. З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди… Ліричний герой віршів Володимира Сосюри – це полум’яний патріот, людина з […]...
- Біографія Володимира Сосюри ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА 1898 (6.01) – 1965 (8.01) Володимир Миколайович Сосюра – видатний лірик нашої епохи, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману “Третя Рота”. З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя, збагатилась зразками високої громадянської […]...
- Пафос поезії воєнного лихоліття (за творами Володимира Сосюри) Пафос поезії воєнного лихоліття (за творами Володимира Сосюри) У грізні роки Великої Вітчизняної війни “під гул кривавий” на бій з ворогом йшло й художнє слово, що прирівнювалося до зброї і діяло безвідмовно. Прозові й поетичні твори, народженні духовним піднесенням, надавали захисникам рішучості відстояти рідну землю від нападника, разом з бійцями наближали перемогу. Діти йдуть, сміються… […]...
- Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”) Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”) Існує велика кількість літературних версій складної долі Мазепи, і не буде перебільшенням зазначити, що він став одним з яскравих персонажів світової літератури. Особистість гетьмана привертала увагу багатьох письменників, починаючи від Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького, Рилєєва, Пушкіна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно відтворювали образ складної й нерозгаданої людини. […]...
- Трагічна доля поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Володимир Сосюра віддано любить Україну, народ свій, якому впродовж його тернистого шляху випало зазнати стільки кривд і поневірянь. Згадаймо Тараса Григоровича, який усе своє полум’яне життя поклав на олтар Вітчизни України, матері, неньки єдиної, найдорожчої. Про палку любов до неї він з далекої Орської фортеці посилав свій голос: Я так її, я так люблю Мою […]...
- Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри “Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кілька поколінь радянських студентів виросло з його лірикою на вустах, численні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по Україні”, – писав Олесь Гончар. Натура поета у всій її щирості і глибині розкрилася у вірші “Любіть Україну”. Це сердеч-не слово […]...
- Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Природа рідного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри і М. Рильського. Та осінні мелодії їхніх віршів вражають особливою красою і витонченістю. Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, – Так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про […]...
- Осінні мелодії Володимира Сосюри Співа моя душа, прозора і крилата, Любові сповнена до всього і до всіх, І кожного обнять я хочу, наче брата, У райдузі пісень, закоханих моїх. В. Сосюра Поезія Володимира Миколайовича Сосюри – це розкрите серце людини, вона проста, ясна, ніжна, гаряча, вірна. Тим-то і такий близький читачеві поет… І в цьому його найбільша заслуга перед […]...
- Він серцем біль народу чув (поема “Мазепа” Володимира Сосюри) Він серцем біль народу чув (поема “Мазепа” Володимира Сосюри) Я хочу швидше відціля Віддячить москалям і ляху, Що мій народ ведуть на плаху Під сміх царя і короля. Вони знущаються над ним, Несуть йому ганьбу, образи… А я забув його накази Й життя розмінюю на дим. Крізь мури пишні і багаті Я чую плач його, […]...
- Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвіку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті. Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші “Рідна мати” М. Рильський. Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, […]...
- Драматична історія вірша Володимира Сосюри “Любіть Україну” (1898-1965) Народився на станції Дебальцево на Донеччині в багатодітній родині. Брав участь у громадянській війні на боці різних політичних сил (УНР, більшовиків). З 1921 р. живе у Харкові, вливається у бурхливе літературне життя. Навчається на робітфаці Харківського інституту народної освіти. У 30-і роки, чудом уникнувши репресій, почав писати декларативну лірику, що прославляла вождів СРСР. Творчість […]...
- Поезія П. Грабовського – “крик болю і туга за рідною Україною” I. Павло Грабовський – талановитий український поет, професійний революціонер, політичний засланець (велике бажання працювати для рідного краю; важкі умови на засланні у Сибіру, де поет тяжко хворів та почував себе самотнім; виявлення високої національної свідомості; жертовна і самовіддана праця в ім’я свого народу і культури; “Крик болю і туги за рідною Україною”, – так охарактеризував […]...
- Зображально-виражальні засоби в поезії Володимира Сосюри “Любіть Україну” Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, звернення до найсокровенніших людських почуттів – основні риси поетичної спадщини В. Сосюри, якого справедливо називають одним із найтонших ліриків української літератури XX століття. Боротьба й кохання, ці, здавалось би,”непоєднувані поняття стали лейтмотивом творчості поета. Він намагався осягнути складність та неоднозначність епохи, сучасником якої був. Драматичною була доля поезії В. […]...
- Моя улюблена поезія В. Сосюри Україна багата на поетичні таланти. Але є у нас поет ніжний і тривожний, у творчості якого відкривається високий поетичний світ, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами сині донецькі ночі, точить десь білий камінь вода й живе велика любов до України. Це Володимир Миколайович Сосюра – мій улюблений поет. Ніжні, задушевні поезії його я дуже люблю. […]...
- Аналіз вірша Володимира Сосюри “Любіть Україну” Безліч творів В. Сосюри присвячено патріотичній темі, протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Причому образ Вітчизни поступово розростається: від маленької Третьої Роти через степове роздолля донеччини – до всього українського світу з неодмінними “ясними зорями” й “тихими водами”. Саме за незгасну любов до України неповторному Володьці судилося […]...
- Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Цього року я вперше пізнав глибину поезії Володимира Сосюри, хоч, зізнаюсь, читав його вірші і раніше. Але це були поодинокі випадки, тому і не запам’ятовувалися ці вірші надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, і сьогодні я вже сприймаю Сосюрині рядки як […]...
- Життєпис Володимира Сосюри ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898 – 1965) В. Сосюра народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, працювала в домашньому господарстві, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре малював і співав. Дитинство поета минає […]...
- Життя і творчість Володимира Сосюри Реферат на тему: Життя і творчість Володимира Сосюри (1898 – 1965) В. Сосюра народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, працювала в домашньому господарстві, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре […]...
- Життя та творчість Володимира Сосюри ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.) 6 січня 1898р. Дитячі роки поета минали в с Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця. Про цей край Сосюра пізніше образно розповів у автобіографічному романі “Третя Рота”. Одинадцяти років хлопець пішов працювати до бондарного цеху содового заводу, […]...
- “Третя Рота” Володимира Сосюри – зразок мемуарної прози Автобіографічний роман “Третя Рота” над яким Володимир Сосюра працював з перервами в 1926-1930, 1942 і 1959 роках, – це не тільки розповідь про власне життя, яким воно було, без прикрас. Це і важливий документ епохи, в яку жив поет. Сам автор так свідчить про історію написания “Третьої Роти”: “Я почав писати прозою роман-трилогію ще в […]...
- Тема кохання й вірності в поезії Максима Рильського і Володимира Сосюри Тема кохання й віpності в поезії Максима Рильського і Володимиpа Сосюpи Тема кохання і віpності одна з пpовідних, ніколи не стаpіючих тем у нашій літеpатуpі. Укpаїнські письменники завжди чеpпали в ній натхнення і твоpчу наснагу. Hе були винятком Максим Рильський і Володимиp Сосюpа. Кохання – найбільше почуття, що є в сеpці людини. Саме воно збудило […]...
- Тема кохання й вірності в поезії Максима Рильського і Володимира Сосюри (2) ТЕМА КОХАННЯ Й ВІРНОСТІ В ПОЕЗІЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО І ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ Міняються часи і влада, міняється життєвий уклад і людський світогляд. Але незмінними лишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Тема кохання в усіх народів, від прадавніх часів і до наших днів, – завжди актуальна для мистецтва, бо корені її глибоко заховані в людському […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі О. Довженка 1.”Зачарована Десна” – автобіографічний твір (у ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні і похмурі сторінки свого дитинства): А) щирість, ліризм та задушевність повісті (всі події проходять через призму оцінки їх малим Сашком. Описуючи своє дитинство, Довженко з любов’ю згадує свою родину і просто хороших людей, що, як і його батько, рятували Селян від смерті, […]...
- Коротка біографія Володимира Сосюри ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) Володимир Миколайович Сосюра Народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецької області). Його дитячі роки минули у селищі Третя Рота (нині м. Верхнє) біля Дінця. З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, потім був телефоністом, чорноробом. Початкову освіту дав йому батько; крім того, Володимир багато читав, […]...
- Вірш Сосюри Володимира – Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: І в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, Що ждуть, коли блакить в сніжинках завирує, І срібний стане сад, і забіліє шлях. Наближення зими… Пісень пташиних звуки Замовкли в деревах оголених, смутних… Синіє холодно земля в сльозах розлуки Із літом і теплом у мареві доріг… Наближення зими. […]...
- Тема України у творчості В. Сосюри Тема Вітчизни, тема рідного краю, його працьовитих людей, їхньої духовності була для творчості В. Сосюри центральною. Вона втілена у віршах про рідну Донеччину, де промайнула юність поета. Донецький край Сосюра славив у багатьох творах. Вірш “Як передать, Донбас, твою красу і силу… ” оспівує сучасні поету типові картини вугільного краю. У вірші подано яскраві слухові […]...
- Невольнича поезія Т. Шевченка, цикл “В казематі” Тараса Шевченка без перебільшення можна вважати генієм українського народу і світової літератури. Людина, яка мала палке серце, беззаперечний літературний дар, розуміння людей та їх психології, гостре відчуття справедливості і щиру любов до свого народу і країни… Така людина напевно варта якнайкращої долі і прижиттєвого визнання. Але в житті буває по-іншому. Довгі роки Т. Шевченко страждав […]...
- Сад надій і сподівань (за віршем В. Сосюри “Сад”) I. Родом з Донбасу. (Дитячі роки Володимира Сосюри минали на Донбасі. Багатодітна родина мешкала у хатині неподалік від Дінця. З дитинства Сосюра поринув у світ літератури. Художні образи улюблених творів та світ рідної природи надихнули на творчість, зміцнили в серці любов до батьківщини та отчого краю. У робітничих газетах почав друкувати свої перші поетичні твори.) […]...
- Мої роздуми над віршем В. Сосюри “Сад” Він не тільки любив свій Рідний край – Україну, Не тільки оспівував його, Він боровся за нього, за його волю, За його розквіт і могутню велич. В. Бичко У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов – основа життя; любов і краса – рушійні сили Всесвіту. Про любов […]...
- “Пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила” (М. Гоголь) Народна пісня – нев’януча окраса духовності. Увесь вік людський супроводжується піснями. До них зверталися в будень і свято, в горі і радості, колективно і поодинці. Адже пісня, як сказав Михайло Шевченко, укладач збірки “Найкращі пісні України”, має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об’єднує, проймає жагучим почуттям духовності. Доля української пісні сумна і […]...
- Поезія, народжена серцем (за віршами Т. Шевченка) У творчості Т. Шевченка є чимало віршів, Присвячених краєвидам любої його серцю України. Шевченкова поезія, як і народні казки, як і мамині колискові, з ранніх літ живе разом з нами. Ми всі зростаємо під гудіння хрущів над вишнями. Ми з дитинства милуємося хмаронькою, що пливе за сонцем. За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І […]...
- Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (“Щоденник” О. Довженка) Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (“Щоденник” О. Довженка) I. Любов О. Довженка до свого народу. (Олександр Довженко любив свій край, свій народ. Його твори, за висловом М. Рильського, “… по вінця напоєні любов’ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим, з її великим і […]...
- Поетичне слово В. Сосюри в часи Великої Вітчизняної війни Під час Великої Вітчизняної війни Володимир Сосюра – військовий кореспондент. Його зброєю було слово. Він був бійцем і на фронті, й тоді, коли жив у засніженій Уфі. У перші ж дні війни з’являються його полум’яні патріотичні вірші, в яких висловлені почуття й думки всього нашого народу: Мій край клекоче у пожарі… Чи ж можу буть […]...
- Богдан Лепкий і його поезія України я шукав на карті. Б. Лепкий У бережанській тихій стороні немає вже на горбі старої хати. І синьоокого, високочолого юнака вже немає. Пішов широким, гомінким шляхом у далекий світ. Відень, Вецляр, Берлін, Краків. Але в очах своїх проніс він блакить рідного неба, а в серці – велику, ніжну, все ще свіжу любов до народу. […]...
- Образи України у творчості В. Сосюри Серед натхненних співців краси нашої любої і стражденної України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. М’який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. Образ Вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, надихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов’ю до України. Всі вони сприймаються як одкровення справжнього […]...
- Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” З літами Олександр Довженко все частіше згадував рідну хату, благословенний край свого дитинства. Згадуючи зачаровану річку Десну, сінокіс, діда, батька, матір, письменник “сміявся і плакав”. На схилі свого вкороченого сталінізмом життя до нього все частіше приходили спогади. Вони мучили його й без того змучену душу, відвідували […]...
Твір моя рідна бабуся.