Погляд
Лежу на холодній долівці і намагаюсь не дихати, мені не потрібен час, не потрібне повітря – все одно життя вже закінчилося. Я не маю змоги бачити сонце, сонце, яке вже ніколи не зійде для мене. В небі бачу лише пустку і свої очі. Мій сон пройде крізь час, розірве кайдани невідомого, розіб’є холодну кригу простору…
Знову холодний сніг білим дивом органічно поєднується з червоним кольором моєї крові. Легка посмішка і знову забуття… Я знову, скрізь бачу свої очі, – вони пусті, ніякі – це очі давно померлої людини. Я відчуваю їх холод
Страху перед кінцевим результатом немає, його й не могло бути, він мені не потрібен.
Знову сніг, знову кров…
Я піднімаюся над своїм тілом, я бачу себе таким як ніколи, я бачу себе наскрізь. Холодне каміння трохи тисне на скроні, та це байдуже, головне щоб я не бачив своєї посмішки… Хмари вкутали землю, сколихнули високі трави, заспокоїли необмежені простори душ. Я кличу їх, та вони вже дуже далеко.
Ні мені вже не боляче… Я кожен день хочу бачити свою кров, я не можу без неї, – бо це все що в мене лишилось, все що можу віддати коханим людям…
І знову я на землі, знову холодними, сухими вустами припав до зоряного пилу, намагаючись спокутувати свій гріх, та то пусте.
Сон зачиняє двері перед дійсністю, він не хоче її бачити…
Заглянь у мою душу – побачиш розбите дзеркало… .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дмитро Загул – Перший мій погляд Мій перший погляд дитячий На заграву сонця впав, І промінь яскраво-гарячий Мої очі вперше скупав. Горіли вогні червоні В чоловічках моїх очей, І сонця рожеві долоні Доторкались дитячих плечей. Од ночі сонце втікало За далекі, сині шпилі І червоною кров’ю стікало Крізь повіки, в жили мої. Стікало краплями в очі І в серці палало вогнем, […]...
- Погляд з дзеркала І розділ Світ прокинувся, а ти ще не спав, тебе трошки морозить від сьогодення, ти нервуєш… Холодне дерево за вікном прагне глобальності у високому розумінні, і тихий дощ криє твої таємні наміри – розколоти цей світ, це сяйво. Психобаланс на позначці “О”- ти майже мрець, але ти існуєш, ти дихаєш – відбувається обмін речовин у […]...
- Мозолевський Борис – Міраж Хлюпоче море лагідно і щиро. Між небом і землею я один. І знову ти мені перед очима Стоїш у білій сукні край води І поглядом показуєш неначе Туди, де наші сходяться стежки. А всі ті дні, що я тебе не бачу, Між мною і тобою – як віки. Над плесом спіле сонце бронзовіє. Кохана, дай […]...
- Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
- Олеся Сенченко – Ваш погляд так щемить, бува, в мені Ваш погляд так щемить, бува, в мені. І якось дивно: скільки ж ми знайомі? Якихось щасних два десятки днів І ще з десяток фото у альбомі. Та щось таке, як втолена жага Гарячим ранком літньої суботи, До мене ваші очі простяга, Які вночі світилися навпроти. І, може бути, світло це здалось, Тому що почуттям завжди […]...
- Євген Плужник: власний погляд на навколишній світ Бачив життя до останнього Дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося “Розстріляне Безсмертя”, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 років (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, він був заарештований і засланий до концтабору на Соловки, там і помер. Скільки їх, молодих, талановитих, люблячих світ і життя, розтоптав чобіт сталінських інквізицій?! […]...
- Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором “Фах”) Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором “Фах”) Освіта – справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань. Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання […]...
- Мій погляд на проблеми твору “Старий і море” Мій погляд на проблеми твору “Старий і море”. Проблема твору надзвичайно широка, але “принцип айсберга” та символізм, притаманні “Старому і морю”, дещо завуальовують її. На мій погляд, уважно пригледівшись до деталей та вникнувши в суть психологічно – філософських розмірковувань Хемінгуея, можна виділити такі основні, крім питання віри, проблеми, порушені у повісті: 1) Проблема людської самотності, […]...
- Юрій Вітяк – Погляд, як карти з Богом Погляд, як карти з Богом, Гра неможлива. Утопія. Сонце так смажить, зо попелу – Я на твоєму плечі. Гострю думки-мечі Із ренесансною втомою Хочу зродитися комою, Щастям, гучним прологом, Погляд, як карти з Богом, Карта на наше грядуще, Душі, як кавові гущі, Запахи плоті сплелися, Де ж ти фатальна милосте, Дай же дізнатись імення, Крила […]...
- Наталя Гуркіна – Сніжна казка Знову сріблом місто сяє, І повітря аж дзвенить: Сніг літає, сніг кружляє, Сніг під ніжками рипить… Поцілунками вкриває Любі щічки дітвори Сніг співає, обіймає, Розсипаючись згори....
- Шевченко як правозахисник (Несподіваний погляд на діяльність і творчість поета) Ми знаємо прізвища багатьох українських правозахисників, але ніколи серед них ви не зустрінете прізвища Тараса Шевченка. Хоча саме його я вважаю найвидатнішим правозахисником України. Так, він не писав ні наукових праць з юриспруденції, не робив наукових розвідок. І до створення Організації Об’єднаних Націй було ще ціле століття, та вже тоді він порушив у своїх творах […]...
- Павло Мовчан – Погляд на дерево Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога, І співають багряно присипані листям півні. Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного, Коли він п’ятипало світився тобі у вікні? Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша? Шестимісячний строк – це багато чи мало для нас? Тихо стовбур схитнувсь – червониться пороша, Продувається клен, продувається […]...
- Без тебе Дивлюсь на небо – не бачу неба, Дивлюсь на нічого – бачу тебе. Дивлюсь крізь дим мрій та бажань, Життя не залишає жодних сподівань. Дивлюсь на тебе – бачу твої очі, Погляде мій, дивись у її очі, Тону в твоїх очах крізь темні ночі – Ще темніші вони без тебе. Без тебе сонце мені не […]...
- Іван Андрусяк – погляд дерева покруч Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати За труну самота за вогонь чикатіловський сплін Причаїлась задуха в легенях маленької хати Де ночуємо порізно Він або я або Він Облітають лані благально доліплені з воску Крига слів розкололась бо там уже інший газда Ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку Та сліди під порогом постійно […]...
- Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
- Літературно-естетична орієнтація України: погляд Сергія Жадана (народився 1974 року) Народився на Старобільщині Луганської області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного педагогічного університету Їм. Г. С. Сковороди. Мешкає в Харкові. Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок “Рожевий дегенерат” (1995), “Цитатник” (1995), “Генерал Юда” (1995), “Пепсі” (1998) та ін. Член Асоціації українських письменників. Літературно-естетична орієнтація України: погляд Сергія Жадана Відродження вітчизняної культури на початку минулого […]...
- Новий погляд на “маленьку людину” в оповіданнях А. П. Чехова I. Звернення до проблеми “маленької людини” російських письменників О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, Ф. М. Достоєвського, А. П. Чехова (заклик Гоголя полюбити, пожаліти “маленьку людину” такою, яка вона є; прагнення Достоєвського побачити в ній особистість; пошук Чеховим винного не в суспільстві, а в самій людині). II. Новий поворот старої теми. 1. Висміювання “маленької людини” […]...
- Ольга Анцибор – Сніг Твої сліди засипав сніг. Ти був в моїм житті, чи снився? Твій образ наяву чи в сні В тумані сивім розчинився? В моїй душі щемка печаль, Сум, гіркота і спогад грішний, І жаль мені, так щиро жаль, Що сніг засипав погляд ніжний. Не бачу вже твоїх очей, Лиш голос чую в телефоні, І тане шал […]...
- Мій погляд на конфлікт п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” Доля української мови, як і доля нації, в усі часи складалась непросто. Які тільки культури не намагалися підім’яти їх під себе й поглинути. Українську мову не визнавали (“не было, нет и быть не может”), калічили неправильною вимовою, призначали для хатнього чи провінційного вжитку, надмірно вживали іншомовні слова, хоч не бракувало українських синонімів. У роки радянської […]...
- Павло Мовчан – Погляд крізь магічний кристал Чаклун безвухий та облудний Крізь камінь пильно прозирав, І бачив жовтий степ безлюдний, Сухий курай, щетини трав. Серпи іржаві, роги смерті, Квадрати, кола та хрести, І б’є пісок з джерел роздертих, Яскраво б’є до сліпоти… Там Шамбала… пустеля Гобі… Безвічна вічність там десь, там… Жарина, жевріюча в лобі, Веде його в кристал, як в храм. […]...
- Віктор Забіла – От і празника діждались От і празника діждались, Веселяться люди! А мені, мабуть, ніколи Радощей не буде. Дивлюсь на все, як без очей, Бо щастя не маю; Я і в будень, я і в празник Нуджусь да скучаю. Минулося моє щастя! Не бачусь я з нею. Не бачуся з дівчиною, З милою моєю; Лучче б серце розлучили Моє із […]...
- Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
- Любомир Винник – Вбивай мене! Вбивай мене! Ти ж знаєш, я не вартий З’явитися на світ здоровим сином. Ще пляшку пива! Ще одну цигарку, Надіючись, що все ж настане диво! Вбивай мене! Ти ж знаєш, що не місце Мені на цьому світі. Не для мене Пташки співають, в небі сонце світить І вітер у гаю хитає клени. Вбивай мене! Життя […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Сніжана Біла – Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу. В свою рідну галактику сонце під вечір піде. І під небом нічним обережно я тіло полишу, – Зникну безвісти в ніч – літо знову пусте… Ще ніколи під зорями я не любила самотність. Жаль, що місяць-Нарцис своїм сяйвом мене осліпив. Він так схожий на Тебе, далекий, і геть одинокий […]...
- Ясени (народна пісня) Ясени, ясени, Бачу вас за селом край дороги, Бачу вас у красі, Коли світиться ранок в росі. Ви приходите в сни, Як дитинство моє босоноге, Ви приходите в сни, Кучеряві мої ясени. Ясени, ясени, Наді мною шумлять ваші крона, І, неначе літа, Жовте листя за вітром зліта. Перший сніг сивини Я приніс, як тривогу, на […]...
- За всіх скажу – Тичина Павло За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, Верхів’ями розкрилено росту. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! О дух ясний – без яду і без жала – Давно ти снив? – а вже сучасний дій Всього мене обняв, […]...
- Охолоджений віршик В заплутаних сітях, що душать мене Я крізь дірочки бачу свободу, Не потрібно кричати, щоб чути тебе Й кип”ятити остуджену воду… В закованих чарах, літати не так, Але вірити в дрІбочки солі, Не потрібно на лініях бачити знак І шукати перлинку у морі Намальовані очі, сліпі без життя Крізь шпаринки я бачу страждання І не […]...
- Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...
- Леся Українка – Земля! Земля! Земле чужая, яка ж бо ти рідна для мене! Мати-землице, рятуй свою бідну дитину! Зрадило море мене, за любов заплатило знущанням. Чуєш? і досі радіють з жарту лихого чайки. Що ж се? я бачу – і ти постраждала від зради? Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, В тяжкім покрові снігів тихо сумує, бо […]...
- Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже з білим рюкзаком, Тонка зігнулась спина. Якийсь дідок-перестрибок, Не на коні, не в човні, З’явивсь з-під хмари і листок Здмухнув собі зі скроні. І враз на землю він побіг, З-під […]...
- Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...
- Червона рута (народна пісня) Ти признайся мені, Звідки в тебе ті чари, Я без тебе всі дні У полоні печалі. Може, десь у лісах Ти чар-зілля шукала, Сонце-руту знайшла І мене зчарувала? Приспів: Червону руту Не шукай вечорами, – Ти у мене єдина, Тільки ти, повір. Бо твоя врода – То є чистая вода, То є бистрая вода З […]...
- Павло Мовчан – “Воно прийшло і грюкнуло в повіки… “ Воно прийшло і грюкнуло в повіки: І срібний сон скотився із-під вій, І день почався від моїх очей, І я почався знову сам від себе. Парує сонце кавою у склянці І на тарілці мружиться, мов кіт. І тіні кружеляються у танці І кружлять, кружлять завіконний світ. Іду, щоб з яблук вицідить дозрілля, Думки губами Перебгать […]...
- Мені сміливості забракло Мені сміливості забракло, щоб сказати, Що я люблю тебе вже десять літ, Що намагаюся від тебе приховати, Ті почуття, що увірвалися в мій світ. Мої слова, як гострі леза, Тебе калічили не раз, А ти прощав, усе без ліку, Без жодних докорів, без зайвих фраз. Ти, мабуть, думаєш, Що є мені байдужим, Що я не […]...
- Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева І ніч, як день, А вітер в обличчя шле вам Дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі нам до ніг. Білий сніг – дар небес, Світ увесь – світ чудес. Полинемо в парі з тобою В чарівний край, Де білою вкриті габою Весь сум, одчай. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі […]...
- Тільки в снах буває стільки мрій І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд Знову ті ще самі відчуття Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета Знову ми забули що між нами були почуття Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити Вони лиш так, як смуток що залишився в мені І мабудь це останній вірш, який колись ти […]...
- Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
- Пісня про Устима Кармалюка – Народні перекази та легенди ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить, Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку […]...
- Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи в зерні. Вітер хмари жене. Дощ іде. Як не буде мене, Буду де? Мабуть, в Сонце піду – До братів, І усе там знайду, Що хотів. Що хотів, що бажав, […]...
Твір на тему особливості творчості євгена маланюка.