Поговори зі мною
Поговори зі мною
Коли втомлено добреду до
Ліжка
Абияк, скинувши на холодну
Підлогу
Одяг, книги, бездарні вірші
Замкну свідомість між двома
Колодязями навушників
Просто скажи мені, що ти є
І ти зі мною.
І я слухняно прийму все
Свою бездарність
Свою самотність
Свої книги, вірші і музику
І кожен стомлений вечір
Просто скажи, що ти є
Боже.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юлія Кириленко – Зглянься світе наді мною! Зачекай, не спіши, більш не треба Душу ніжну словами кропити, Подивись, сонцесяйний мій Фебе, Глянь на мене, блаватовий світе! Хоч тобі далебі не до мене, Ти вгорі загаптований цвітом, Я ж сплітаю тут руки студені, Проростаю в душі неофітом. А десь там, серед вулиць-мережок, В’ються долі нитки мов шовкові, Мойри плутають їх обережно Візерунками на […]...
- Соломія Володимирівна – Знов хмари смутку наді мною Знов хмари смутку наді мною Падуть на груди крапельками сліз.. Душа вмивається солоною росою, А серце тане, мов гарячий віск… Я так молилась, щоб з тобою Нас понад зорі вітер ніс, Щоб ніжний паросток любові В твоєму серденьку проріс. Та чи молилась не так ревно, Чи надто вірила в дива? Невже усе було даремно? Невже […]...
- Катерина Бабкіна – Той чоловік, що іноді спить зі мною Той чоловік, що іноді спить зі мною, Ходить в легкому светрі і темній куртці, Без рукавиць і з голою головою, Навіть взимку в міста безжальній пустці Почувається добре, як під водою. Той чоловік ламається дуже рідко. Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений, Мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко. Він розпихає дріб’язок по […]...
- Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
- Павло Тичина – Ах не смійтеся ви наді мною Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою, Коли довго від думок не сплю. Не чіпайте моєї Вкраїни! Хай, по-вашому, вмерла вона. Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини? Не чіпайте – просю вас – […]...
- Ліля Колісник – давно не писала, не приходили рими Давно не писала, не приходили рими. Лиш хаос думок, я в пошуках музи. На кожну подію – свої причини, Шукай між рядків, вслухайся у музику. Не стукала в двері: вони вже зачинені, Сильна дівчинка вже не може боротися. Вона горда, не скаже: “Відчини мені”. І тихо вбиватиме в собі осінь. Не всі зрозуміють, не кожен […]...
- Дмитро Павличко – “Радуйся, дівчино, разом зі мною… “ Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених. Радуйся, дівчино, болем кохання, Смутком ціловання до зомлівання, Голосом матері в серці твоєму – Кільчику ясному в тьмі чорнозему....
- Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, Ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, До зір аж ходім, там вічний наш дім. Любов – життя наснага і джерело, В любові зустрічаймо добро і зло. Яке ж бо радісне наших серць злиття: Будь зо мною […]...
- Наді мною повис туман Над містом повис туман. Все так раптом посивіло. Ліхтарі машин в обман Мене завести так хотіли. Та вже не так страшно як було раніше. Вже не лякаюсь так тумана я. Пройде час і всеодно стане світліше. І розсіється печаль моя. Не один туман я бачив. Не один раз я сумував. Всіх кого любив пробачив. Й […]...
- Сергій Жадан – Заходь за мною в сніг Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, Ніч рвучи на шматки, Пройшов би потойбіч зими, Вийшов би поміж димів, Заговорив би серце пітьми, Якби говорити вмів. Але в цих снігах Горло п’є німоту, І голос зривається, ніби птах, Що замерз на льоту. Не переназвеш слова, Не перечекаєш […]...
- Дмитро Павличко – “Я згадую тебе, хоч ти – переді мною… “ Я згадую тебе, хоч ти – переді мною. Я збуджую в собі неткнутий сивиною Дівочий образ твій – вставай, моя душе, І світло засвіти, і вийди з павутиння Такою, як була, а ти ж була богиня, Володарка моя в прозорім негліже. І справді ти встаєш із пам’яті моєї, Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї, […]...
- Мої вірші – поезія кохання Мої вірші – поезія кохання, Поезія землі, життя, людей. І часом вони сповнені страждання, А часом божевільніших ідей. Не рідко вони мають світлі ноти, Не рідко пишуться вони, немов пісні, Хоч часом і звучать, як анекдоти, Та часто лиш ліричні і сумні… Вірші – слова, які з душі летять, Які так глибоко занурені у серці, […]...
- Надя Ковалюк – Все частіше із серця летять Все частіше із серця летять ВІрші, І чорніші воронячих крил Ночі, А самотність чуттєві листи Пише І здається, у нас вже один Почерк… Залелій мою тугу в душі, Осінь! Бо остання струна вже у ній Рветься, Бо від тиші холодної дах Зносить Й поза зоною віри живе Серце… Ти скажи, може я щось не те […]...
- Катя Гуйван – Скажи, де засинає Сьоме Небо? Скажи, де засинає Сьоме Небо? В чиїх долонях спить, як немовля? В чиїх очах втопає серед дня? А потім… з ким не спить посеред ночі, Повторюючи імена пророчі, Як мантри рокові до забуття? І кого з зорей горне знов до себе? Скажи мені, що треба мому Небу? Скажи мені, яке у нім життя? Чи є […]...
- Мар’яна Невиліковна – Я відкрита Я відкрита. Я – настіж. А ти все шукав ключів, Розстібав кожен гудзик на сукнях моїх світлин, Міряв ямби і ями, обмовки мої лічив, І розгойдував “антинуль” до “антиодин”… І приходили інші, зливали з розеток струм, Віддирали зо стін довіри тонкі шпалери, Залишали в мені лиш музику, на котру Ти колись покладеш вірші… і зачиниш […]...
- “Письмо Татьяны предо мною; Его я свято берегу… ” (2) Очень интересно читать книги о жизни молодых людей других эпох. Пушкинский роман в стихах “Евгений Онегин” знакомит читателя с поколением дворянской молодежи XIX века. Все просто, естественно и прекрасно в пушкинском идеале – Татьяне Лариной. После ироничных строк, посвященных ее сестре Ольге, которая, как все дворянские барышни, отличалась лишь скромностью, послушанием и простодушием, автор представляет […]...
- Уявний діалог між мною і Родіоном Раскольниковим (за романом Ф. Достоєвськоого “Злочин і кара”) Я: Пане Раскольников, то що сталося насправді задушливої червневої ночі у Санкт-Петербурзі: напад божевілля чи спроба збагнути сенс життя? Раскольников: Це був мій великий експеримент піднестися над світом і “зламати, що треба, раз і назавжди”. Люди взагалі поділяються на два розряди: нижчий (звичайні люди), які є лише матеріалом для відтворення нових людей, і справжніх людей, […]...
- Микола Руденко – Скажи мені, які у тебе очі? Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає в ореолі золотім. Скажи мені, які у тебе руки? Наснись і вгаслу пам’ять розбуди. На протилежних берегах розлуки Два вогнища, два серця, дві біди. Скажи, з дубів так само облітає Торішній лист у гомін ручая?.. […]...
- Аня Тет – Ця самотність роз’їдає душу Ця самотність роз’їдає душу Шепочу́ розгублено: “Ти де?” Скільки ще, скажи, чекати мушу, Аж допоки ти мене знайдеш?.. Я не знаю хто ти, як зовешся – Та в безликій, гомінкій юрбі, Сподіваюсь, що таки озвешся На мій клич, призначений тобі.....
- “Я володію світом, а світ не має наді мною влади”. Образ Гобсека (Оноре Бальзак. “Гобсек”) Чи багато потрібно людині, щоб бути щасливою? Щоб самоствердитися в житті? Щоб почувати себе хазяїном життя? Чому в житгі надати перевагу: почуттям чи грошам, співчуттю чи розрахунку, владі над собою чи владі над іншими? На ці чи інші питання спробував відповісти Оноре Бальзак у своїй повісті “Гобсек”. У центрі твору – лихвар Гобсек, що належить […]...
- Ірина Шувалова – Кораблі мене наскрізь проходять Кораблі мене наскрізь проходять – я навіть не гавань. Голосіння війни накриває мене – і не ранить. Ти ідеш, ти живий, ти торкаєшся світу ногами, І в слідах проростають прозорі свинцеві корали. Скільки крові в тобі… я прийму кораблі, ти не бійся! Всі порожні міста розстелю на шляху твого війська. Є ще бах, але баха […]...
- Таня Бенещук – Привіт, колишній мій. Привіт Привіт, колишній мій. Привіт, З календаря подій вже зірвано немало… Скажи чи згадуєш осінній шепіт мрій, Як до нитОк, кохання, душу пробирало? Чи згадуєш незграбний вальс, Танцюючого з вітром листя? Всі перехожі: хто під парасолю, хто у плащ, А ти збирав цілунки хмар з могО обличчя. Чи пам’ятаєш щедрість рук, Що ніжність й ласку дарували? […]...
- “Я теж стою над урвищем, і по той бік – прожиті мною роки”. Огляд життя і творчості А. Дімарова 1. Письменницький хист А. Дімарова. (Здібний хлопець писав вірші і прозу ще в шкільні роки. Потім була війна, поранення, нові випробування. Служба в армії, робота в газеті. На цей час припадає початок його творчої діяльності, публікація першого твору “Гості з Волині”.) 2. Роки навчання А. Дімарова. (Протягом 1950-1951 рр. А. Дімаров навчався в Літературному інституті; […]...
- “Письмо Татьяны предо мною; Его я свято берегу… ” (3) В романе “Евгений Онегин” А. С. Пушкин рисует картину жизни разных групп дворянского общества России начала девятнадцатого века, их быт и нравы, жизнь крестьянства. Основная тема произведения – передовая личность и ее отношение к дворянскому обществу. Эта тема раскрывается Пушкиным на образах представителей дворянской интеллигенции – Онегина, Ленского, Татьяны, Образ Татьяны, созданный Пушкиным в “Евгении […]...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять тепер надо мною, мов хмари важкі, нерухмані? 16.11.1900...
- Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, Єдиний мій товаришу незрадний, Ану ж, переповідж мені докладно Про те, що є цей світ і хто є хто – Із тих, кого ти десять років бачило (чи й одинадцять?). Хто була вона, Та, перша подруга, котра одна На цілий вік мені біди настачила І докорів сумління? Хто б сказав, Що світ […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, Росою вечір трави з попелу полоще, І ляк, мов свердел, твоє серце точіть, І місяць тіні згублені полошить. Самітний друже, мов у ночі пояс, Ти в таємничість світу оповитий. В цей вечір весняний ходи зо мною В корчмі на місяці горілку пити. 1931...
- “Письмо Татьяны предо мною; Его я свято берегу… ” (1) Я так люблю Татьяну милую мою! А. С. Пушкин Роман в стихах “Евгений Онегин” назван именем главного героя, но своим идеалом Пушкин считает Татьяну. Татьяна – редчайшее создание, натура глубокая, любящая и страстная. И в то же время все в ней просто, естественно и прекрасно. Пушкин с большой теплотой рисует образ Татьяны, воплощая в ней […]...
- Короткий опис творчості Олексія Приходька Олексій Павлович ПриходькоОлексій Павлович ПРИХОДЬКО 50 років працював у районній газеті, писав вірші. Один з них – “Доля”. Вітер віє вночі, Під вікном завиває. Я сиджу в самоті І у вітра питаю: Ой скажи мені правду, Де тепер моя доля, Чи у дебрях лісних, Чи одна серед поля? Ой, скажи мені правду, Як же жити […]...
- “… Они лучшие из дворян – и именно потому выбраны мною, чтобы доказать их несостоятельность” (по роману И. С. Тургенева “Отцы и дети”) Роман И. С. Тургенева “Отцы и дети” появился в 1862 году. С тех пор и до настоящего времени он продолжает восхищать читателей своими художественными достоинствами. Тургеневу как великому художнику удалось раскрыть в “Отцах и детях” политический смысл идейной борьбы основных общественных и классовых сил в России конца 50-х – начала 60-х годов XIX века. В […]...
- За всіх скажу – Тичина Павло За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, Верхів’ями розкрилено росту. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! О дух ясний – без яду і без жала – Давно ти снив? – а вже сучасний дій Всього мене обняв, […]...
- Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени Повільно вводиш самотність мені в вени І заливаєш, щоб навіки – воском, А осінь тче і з митей гобелени Думки біжать поромами під мостом. Завзято вводиш у мій час – тишу, І цементуєш – щоб навік – в останнє, Свою любов ти мов тягар облишиш, Вона ж осяде у тобі, мовчанням. Оскому слів натягнуть твої […]...
- Сніжана Біла – Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу. В свою рідну галактику сонце під вечір піде. І під небом нічним обережно я тіло полишу, – Зникну безвісти в ніч – літо знову пусте… Ще ніколи під зорями я не любила самотність. Жаль, що місяць-Нарцис своїм сяйвом мене осліпив. Він так схожий на Тебе, далекий, і геть одинокий […]...
- Берізка (народна пісня) Кожен вечір дожидаю – Вийдеш ти чи ні? Кожен вечір виглядаю У далечині. Бачу: в білому убранні Край твоїх воріт Хтось в неясному смерканні Все стоїть, стоїть. Чи не ти мене чекаєш В сумі самоти? Я лечу і повертаю, – Ні, не ти, не ти… Край воріт сумна і мила В білому вбранні Жде мене […]...
- Павло Мовчан – Спогад Навіщо ти у пам’яті долоней, Навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, Розріджене повітря кожен вечір? Невірогідна, дзеркалом забута, Глибоким слухом кухля непочута, Присутня в жилах, стягнутих вузлом, Збережена невичахлим теплом, Ти так углибла в корені думок, Що вдвічі важчим став мій кожен крок, І кожне слово так до вуст припало, […]...
- Андрій Малярик – Злипаються очі від сильного чаю Злипаються очі від сильного чаю, Від чорної кави забилися плечі. Я вкотре від себе самого тікаю, Врізається в голову стомлений вечір. П’ять років тому̀ я піддавсь твому флірту, Не так, щоб аж сильно, та досить відверто. Сто раз пожалів про ту випиту літру, Та зараз, клянусь, я не вип’ю посмертно. Чи то ейфорія, чи то […]...
- Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
- Тепла куртка на чорний шовк… – Катерина Бабкіна Тепла куртка на чорний шовк, черевики й шарф, Зранку, бачиш, туман зійшов – повисів і розтав. Осінь гострить свої ножі, довгі, світлі, тонкі. Де ти зараз, скажи, скажи, хто ти тепер такий. На перехресті стоїть таксі, з вулиці голоси, Розляглися на сонці пси, тихі великі пси. Пахне соком міських дерев, кволим швидким дощем, Осінь тягне […]...
- Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
- Кость Москалець – Я часто думаю Я часто думаю, чому ти так самотня, – Одна з найкрасивіших доль у світі; Ці сірі очі, пильні, сумовиті, – Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал, А в дзеркалах – себе і суть свою подвійну, Ледь-ледь прикриту флером абсолюту, Росою часу, Інеєм чекання, Терпінням дзвону – як іще, О, як іще мені тебе назвати? […]...
Твір шанобливе ставлення до природи.