Поміж березами дівча іде – Стельмах Михайло
Рожевий схід. Галуззя молоде
Пісні виспівує привітні.
Поміж березами дівча іде
У хусточці блакитній.
Рукою гладить пасмо золоте,
Іде, співаючи, в долину…
І, може, більше дівчину ніде
Ніколи не зустріну.
Стою під кленом біля джерела –
У серце йдуть пісні привітні.
А дівчина, як молодість, пішла
У хусточці блакитній.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тільки хвилі, і небо блакитне… – Стельмах Михайло Тільки хвилі, і небо блакитне, І водою діброва бреде, Перед мною дороги привітні, Перед мною життя молоде. Я пливу у роздолля чудові, А навколо хлюпоче весна, Вигинаються хвилі, мов брови, І на гребні шипить сивина. Все таке чарівне, таємниче, Повне соку, життя і снаги, І у мандри весна мене кличе, Опустивши в глибінь береш....
- Рідня – Стельмах Михайло Обминувши луг, що вкрився міддю, Слід до хати губиться в бору. В хаті пахне парене обіддя, Сік густий покрив кору. На корі зі мною стельмах сивий, Поруч шпиці віялом лягли. Ми майструєм, щоб шляхи щасливі Під колесами гули. У роботі дні пливуть чудові, І надвечір я іду щодня В гомінкі бори соснові, Де живе моя […]...
- Стельмах Михайло – Літо-літечко (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” ЛІТО-ЛІТЕЧКО Стоять веселі соняхи у цвіті, На їхніх віях досвіт будить бджоли – Це степом, наче мати, ходить літо, І колос нам віщує добру долю. Ой літечко-літо – Пшениця-яриця, Та дзвін медоцвіту, Та схилене жито. У житі, як в хаті, живе перепілка, У неї дрібненьких діток аж вісьмірко, Та гарно маленьким […]...
- Мак цвіте – Стельмах Михайло Степами турки і татари На конях мчать, мов чорні хмари, І згаром дихає земля – Навкруг пожари, як петля, Й петлю розкручує ординець: Він одшукав живий гостинець – Дівча біжить босоніж в бір. Її він схопить у ясир, В прокислу зашморгне сирицю Й продасть у Кафі з торговиці. І сльози дівчини, й життя Проп’є без […]...
- Стельмах Михайло – У нас гуси не сердиті (Збірка) \ 1983 рік, видавництво “Веселка” ЦАПОК Взимку лагодив цапок Віз, і борону, й плужок. В квітні виорав цапок Огородець і ланок. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток. А цапиха І дітки Садять цапу огірки. У НАС ГУСИ НЕ СЕРдИТІ Невеличка наша річка – Я її перепливаю, А на березі сестричка “Гиля, гусоньки”,- […]...
- Стельмах Михайло – Хатка у березовому лісі Авторська казка про те, як цапок, баранець та пес Рябко перемогли страшну вовчицю. Колись давно-давно біля самого лісу, де протікає річка Снивода, жили собі дід та баба. В них було невелике поле, огород і зелений-зелений лужок. У полі дід сіяв жито, пшеницю, просо, гречку і всяку пашницю. В огороді бабуся садила картоплю, капусту, огірки, цибулю, […]...
- Гуси-лебеді летять… (скорочено) – Стельмах Михайло 1912-1983 Автобіографічна дилогія, розділи І, II І Над хатою Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. дід говорив, що так співають лебедині крила. Від споглядання перельоту лебедів хлопчику ставало на серці і радісно, і сумно. Хотілося, щоб вони ніколи не відлітали. Він сидів і мріяв, що […]...
- Гуси-лебеді летять (більш повна версія) скорочено – Стельмах Михайло Розділ перший Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю. Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто […]...
- Стельмах Михайло – Біографія Михайло Панасович Стельмах – український письменник, драматург, фольклорист. Член Спілки письменників УРСР, академік АН УРСР (з 29 березня 1978 року), Герой Соціалістичної Праці. Народився 11 (24 травня) 1912 року в селі дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати – білоруска. У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького […]...
- Дівча – Малишко Андрій Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька й нені, в самотині, Убогий вичахне обід, Що тяжко жити сиротині, І шлях – не шлях, І брід – не брід. А від Петрівців, з Синьодолу, Із трав, із неба – звідусіль Нам осінь винесла […]...
- Дмитро Павличко – “Моє дівча, не вір… “ Моє дівча, не вір, Що вмре твоя краса, Погасне скронь яса, Запопелиться зір, Брів ластів’ячих лет Заб’ється в зморщок сіть, Розм’якне тіла мідь, Покривиться хребет! Це все ілюзія, Ознака сліпоти. З твоєї ліпоти Встрає любов моя. Твоє чоло ясне, Очей і рук нестрим – Це той вогонь, котрим Ти сповнила мене. Горів я, не згорів, […]...
- Я зустріну тебе Я зустріну тебе, Коли дощ на сирім асвальті Витанцьовувать стане заучений пасадобль І гарячі долоні І очі відтінку мальви Розпізнають дві наші Із тисячі схожих доль. Я зустріну тебе, Коли вечір заб*є поклони І дощу завиткАми пограється у дніпрі, Коли місто нарешті Стулить повіки сонні, Я зустріну… і так захочу тебе зігріть Посідають навшпиньки зорі […]...
- Стельмах Богдан – Сонечкова донечка (Збірка) 1988 рік, видавництво “Веселка” Сонечкова донечка Квіточка-щіточка, Жовта леліточка, Крапелька сонечка, Сонечкова донечка! Сонце У хмарі біленькій ховається, Сонечкова донечка Пухом вкривається. Шпак “Козаче-шпаче, Де ти був? Козаче-шпаче, Що добув?” “А був я, діти, У садку! Добув зелену гусінь В коричневім кожусі О-та-ку!” “Козаче-шпаче, Де бував? Козаче-шпаче, Що чував?” “Бував я, діти, У гаю! Дзвінкі […]...
- Юля Потикевич – Та що ти тямиш, наївне дівча Та що ти тямиш, наївне дівча, у світі, де править ненависть й жорстока байдужість І хто завіряв тебе в тому, що все це НЕ переможе милосердя, любов і жертовність? Та коли, для чого, чому і що ти собі вигадала, вимріяла, вбила в дурну голову, Куди заховалась, де шукати тебе, в яких закутках твоєї фригідної свідомості? […]...
- Тарас Шевченко – дівча любе, чорнобриве Дівча любе, чорнобриве Несло з льоху пиво. А я глянув, подивився – Та аж похилився… Кому воно пиво носить? Чому босе ходить?.. Боже сильний! Твоя сила Та тобі ж і шкодить. Ой діброво – темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого Собі батька маєш. Раз укриє тебе рясно Зеленим покровом,- Аж сам собі дивується […]...
- Іван Андрусяк – зоря як дичина пройде поміж рядами Зоря як дичина пройде поміж рядами Судини і кістки полуда і лайно Ти вибереш вікно як пам`ятку для дами А дама не прийде і лишиться вікно Гортанна тінь руки на чорному фіранку Кому її віддам сьогодні уночі Одягнуті мерці не в патоку а в рамку Я нині сам піду провідати мерців Опуклі від стіни відчалять […]...
- Дмитро Павличко – “Візьми мене, як арфу, поміж ноги… “ Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави. Моя кохана, завтра я воскресну, Ти ж нині невоскреслого кохай. Я не поїду більше ні за десну, Я не подамся більше за дунай....
- Олена Теліга – Весняне Розцвітають кущі жасмину, Грає сонце в височині! Чи зустріну, – чи не зустріну? Чи побачу тебе, чи ні? І куди б скерувати кроки, Щоб тебе я могла знайти? Тільки бачу, іде високий, Приглядаюсь, чи тож не ти… І не вітряно і не хмарно, Все заповнює весняний сміх! Цілий день я проброжу марно, Не зустрівши очей […]...
- Марко Світолюб – ЇЇ очі схожі на зорі ЇЇ очі схожі на зорі, В них живе чимало історій, Ще хоча б один прожити день, І почути теплий її голос, Востаннє Стою поруч, А її очі все-таки Схожі на зорі, Але про це не сьогодні. Я стою біля неї востаннє, Завтра Вранці Ми Прокинемося. Разом....
- Микола Вінграновський – Сама собою річка ця тече Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенне Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді […]...
- Схожі поміж собою (за оповіданням Євгена Гуцала “Вигадники”) В оповіданні Євгена Гуцала “Вигадники” головними героями є Михайлик та Надійна. Вони чимось схожі поміж собою: у обох біляве, як льон, волосся, вони захоплено пізнають навколишню природу. Себе ці діти відчувають її частиною, уявляють, що вони квіти, і навіть вірять, що можна викликати вітер або дощ. Але Надійка більш жвава і тому має першість під […]...
- Сергій Жадан – Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав * * * Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав, притулків, монархів, анархів, жидівських громад, республік, стримуючи зубами язик, щоби не так дрижав, ти завжди сприймав спілкування передумовою куплі – продажу свого ближнього, тож за першої нагоди наважився позбутися пут, котрими тебе в’язали, тобто змінити провалля Сходу, серед якого вижити був не годен, на […]...
- Михайло Коцюбинський – З глибини Михайло Коцюбинський З ГЛИБИНИ ХМАРИ Коли я дивлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, знявшись високо, все вище і вище, мандрують блакитним шляхом, – мені здається, що бачу душу поета. Я впізнаю її. Он пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка, з золотим усміхом на рожевих устах, тремтяча бажанням пісні. […]...
- Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера (скорочено) – Стельмах Ярослав Зоологія й комахи. “Відпустіть нас до бабусі!” Коли ми склали іспити й перейшли до шостого класу, вчителька ботаніки та зоології Ірина Семенівна запропонувала нам під час канікул зібрати колекцію комах. Це було нам із Митьком на руку, бо ми давно мріяли поїхати до села, де жила Митькова бабуся. Після довгих умовлянь батьки нас відпустили туди. […]...
- Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
- Микола Руденко – Ліси, яких немає Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. Те, що снувалось на вікні Серед зимової краси, Вертали надра кам’яні – Далеких ер земні ліси. Вдивляйся в кам’яний шматок: На ньому око розпізна І давню гілку, і листок – Немовби це прийшло з вікна. […]...
- Томчаній Михайло – Біографія Михайло Іванович Томчаній (16 липня 1914, с. Горяни біля Ужгорода – 19 січня 1975) – український письменник угорського походження. Батько – Іван Іванович Томчані (угор. János Tomcsányi), мати – Єлизаветта Томчані, уроджена Кепеч (угор. Erzsébet Tomcsányiné (Kepecs)). Народився письменник в с. Горянах поблизу Ужгорода в сім’ї священика-бідняка. Навчався в Горянській семирічці і Ужгородській горжанській школах, […]...
- Стельмах Ярослав – Біографія Ярослав Михайлович Стельмах (30 листопада 1949, Київ – 4 серпня 2001) – український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха. Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році – Вищі літературні курсив Москві, потім аспірантуру. Жив в Києві на Печерському узвозі, 8. […]...
- Ярослав Стельмах – Біографія Ярослав Михайлович Стельмах (30 листопада 1949, Київ – 4 серпня 2001) – український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 р. в Києві в родині відомого українського письменника Михайла Стельмаха. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, Вищі літературні курси в Москві та аспірантуру. Працював викладачем у вищих навчальних закладах, перекладачем. […]...
- Металогія Металогія (грецьк. meta – через, після та logos – слово) – вживання слів у переносному значенні на відміну від автології, основа розбудови тропів. Приклад яскравого металогічного мислення – лірика М. Воробйова: Вода догоряє під кленом. В ній клен догоряє під кленом. І скляр зупинився, стоїть… Не треба – кажу – не скліть. Звичайна осіння картина […]...
- Леся Українка – Сафо Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить. До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І з піснею тою у серці Велика їй туга встає: В тій пісні згадала і славу Величну свою, красний світ, Лукавих людей, і кохання, І зраду, печаль своїх літ, Надії і […]...
- Дяченко Михайло – Крути Їх – юних сміливців, лиш жменька була – Із серцем зі сталі і духом з граніту. О, велич летіла у вічність з їх лав І чин їх навіки став юності міфом. Мчав зойк слабодухів, за ними у путь: – Куди вам? Ви ж діти!.. Загинете дармо… – О, ні! Бо ще завтра за нами підуть […]...
- Михайло Павлів – до тебе Я іду до тебе, мила, Хоч ти цього і не знаєш, Але вірю – своїм серцем Нашу зустріч відчуваєш. Вийдеш ти з своєї хати, Лиш поглянеш на дорогу І подумаєш про себе, – Наче хтось іде знайомий. А впізнаєш, не повіриш, Скажеш, – це не може бути, Він не мав прийти сьогодні Й на стежину […]...
- Михайло Кишкань – Найсвітлішому почуттю Слухай, приходь до мене опівдні. Я буду там, де ми вперше разом Рилися словом в своєму спідньому, Ставили в фас образи. Знаю, не кликав. Пробач, що кличу Криком забутого на зупинці Крайнім трамваєм. Удар в обличчя, Хочеш, заїдь по пиці. Стрибай до мене у павутиння, Сноване тим, хто не вмів кохати. Тільки щоб ти, а […]...
- Тарас Шевченко – Зацвіла в долині Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. І вийшов до неї З зеленого гаю Козак молоденький; Цілує, вітає, І йдуть по долині, І йдучи співають. Як діточок двоє, Під тую калину Прийшли, […]...
- Тіні забутих предків (дуже стисло/скорочено) – Коцюбинський Михайло Ще з народження Іван, який був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палійчуків, лякав матір та родичів неприродно розумним глибоким поглядом. де викликало в людей містичні згадки про підкинутих нечистим дітей. Змалку полюбив хлопець ходити лісом, заглиблюючись у його казкові таємниці. Скоро він уже знав, що світом володарює арідник (злий дух), кругом повно лісовиків. Світ уявлявся […]...
- До молоді – Старицький Михайло На вас, завзятці-юнаки, Борці за щастя України, Кладу найкращії думки, Мої сподіванки єдині. В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду.. Не занехайте ж ви її, Не розгубіть по світі всує, Нехай вона ваш дух гартує У чесній, славній боротьбі! Бо стоголовий людський […]...
- Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
- Михайло Коцюбинський – Тіні забутих предків (Стислий переказ, дуже скорочено) Михайло Коцюбинський Тіні забутих предків (Стислий переказ, Скорочено) Ще з народження Іван, який був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палійчуків, лякав матір та родичів неприродно розумним глибоким поглядом. Де викликало в людей містичні згадки про підкинутих нечистим дітей. Змалку полюбив хлопець ходити лісом, заглиблюючись у його казкові таємниці. Скоро він уже знав, що світом володарює […]...
- Олеся Крисько – По традиції – “Мокка” з вершками По традиції – “Мокка” з вершками. Сім хвилин. Я встигаю на потяг. Тихо серце вистукує гамми, Для натхнення ти вічний наркотик. У вагоні – поближче до вікон. Смс: “Напиши. Я зустріну”. Усміхнусь і у відповідь скину: “Я хвилин за п’ятнадцять приїду… “ По традиції – ти вже чекаєш. Час скорочує відстань між нами. Привезу тобі, […]...
Весна найкраща пора року твір.
Крата »