Поспішайте творити добро
Альберта Швейцера швидше знали як відомого філософа, проповідника, викладача університету, письменника, музиканта, художника, директора фонду Святого Фоми. Але він закінчив медичний факультет і ще в студентські роки встановив собі межу віку, після якої мусив присвятити своє життя людям, що потребують допомоги. Залишивши викладання в Страсбурзькому університеті, гру на органі та літературну працю, він поїхав до Африки. Там він допомагав людям подолати сонну хворобу, проказу тощо.
Лікар помер у 90 років, залишивши світові свою філософію:
Благодійне товариство Швейцера є і в Україні. Воно займається підтримкою та розвитком міжнародної діяльності по розповсюдженню гуманістичних принципів взаєморозуміння, миру. При підтримці світового руху А. Швейцера товариство також
В Одесі з грудня 1987 р. діє фонд соціальної допомоги імені доктора Гааза.
Серед лікарів, які залишили помітний слід у серцях людей своїми добрими справами, своїм гуманізмом, можна назвати ім’я московського лікаря, німця за походженням, Федора Петровича Гааза. Талановитий спеціаліст-медик, він відмовився від кар’єри головного лікаря Москви і став безкоштовно допомагати знесиленим від голоду чи хвороб біднякам. Головною справою його життя стало створення лікарні для безпритульних. Ця лікарня стала попередницею нинішніх лікарень швидкої допомоги.
Головними ліками у Гааза були турбота, увага, тепле, сердечне слово. Навіть безнадійні хворі після бесід з ним починали вірити у своє одужання, а коли, одужавши, йшли з його лікарні, він був по-справжньому щасливим. “Найвірніший шлях до щастя полягає не у прагненні до особистого благополуччя, а в тому, щоб зробити щасливими інших”, – писав він в одному з своїх листів.
Усі свої кошти Гааз витратив на хворих. Коли лікар помер, у його клініці не знайшли нічого, крім старого фрака, дірявих черевиків та підзорної труби, у яку він ночами любив дивитися на зоряне небо. На простому камені, що лежить на могилі Ф. П. Гааза, написано його духовний заповіт – усього три слова: “Поспішайте робити добро”. Ці ж слова вдячні москвичі написали і на пам’ятнику Гаазу, збудованому на зібрані ними кошти.
Професія лікаря, як ніяка інша, потребує гармонії розуму і серця. Ось чому в давні часи практикувати дозволялося лише тому, хто мав, крім медичної, ще й гуманітарну освіту. Лікар повинен бути не лише тонким психологом, а й володіти мистецтвом слова, дуже важливим засобом оздоровлення людини. Адже у будь-якому випадку хворий повинен залишити лікаря з надією. Не випадково серед письменників багато таких, які мали медичну освіту: А. Чехов, М. Булгаков, В. Вересаєв, С. Руданський, Остап Вишня. Серед наших сучасників – видатний кардіохірург М. А. Амосов, епідеміолог Ю. Щербак, В. Коротич та багато інших.
Степан Руданський народився 7 січня 1834 р. в с Хомутинці на Поділлі (Вінниччина). У 7 років він пішов до Миргородської бурси, де навчався протягом 8 років, а потім продовжив навчання у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Ще навчаючись там, Степан Руданський захопився збиранням українських народних пісень, історичних дум, переказів, приказок і прислів’їв. Із сімнадцяти літ він почав віршувати, і до кінця життя в його творчості завжди панувала невичерпна народна мудрість, яка слугувала поетові джерелом натхнення.
Незважаючи на ранній поетичний хист та успіхи в засвоєнні богослов’я, Руданський потай виношував мрію стати лікарем. Запевнивши батька, що йому необхідно продовжити вивчення богослов’я у Санкт-Петербурзі, юнак 1855 р. їде до російської столиці і вступає до Медико-хірургічної академії, що досягла на ту пору свого особливого розквіту. Тут працювали такі славетні вчені, як М. Пирогов, І. Сєченов, С. Боткін, М. Зінін. Вважалося за честь бути студентом такого визначного навчального закладу.
Дізнавшись про рішення Руданського стати лікарем, засуджуючи його прагнення писати рідною мовою, батько позбавляє сина і матеріальної, і моральної підтримки. Але це не зупинило юнака. Страшенно бідуючи, він наполегливо продовжує навчання і покладає великі надії на майбутнє. Та на останніх курсах сталося лихо – Степан захворів на сухоти. І все ж таки, незважаючи на всі перешкоди, С. Руданський успішно закінчує курс навчання в академії, йому пророкували велике майбутнє в медицині, але через хворобу здібний випускник змушений був залишити місто із суворим кліматом. За клопотанням Руданського його направляють на південь, в Ялту.
Молодий лікар самовіддано поринає в роботу. Він поєднує обов’язки міського лікаря, завідуючого лікарнею, карантинного лікаря в порту і лікаря Ялтинського повіту. Згодом він стає відомим фахівцем, про нього йде слава за межами Ялти, і його більше знають як визначного лікаря, аніж літератора. Про нього пишуть у періодичних виданнях.
Руданський ніколи не розмежовував свої громадські й службові обов’язки. Міську бідноту він лікував безплатно. Ялтинці любили молодого лікаря за веселу вдачу, безкорисливість і доброту. Про громадський авторитет лікаря свідчило й обрання його 1869 р. почесним мировим суддею ялтинської округи.
Влітку 1872 р. у Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський як карантинний лікар і член санітарної комісії міста взявся винищувати джерела інфекції. Під час боротьби він сам захворів на холеру. Загальне ослаблення організму викликало загострення сухот. І З травня 1873 р. на 39 році життя поета не стало. Поховали Руданського на одному з кладовищ Ялти. Можливо, й забули б із часом ім’я скромного лікаря-гуманіста, якби він не залишив по собі поетичну спадщину. Ось один із його віршів, напевно, в чомусь автобіографічний.
Студент
В славнім місті Петербурзі,
Недалеко від Неви,
Із болота виглядає
Хата бідної вдови.
Стара хата зо вдовою
Разом вік свій віджила,
Почорніла, похилилась
І в болото увійшла.
Увійшли по самі вікна…
В ганку сходи до сіней;
В сінях набік похилились
Двоє скривлених дверей…
І направо старій бабі
Смерть підписує патент,
А наліво без копійки
Б’ється з нуждою студент…
Зима люта. Вітер свище.
Сніг по вікнах брязкотить.
Мороз душу обіймає.
Мороз тіло каменить,
А у хаті на постелі
У сурдуті і плащу
Сидить студент медицини
Другий місяць без борщу.
Якось на зустрічі із студентами та викладачами медінституту Остап Вишня сказав: “Між іншим, я ваш колега”. Павло Михайлович розповів, як він навчався у фельдшерській школі. І прочитав фейлетона “Ох і лікували нас” про пасічанську шептуху Палажку, яка нагадує багатьох знахарок. Товариш Вишні, лікар, підкреслює, що після читання фейлетону все менше людей стало ходити до “чудотворідів-зцілителів”, все більше хворих почали звертатися до лікарні
У військовофельдшерській школі Павло Михайлович Губенко навчався на круглі “дванадцять” (у школі була дванадцятибальна система). Потім працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. Товариш по роботі писав, як у березні 1913 р. вони разом з П. Губенком, обидва фельдшери, не дочекавшись хірурга, робили юнаку операцію, адже не можна було гаяти часу: “Павлове обличчя було зосередженим. Тільки по тому, як здригалися брови, по маленьких краплинах поту, що з’являлися на чолі, та ще по набухлій жилці на скроні, що швидко-швидко пульсувала, можна було помітити, що він дуже хвилювався…
Уперше тоді веселий жартівник, гострий на слово Павло Губенко постав переді мною зовсім іншим: серйозним і вдумливим, цілеспрямованим і наполегливим. Та головною якістю, яку я в ньому відкрив, була його глибока людяність, його справжня велика любов до того, хто страждав”.
У вірші Т. Масенка “Легенда про Остапа Вишню” є такі рядки:
Його спитали в дні колишні:
“Чом зло ти словом не добив?”
– Та я ж назвався цвітом вишні,
Я світ любив, людей любив.
Питала Північ під вітрами,
Де років десять – з таборами:
“Чом не писав ти довгих драм?”
– Було життя, як довга драма.
Але я твердо йшов життям.
За правду – й смерті не боявся,
І не писав тріскучих од.
І все життя з біди сміявся,
Як запорізький мій народ.
Очевидці перебування Остапа Вишні у таборах згадували: “Медичних знань у нього було обмаль”. Та на практиці, в умовах амбулаторії, гострий розум і зірке око великою мірою компенсували брак спеціальних знань. Павло Михайлович безпомилково виділяв справді хворого, що потребував лікування чи перепочинку від роботи.
Постійним його порадником був фельдшерський довідник, з яким не розлучався. У сумнівних ситуаціях радився з лікарями, наполегливо добивався госпіталізації того чи іншого хворого.
Працювало в амбулаторії ще кілька фельдшерів, кваліфікованіших за Павла Михайловича, але люди прагнули потрапити саме до нього. Йому вірили більше. Від нього виходили з усмішкою”.
Лікар завжди повинен пам’ятати, що знання його відносні, їх слід постійно поновлювати. М. Булгаков у “Записках юного врача” (оповідання “Пропавший глаз”) писав: “Ні. Ніколи, навіть засинаючи, не буду з гордістю бормотати про те, що мене нічим не здивуєш. Ні І рік минув, минає і другий рік, і буде він також багатий на сюрпризи, як і перший. Значить, треба покірно вчитися”.
Поет, прозаїк, публіцист, редактор, лікар за освітою В. Коротич в одному із своїх віршів наполягав:
Повільно обертається земля.
Проносячи мене крізь небосхили.
І місяць розхвильований дрижить,
І сосна нахиляє тремтячу руку…
Я вчуся жить.
Про складний шлях пізнання, коли людина йде “через тернії до зірок”, поет пише у вірші “Олександр Богомолець народжується в Лук’янівській тюрмі”:
Народжується в київській тюрмі
Для відкриттів, досліджень та полемік…
О парадокси часу! Академік
Народжується в київській тюрмі!…
Звертаючись до молодих, поет пише про найважливіші цінності:
Чиста совість і добре здоров’я:
Цілком достатньо,
Коли твоя доля
В путь крізь дні вируша.
Хай вона засвітиться
З таких честі й достатку,
Бо в тобі не болять
Ні тіло, ані душа.
М. Г. Ессен у роки війни працював лікарем Павлоградського концтабору. Він провокував у в’язнів ознаки хвороби, і тоді їх вивозили з табору. Таким чином до партизан переправили понад тисячу чоловік, і майже п’ять тисяч було порятовано від роботи в Німеччині. Про це написав вірші поет А. Вознесенський.
1986 р. рухові “Лікарі світу за попередження ядерної війни” було присуджено Нобелівську премію миру. Два чинники вплинули на те, що цей рух за п’ять років досяг такого успіху. По-перше, лікар – найгуманніша професія. Клятвою Гіппократа він покликаний захищати життя на Землі. В усі часи лікар жив заради щастя і здоров’я людей. По-друге, ця організація не політична, а професійна; вона намагається показати, що станеться з людством, якщо виникне ядерна війна. Нині зруйновані ілюзії про те, що ядерна війна – це звичайна війна, тільки з більшими руйнуваннями, що можна вести обмежену ядерну війну, що в ній можна перемогти.
Той, хто робить добро іншим, довше живе. Так принаймні стверджує вчений Дуглас Лоунсон у своїй книжці “Давати, щоб жити”. Впродовж 10-літніх спостережень він з’ясував, що смертність тих, хто регулярно займався корисно-творчою діяльністю, знизилася на 2,5 року порівняно з тими, у кого соціально-громадську активність було обмежено.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему: Поспішайте робити добро Говорять: “Краса врятує світ!” Я б додав: “Краса і доброта врятують світ!” Етимологія слова “добрий” мінялася. Були часи, коли слов’яни цим словом оцінювали зовнішність і красу людини. Тому краса і доброта – це слова дуже близькі: добра людина завжди красива. Добрі справи людей високо оцінювалися за всіх часів. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується […]...
- Павло Глазовий – Ліки від страху Хворий в лікаря зубного стогне і тремтить: – Ой, боюся, не торкайтесь. Клятий зуб болить. Ой, не можу. Ой, боюся! Просто струмом б’є… – Лікар мовчки руки миє, спирт у склянку ллє. – Нате випийте, будь ласка, щоб ваш страх минув. – Хворий рвучко підхопився, жадібно ковтнув. Виждав лікар та й питає: – Вже не […]...
- “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського – роздуми про добро і зло, любов і ненависть (2) “Боюсь, хвилююсь, але пишу”, – признавався М. Коцюбинський, працюючи над повістю “Тіні забутих предків”. “Хвилююся, але читаю”, – хочеться відповісти в унісон митцеві. Читаєш і поринаєш у світ казки, з якої так і віє ароматом Карпат, у якій переплітаються народні повір’я, легенди, казкові образи та побут гуцулів, їх думки, помисли, вірування. Коротке, як спалах, ніжне, […]...
- Марія – це вічне добро (за однойменним романом У. Самчука) Марія – звичайне слов’янське ім’я. Мою бабусю теж звали Марією, вона була селянською жінкою, мала п’ятьох дітей, яких виховувала та “виводила” в люди сама. Мій дідусь не повернувся з війни, пропав безвісти. Кожного літа я приїздила до бабусі в село, бачила, як вона поралася на городі, дуже любила доглядати городину, а яка у неї була […]...
- “Тіні забутих предків” – дума про добро і зло, любов і ненависть Хто з нас у дитинстві не уявляв собі відьом, чаклунів, домових? Хто не мріяв уночі сходити до цвинтаря, щоб перемогти в собі страх? У світ таких казкових істот потрапляємо ми, коли відкриваємо твір М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”. У цьому творі, як у “Лісовій пісні” Лесі Українки, вражають описи природи, народні повір’я, дійсність переплітається з […]...
- Добро і зло в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток” Про минуле нашого народу, про героїчну боротьбу проти Іноземних загарбників, про незвичайну силу і мужність руських воїнів, князів дізнаємося ми з історії України, літописів, творів на історичну тематику. Про напад печенігів на Київ розповідається в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток”. Михайлик – син князя Володимира, Молоденький ше був князенко, а вже вмів добре стріляти з лука, […]...
- Добро і Зло – не просто абстракція (Деякі думки за повістю Марка Вовчка “Інститутка”) Добро і Зло – не просто абстракція (Деякі думки за повістю Марка Вовчка “Інститутка”) Можна, звичайно, розглядати образи твору традиційно, даючи їм вичерпну характеристику і поділяючи на позитивних і негативних. А я б хотіла розглянути образи з твору “Інститутка” Марка Вовчка як проблему боротьби Добра і Зла в людському житті. Звернімо увагу на такий факт: […]...
- Роздуми про смисл життя, добро і зло в повісті “Планетник” Життя… Таким коротким воно здається для людини. А як хочеться багато зробити! Ще маленькою людина прагне самоутвердитися, пізнати нове, цікаве, корисне, а потім, ставши дорослою, передати ці знання наступному поколінню. Чи ніколи ви не задумувалися над смислом життя? Що хоче отримати кожний від нього? Здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, владу над іншими… Дійсно, людина сама визначає […]...
- Добро і зло (за оповіданням “Лось” Є. Гуцала) Охороняти ліси, гаї, сади – зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі. Його оповідання “Лось” наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський […]...
- Твір на тему: Я обираю професію лікаря I. Вибір професії – важливий крок у житті людини (велика кількість професій; необхідність обрати ту професію, що відповідає нашим нахилам і здібностям). II. Шляхетна професія лікаря. 1. Здоров’я – найцінніший скарб людини (лікар – професія, що допомагає зберегти цей скарб; прекрасна благородна мета – лікувати, рятувати людей; з глибокої давнини шанування і цінування тих, хто […]...
- “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського – роздуми про добро і зло, любов і ненависть Є край, у якому царюють сині гори, запаморочливо пахнуть смереки й гірські трави, збігають у долини дзвінкі чисті потоки. У тім краю розкотисто рокочуть громи, розсипається по вершинах гір сонце, ридають дивного лосі трембіти. У тім краю живуть нявки і щезники, лісовики і чугайстри, русалки і перелесники. І серед того загадкового лісового народу, серед того […]...
- Добро і зло у повісті Б. Харчука “Планетник” I. Людина сама визначає для себе пріоритети. (Так, для Планетника головним у житті були: любов до людини праці, збереження природи, її краси, надання безкорисливої допомоги, шанобливе ставлення до матері. Головний герой повісті ніколи не забував, що ми – люди!) II. Перше знайомство з Планетником. (“Планетник був малим хлопчиком. Він, як усі ми, прилетів з вирію […]...
- “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського – дума про добро і зло, любов і ненависть Людську любов, і радості, і жалі, І совість, що губилась на землі, – У серце взяв, у світ поніс з собою. А. Малишко. “Коцюбинський” Любов звеличує, надихає, примножує красу всього живого на землі. Від неї розквітає навесні природа, вона “водить сонце і світила”. Де любов, там добро. А разом вони несуть прекрасне, роблять світ казковим, […]...
- Добро і правда в романі Л. Костенко “Маруся Чурай” Роман “Маруся Чурай” – панорамне полотно, заповнене історичними персонажами, легендарними постатями, він поєднує фактографічну точність і художній вимисел. Успіх цього твору, загальнонародна любов до нього базуються на могутньому переплетенні етичних, духовних, емоційних рухів і проблем. Ліна Костенко вкрай напружує протистояння добра і зла, правди і кривди, вірності і зради, утілюючи ці поняття у двох групах […]...
- Утвердження громадської активності трудівника (1 варіант) У Ялті є могила з рожевого мармуру. Тут спить вічним сном Степан Руданський – добра інтелігентна людина, справжній лікар, дотепний сатирик, цікавий ліричний поет. У творчім доробку Руданського – співомовки, приказки, пісні. Твори поета різні, але всі вони мають народнопоетичну основу. Герої творів Руданського – прості працьовиті люди. Знедолені від народження, вони наділені і розумом, […]...
- Фолькльорні джерела повісті про добро і зло, любов і ненависть (Михайло Коцюбинський “Тіні забутих предків”) Фолькльорні джерела повісті про добро і зло, любов і ненависть (Михайло Коцюбинський “Тіні забутих предків”) Тут в небі тихо. Ані шум потічка, Ні вітру шум, ні пташка лісова. І тільки десь Іванова Марічка Із того світу кличе його: Йва-а-а! Влітку 1910 року М. Коцюбинський відвідав Криворівню. Цей гуцульський край настільки вразив його (“Тут так гарно, […]...
- Жорстокість і віра в добро (за казкою Г. К. Андерсена “Снігова королева”) Розпочинається ця чарівна казка розповіддю про злого троля, який зі своїми поплічниками створив страшне дзеркало, що потім зруйнувало не одне людське життя. А потім читач дізнається про хлопчика Кая і дівчинку Герду, яким через їхню бідність не було місця на землі погратися, але їхнім садком був невеличкий ящик із трояндами на даху. Вони граються, товаришують, […]...
- Твір на тему: Рушієм і мірою життя є добро Життя таке коротке. Поспішайте творити добро. О. Довженко Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік […]...
- Твір на тему: Важко або легко робити добро? Біблія є книгою книг. У ній можна знайти відповіді багато питань. У вигляді притч в ній розповідається про ті або інші вчинки людини, про добро і зло, байдужість і жорстокість, про благополучних і нещасних людей, про відчуття, які долають їх у каверзних ситуаціях. Такий є і притча про милосердного самаритянина в Новому заповіті. У притчі […]...
- Аліна Міщук – Роби добро Роби добро та не чекай віддачі, Роби добро, хай по обличчі б’ють, Та не очікуй добротою здачі, Тобі її байдужістю сплюють Та все ж роби добро та вчись прощати, Учись на злість любов’ю відповідь давати, Роби добро комусь, не будь ти егоїстом, Наповни ти своє життя добротним змістом. Роби добро та на синці на серці […]...
- “Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля у трагедії Гете “Фауст”) Протягом усієї своєї історії людство намагалося зрозуміти навколишній світ, пояснити природні явища і сутність буття. Достатньо згадати біблійну оповідь про Єву, яка скуштувала яблука з дерева пізнання, праці алхіміків епохи Відродження, направлені на винахід “філософського каменя”, за допомогою якого можна буде перетворити метал на золото і здобути “еліксир життя”, що повертає молодість і здоров’я. Але […]...
- Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого (образ Мефістофеля в трагедії Йоганна Вольфганга Гете “Фауст”) “Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля в трагедії Йоганна Вольфганга Гете “Фауст”) Людство завжди намагалося зрозуміти навколишній світ, пояснити природні явища і сутність буття. Достатньо згадати біблійну оповідь про Єву, яка скуштувала яблука з дерева пізнання, праці алхіміків епохи Відродження, спрямовані на винахід “філософського каменя”, за допомогою якого […]...
- Правдиве зображення трагічних подій Другої світової війни в оповіданні “Воля до життя” (2 варіант) В оповіданні Олександра Довженка розповідається про молодого розвідника Івана Кармалюка. Він був поранений, а лікар-хірург Микола Дудко намагався врятувати його, як і тисячі інших. Так, саме тисячі. Автор з великою виразністю показує один із епізодів війни. На війні, як відомо, завжди багато поранених, але лише уявіть собі, що цей лікар кожної доби рятував сотні життів: […]...
- “Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля в трагедії Й. Гете “Фауст”) “Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” (образ Мефістофеля в трагедії Й. Гете “Фауст”) У епоху Відродження людина пройнялась вірою у свою всемогутність, що викликало хвилю церковної диктатури і вилилось у вогнище інквізиції, спрямованих на вияв і знищення демонів. Тоді з’явилось безліч легенд про угоду людини з нечистим, серед яких і […]...
- Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює […]...
- Добро Добро – одне з найбільш загальних понять моральної свідомості, одна з основних категорій етики. Разом зі своєю протилежністю – злом – д. є найбільш узагальненою формою розмежування моральних, аморальних вчинків, якостей тощо, які відповідають чи не відповідають в даній культурно-історичній ситуації усталеним вимогам моральності. З допомогою категорії д. здійснюється етична оцінка як явищ соціальної практики, […]...
- Тільки людина відповідає за добро і зло (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) I. “Майстер і Маргарита” – визначний твір М. Булгакова (сплавлення в прозі Булгакова воєдино міфу, реальності, сатиричного змалювання побуту, романтичного сюжету, правдивого зображення, іронії та сарказму). II. Відповідальність людини за добро і зло, яке відбувається на землі. 1. Дві головні сили роману (сили зла і сили добра, Воланд та Ієшуа Га-Ноцрі). 2. Хто такий Воланд? […]...
- Добро і зло в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго – автор відомих романів “Людина, яка сміється”, “Дев’яносто третій”. Але найзнаменитішим його романом вважається “Собор Паризької […]...
- Добро і зло у п’єсі С. Маршака “Дванадцять місяців” Відомий російський поет Самуїл Якович Маршак написав багато творів для дітей. Його перу належить обробка казки відомої чеської письменниці Божени Нємцової “Дванадцять місяців”. У цьому творі, як і в будь-якій іншій казці, змагаються добро зі злом. В образі пасербиці зображене добро, чуйність, а мачуха і її дочка є втіленням злості та заздрості. Пасербиці доводиться підкорятися […]...
- Добро і зло в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” I. Видатний французький письменник Віктор Гюго (70 років літературної діяльності, відомі романи “Людина, яка сміється”, “Трудівники моря”, “Дев’яносто третій” тощо). II. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XIX століття (романтичний стиль, розповідь про життя Франції кінця XV століття, роздуми над сучасністю, тема добра і зла, краси і потворності; розчарування в ідеалах Французької […]...
- Твір на тему: Добро і зло – категорії моральні Добро і зло… Проблема добра і зла. Вона така ж давня, як давня історія людства, її ще називають вічною, загальнолюдською проблемою. На нашій землі здавна поняття “добро” розумілося як доброта і милосердя щодо всього живого на землі, чесність, порядність, здатність до співпереживання. А “зло” – це все темне, страшне, що шкодить людині, заважає їй спокійно, […]...
- Немає сил, більших за любов і добро (за казкою Г.-К. Андерсена “Снігова королева”) Немає сил, більших за любов і добро (за казкою Г.-К. Андерсена “Снігова королева”) Перемога любові і добра над злом – головна тема казки Андерсена “Снігова королева”. Відомий казкар стверджує, що сила любові та почуття щирої дружби здатні творити дива. Маленькі діти – головні герої казки “Снігова королева”. Кай і Герда вже давно товаришували. Вони так […]...
- Твір на тему: Добро і зло – одвічна боротьба У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі – добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт. Про одвічну боротьбу […]...
- Легко ли делать добро? (Притча о милосердном самарянине) Известно: зло – это плохо, а добро – хорошо. Но всегда ли мы делаем добро и поступаем хорошо? Легко ли делать добро? Мне кажется, это зависит от того, какой ты человек. Что для тебя важнее: личный покой и беззаботность или забота и беспокойство о других? Будешь ли ты делать добро другому, если это может тебя […]...
- Добро и зло в романе М. А. Булгакова “Мастер и Маргарита” “Я часть той силы, что вечно хочет зла И вечно совершает благо”. И. В. Гете. “Фауст” Эти слова эпиграфа свидетельствуют о нетрадиционном для русской литературы отношении Булгакова к сатане. Если для Гоголя и Достоевского дьявол – это воплощение зла, то Булгаков пишет о сложном переплетении добра и зла в жизни. Как же взаимодействуют добро и […]...
- Добро и зло в романе Булгакова “Мастер и Маргарита” (2) “Мастер и Маргарита” – сложное, неоднозначное произведение. О романе уже сказано много, а будет сказано еще больше. Существует множество толкований знаменитого романа. Перечитывая его, каждый раз открываешь для себя что-то новое. Добро и зло – одна из центральных тем романа. Тема эта вечная, она волновала людей во все времена – и во все времена находила […]...
- Добро и зло в романе Булгакова “Мастер и Маргарита” (1) Добро и зло… На протяжении всей жизни человек сталкивался и будет сталкиваться с ними. Эти понятия неразделимы. Где есть добро, там есть и зло. И не всегда носителями добра и зла могут быть разные люди, особой трагичности достигает эта борьба, когда она происходит в душе одного человека. В своем романе М. А. Булгаков показывает читателям […]...
- Добро і справедливість у романі Жуля Верна “Діти капітана Гранта” Добро і справедливість у романі Жуля Верна “Діти капітана Гранта” Жуль Берн створив новий тип пригодницького роману – роман про науку та її безмежні можливості. Він показав себе винахідником у відборі сюжетів, які відзначаються невичерпним розмаїттям, оригінальністю, новизною. Яскравим прикладом цього є найвідоміший твір письменника “Діти капітана Гранта”. Герої роману вирушають на пошуки нескореного шотландця […]...
- Добро и зло в романе М. А. Булгакова “Мастер и Маргарита” (6) Михаил Афанасьевич Булгаков – великий мастер, своим талантом несущий свет, не скрывая при этом тьмы… Действительно, тьмы он не скрывал. Свое беззаконие и трагизм пыталось скрыть от современников это время, в котором жил и творил автор. Время пыталось скрыть и самого Булгакова как автора. В тридцатые годы он был из числа “запрещенных”. После публикации начала […]...
- Добро и зло в романе М. А. Булгакова “Мастер и Маргарита” (7) Пока молоды, сильны, бодры, не уставайте делать добро… Если в жизни есть смысл и цель, то смысл этот и цель Вовсе не в нашем счастье, а в чем-то более разумном и великом. Делайте добро. А. П. Чехов Тема добра и зла волновала многих замечательных писателей во все времена. Недаром Ф. М. Достоевский писал в романе […]...
Шпаки рильський.