“Похорон друга” – величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину
Велика Вітчизняна війна була страшною трагедією для багатьох народів Європи. Не було людини, якої б вона так чи інакше не торкнулася. Особливо це стосується радянських республік, які прийняли основний удар фашистів на себе. Хоч, судячи з назви, твір поеми П. Тичини “Похорон друга” стосується лише близької до поета людини, але насправді це реквієм усім тим, хто віддав своє життя за Батьківщину.
Ліричний герой, почувши похоронний оркестр, згадав про свого друга Ярослава, що недавно загинув біля Харкова, врятувавши при цьому багатьох людей
Ярослав і Степан зливаються разом із тисячами інших загиблих в єдиний образ оборонця Вітчизни від страшної фашистської навали. Тому ліричний герой бере безпосередню участь у похороні. Він немов проводжає в останню дорогу друга, якого вже ніколи не побачить.
Лейтмотивом твору е основна думка строфи “Усе міняється, оновлюється, рветься”, яка наприкінці під впливом вражень ліричного героя від похорону, від виступу
… Братове! Жить
В віках той житиме, хто Батьківщину
Обороняв!
Живому народові ліричний герой протиставляє мертвий фашизм, ідеї і прагнення якого є неприродними, більше того антиприродними.
Так, хоча тема, як видно із назви – “Похорон друга”, – є досить песимістична, але тональність поеми, її основна ідея переборює цей песимізм, викликаний особистим горем ліричного героя. Поема набуває життєстверджуючого звучання, сповнена віри у перемогу над фашизмом, бо є у нашого народу такі-герої, як Ярослав і Степан, бо загибель фашизму викликана антиприродністю його існування.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Збірка П. Тичини “Перемагать і жить” – величний реквієм загиблим у Другій світовій війні Давним-давно зарубцювалися рани війни. Але не вщухає біль утрат у багатьох сім’ях. Вицвілі фотографії, які дбайливо зберігаються в засклених рамках і сімейних альбомах, пожовклі аркуші листів, надісланих із фронту, похоронки. Обеліски, пам’ятники, братські могили, вулиці й площі, названі на честь переможців, навічно зберігають у нашій пам’яті доблесних солдатів, що розгромили фашистську нечисть. У страшну добу […]...
- Аналіз поеми П. Тичини “Похорон друга” Аналіз поеми П. Тичини “Похорон друга” 22 червня 1941 року… Фашисти вчинили напад на нашу землю. Настав час грізних випробувань для нашого народу. Павло Григорович Тичина, передчуваючи цю страшну війну, писав: Розстановка ж сил у світі І жорстока, і складна. Що Європа в ближнім літі Стрепенеться аж до дна. Під впливом нових обставин творчість Тичини […]...
- Похорон друга скорочено – Тичина Павло Вже сумно вечір колір свій міняв З багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав І зупинився… Чується плач, що відлунює, немов тисячі оркестрів. То плачуть сурми над померлим, яким гордилася вся країна. Ярославові довелося багато пережити, багато битися. Герой відчуває роздвоєння: сум за померлим другом, похорон та разом спостереження над багатогранністю життя навколо. […]...
- Похорон друга – Тичина Павло Вже сумно вечір колір свій міняв З багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав І зупинився… Синій, оркестровий Долинув плач до мене. Плакав він, Аж захлинався на сухім морозі: То припадав зеленим до ялин, Що зверху червоніли при дорозі, То глухо десь одлунював в саду. І від луни в повітрі оддавало, Немов, на […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (3 варіант) У людини завжди є вибір можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі – матір і Батьківщину. Ці два […]...
- Іра Семеренко – Чи знаєте ви, як це: мати друга? Чи знаєте ви, як це: мати друга? Коли є хтось такий же, як і ти. І разом забувається вся туга. І по життя стежині легше йти. Чи знаєте ви, як це, коли поруч Є той, хто любить просто так. Хто йде без сумнівів на поміч, Взамін не вимагаючи подяк. А знаєте, життя шляхи – широкі. […]...
- Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (2 варіант) Були різні жінки в українських селах. Були невпевнені у собі, забиті життям і роками, бездушні й безчесні. Але були й яскраві особистості, які бачили чарівність світу, яким усе здавалося щасливим і прекрасним, які вірили у кохання і чесність, у добро і щастя. Такою була і незвичайна дівчина Олеся з кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні”. […]...
- Твір на тему: Чи можна не любити Батьківщину? Для кожної людини найсвятішим, найдорожчим є той край, де вона почула перші звуки колискової матері, де милувалася мальовничою природою. Для нас Україна з її славною історією та трагічною долею є рідною. Пишаємося тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а тільки мужньо захищала свої кордони від жорстоких загарбників. Кожен, хто вважає себе патріотом […]...
- Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (1 варіант) Війна забрала життя мільйонів людей, а ті, хто залишився живий, відчули на собі весь страшний тягар її жорстокої вдачі. Особливо важко прийшлося жінкам, які не тільки доглядали поранених у військових шпиталях, не тільки партизанили нарівні з чоловіками, а були змушені працювати поряд з фашистською нечистю, були рабинями на німецьких біржах та у німецьких родинах. Олександрові […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (1 варіант) Не шукав я до тебе Ні стежки, ні броду. Бо від тебе узбіччям Ніколи не брів Я для тебе горів, Український народе, Тільки, мабуть, Не дуже яскраво горів. Василь Симоненко був поетом надзвичайної щирості й людяності, поетом, що оспівав любов до землі і людей, який зігрівав кожне слово своєї поезії теплом власного серця. “Для співу […]...
- Богдан Рапп – В пам’ять загиблим героям, під Іловайском Ну от і все – зімкнувся круг, Хтось говорив, що не можливо. Гаряча кров холоне в жилах, Прошу, хоч ти не падай з рук! Ти так зворушливо красива. Два слова змістом в тисячі, Ти не почуєш навіть ехо, Бо тут так шумно, справжнє пекло – Безпереривні куль дощі, А ти далеко, так далеко. Я йшов […]...
- Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (3 варіант) Коли читаєш кіноповість Олександра Довженка “Україна в огні”, твоє серце переповнюють складні почуття. Це і глибока ненависть до фашистів, які намагалися знищити українську націю, знущалися, вбивали, палили, різали; це і велика вдячність українським бійцям, що зуміли витримати усі незгоди війни і перемогти ненависного ворога; це і несказанна гордість за наших українських жінок, які змогли пронести […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька – скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері – єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією В. Симоненка) Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Поет-шістдесятник, поет-лірик, поет-сатирик і просто незвичайна людина, яка безоглядно любила навколишній світ, любила життя, своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, яка “була в його грудях”, “у чолі і в руках”. Його творчість – гімн правді. Далеко не кожен поет зважувався на правду. І цього […]...
- Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) (3 варіант) Ігор – один з героїв оповідання М. Чабанівського “Вірний”. Це добрий, чутливий хлопець. Він не може дивитись, як сусідський хлопець Тимко мучить цуценя, і віддає всі свої іграшки, щоб спасти тварину. Він, хоч і міський, добре розбирається у поведінці тварин. Хлопчик дуже добре ставиться до цуценяти і той, у відповідь на турботу, ласку, вірний маленькому […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо вже немає на світі Василя Симоненка, задля якого і придумувала його матуся оту чарівну казку. Але живі ми, його нащадки. Я дуже пишаюся тим, що українська земля […]...
- Роман В. Барки “Жовтий князь” – реквієм жертвам голодомору 1. Україна – найголовніше в творчості і житті В. Барки (усе своє свідоме життя, живучи далеко за межами України, В. Барка присвятив їй; він не гасив надій на своє духовне повернення; вірив, що Україна відродиться і чорні дні тоталітаризму будуть переборені). 2. Роман “Жовтий князь” – один з найпомітніших творів в українській прозі XX століття: […]...
- Реквієм Реквієм (лат. requies – спокій) – багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання; вид католицького богослужіння. За аналогією до музичного значення Р. застосовується і в художній літературі, передовсім у поезії, наприклад, “Requiem” M. Чернявського: Як мрійний сон пливуть літа… І як на моря млистій грані Щезає човен у тумані, Так зникне молодість свята. А […]...
- Твір на тему: Що значить любити Батьківщину? Що значить любити Батьківщину? Люблю я свою Україну, як матір, як неньку люблю. Ношу, мов під серцем калину, що квітне у ріднім краю. В. Матвієнко Як добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і […]...
- Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) (2 варіант) Оповідання “Вірний” розповідає про хлопчика Ігоря, який забрав до себе маленьке цуценя від Тимка, рудого хлопця, який мучив собаку. Автор змальовує Ігоря як добру, порядну людину. Ігор любить тварин, він не робить їм прикростей, як робив це Тимко. Він дуже любить свого собаку, навчає й Тимка, щоб той не чіпав гніздечка ластівок та буслів. Ось […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (2 варіант) “Я українець. Оце і вся моя автобіографія”, – ці слова Василя Симоненка можуть охарактеризувати його не тільки як людину, але й як поета, провідним мотивом творчості якого була любов до Батьківщини. У творчій скарбниці Василя Симоненка є чимало віршів, у яких поет звертається до України. Так, поезія “Задивляюсь у твої зіниці… ” (“Україні”) написана у […]...
- Твір на тему: Вибирати не можна тільки Батьківщину Вибирати не можна тільки Батьківщину Кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина – де краще. Кажуть, що Батьківщина там, де м’якіший хліб… В. Коротич І їдуть люди часом за кордон – за кращою долею та за грошима. Але ж іще Шевченко писав: Немає в світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину… […]...
- Богдан Согор – для друга Как в жизни трудно если нету друга, И некому подать тот искренний совет, Ты помни друг, что в том твоя заслуга, Что мне с тобой милее белый свет. Не выбирают родину, так как и мать родную, Но сами выбираем кругдрузей своих, Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне, судьбою, И я тебе лиш […]...
- Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) (1 варіант) Кожен з моїх однолітків хотів би мати справжнього друга. Я думаю, що не помилюсь, якщо скажу, що саме такого, як Ігор з оповідання М. Чабанівського. Мені дуже сподобався цей хлопчик. Вже на початку оповідання Ігор рятує цуценя від жорстокого Тимка. Цей епізод говорить про його сміливість: “Ігореве серце не витримало. Блідий, із стисненими кулаками, він […]...
- Чи хотів би я мати такого друга як Толик? (за оповіданням “Федько-халамидник” В. Винниченка) Чи хотів би я мати такого друга як Толик? (за оповіданням “Федько-халамидник” В. Винниченка) Перш ніж відповісти на це питання, треба з’ясувати, що то за людина була Толик, і, можливо, спробувати його зрозуміти. Ось що каже Володимир Винниченко про нього: “А найбільше доставалося за Толю. Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це […]...
- А як приємно мати друга А як приємно мати друга, Свою людину у житті, Ти можеш їй сказати те все, Що накопилось у душі. Ми можем з нею посваритись, Але не можем не миритись. Люблю тебе моє мале, Мене з тобою просто пре. Було би добре, якби ми Жили б разом, немов бобри. Але з другої сторони, – Сусідам було […]...
- Леонід Кисельов – Похорон Офелії Вулиця довга, немов життя моє. Ридання оркестру і рип чобіт. Попереду цвинтар хрести заламує, Обабіч городи, паркани, дріт. Зима, і вулиця снігом всипана, Провулки чорні на тлі снігів. І сині тіні дерев знесилених, І сині струмені з димарів. Завернути б у провулок До Марії в хату. Може, там знайти притулок Альбо смерть вблагати. Завернути б […]...
- “Скорбна мати” – апофеоз скорботи, реквієм над тисячами невинних жертв революції (Павла Тичини) Не буть ніколи раю У цім кривавім краю. П. Тичина Вже понад вісім десятиріч звучить у світовій літературі могутній, титан-ний голос Павла Тичини. Його рання лірика полонила читачів душевно-ліричними картинами природи, незвичайними барвами, музичністю. Душа поета то мчить на вітрилах віри в добро, то впадає у відчай. Та більше оптимізму в ранніх віршах. Його ідеал […]...
- Похорон учителя – Олійник Борис Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,- Був місяць май. Сонце пекло. … Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і сад, Молода… молоденька антонівка Підійшла до труни, сахнулась назад: – […]...
- Марта Тарнавська – Південнокаліфорнійський реквієм Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти називала їх – безвстидниці. Вони – як ми з тобою – нетутешні. Але вони – здорові. Їм тут добре. Країна цвіте вічною весною. На дах твоєї хати вишнева бугенвіля Прослала пишноцвітний килим. Довгошия якка ряхтить […]...
- Руданський Степан – Циганський похорон У цигана вмерла мати, Нічого діяти!.. Іде циган до батюшки, Просить поховати. “А як хочеш поховати? Може, по-циганськи?” “Ні, батюшка, прошу таки Вже по-християнськи!” “Та то буде рублів десять Тебе коштувати!” “О, нічого то, панотче! В нас дорожча мати!” Поховав піп циганиху, За гроші питає… Аж тут йому сороківку Циган витягає. “Сороківку? – піп питає. […]...
- Твір на тему: Батьківщину любимо не тому, що велика, а тому, що наша Я вважаю, що цей вислів правдивий, бо й справді Батьківщину любимо, як матір, не тому що велика, а тому, що наша. Адже любов до Батьківщини відчуває кожна людина, де б вона не жила. І байдуже, чи вона народилася у могутній великій державі, чи у маленькій країні, яка часом і не всім відома, але головне для […]...
- Олесь Гончар – думи про Батьківщину Здрастуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут, Серцем щодня я літаю До тебе, за бистрий Прут. Як пишуть листи солдати, Тужливо стає мені. Кому ж мені написати, Якій догукнути рідні? Той – мамі, а той – дружині, Той – сестрам, а той – братам. А я напишу – Україні! Сонцю її і степам, […]...
- Юрій Андрухович – Похорон гімназиста С. Гошовського Все небо в упирях. Під небом чорно: Жалобний марш на видиху застряг. Свобода виглядає ілюзорно – Вся площа в пухирях і в шандарях. Ні з місця катафалк. Нестерпно грузько – На цвинтар нецілованих нести. Так провінційно, Вузько, Пласко, Русько: Повсюди пси і “півнячі хвости”. Вінок від магістрату. Від гімназії. Довічне віко з дерева й пітьми. […]...
- Ірина Ярко – Ти на одинці помолись за друга Страждає, плаче втомлена душа, Що намагалася створити казку, Та грізною була чиясь рука І на обличчя натягнула маску. Все стало грізним, чорним і холодним, Замурувало серце, як бетон, Тінь пожирала подихом голодним, І світ цей розділила на кордон. Так народились: біль, страждання, туга, Невидима цариця, привид-змій, Ти на одинці помолись за друга, Що любить цілувати […]...
- Образ матері в поемі Анни Ахматової “Реквієм” Це було в ті часи, як всміхався Тільки мрець: розквитався – і рад. Анна Ахматова. “Реквієм” Я повертаюся поглядом до уроків, присвячених творчості російського поета Анни Ахматової (саме в чоловічому роді “поета” – а не поетеси, бо Анна Ахматова так любила говорити), і ніби бачу над собою, над моєю школою, над моєю країною тінь матері […]...
- Поема Анни Ахматової “Реквієм” Рану, нанесену батьківщині, кожний з нас відчуває в глибині свого серця. В. Гюго Справжня поезія прекрасна, тому що в ній виражена висока правда душі поета і нещадна правда часу. А. Ахматова розуміла це, розуміють це і читачі, що люблять її поезію і завжди, я впевнена, будуть любити її вірші, що западають у душу. Щоб зрозуміти […]...
- “… Треба вивчитися жити знов” (за поемою А. Ахматової “Реквієм”) Як істинний поет, Анна Ахматова у своїй творчості не обмежилася тим, що у неї найкраще виходило, – на інтимній ліриці. Вона любила Росію, вона вболівала за її долю і вона серцем відгукнулася на репресії більшовицької влади, сталінського режиму. Тепер важко сказати, чи написала б вона свій славнозвісний “Реквієм”, якби сталінські репресії не торкнулися її родини, […]...
- Марта Тарнавська – “Не реквієм тобі – подяки гімн… “ Не реквієм тобі – подяки гімн: Все добре починалося від тебе, Все, що в житті здавалось дорогим, Що радістю зростало аж до неба. Дівча несміле, що в п’ятнадцять літ, Замріяне, чекало на порозі, Ти взяв за руку і пішов у світ По бомбами розгромленій дорозі. Над світом саме загорявся мир, І ми несли – назустріч […]...
- Дмитро Лазуткін – “Реквієм” За законами математики – Мінус доля на мінус час… Небо ридма ридає, солдатики, Небо ридма ридає по вас. Хтось на мапі звіряв маршрути, Хтось дививсь на зірки з печер… Нерозкритими парашутами Рахуватимуть вас тепер. По розмоклій траві розкидано, Збиті сонця, немов бурштин. Нині небо ридає ридма, Диким полем гірчить полин. Батьківщина або територія… Кожен сам […]...
Костомаров соловейко повністю.