Природа моєї душі

Так сильно б”є холодний дощ у душу
І ранить її ранньою росою.
Але мій біль він більше не зворушить
І не омиє чистою сльозою.
Палюче сонце висушить останні
Нестримні спогади, що душу розривають.
Настане день, і зникнуть всі страждання,
Що сум на серце юне навівають.
Настане літо. Буде молодіти
Іще ніким не втрачена душа.
В поривах вітру буду вічно жити,
Бо я залишусь у своїх віршах.
Так сильно б”є холодний дощ у скельце
І ранить небо ранньою грозою,
А краплями своїми миє серце,
Неначе найчистішою сльозою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Спроба молитви.
Ви зараз читаєте: Природа моєї душі
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.