Проблема морального обов’язку в творі “І мертвим, і живим, і ненарожденним… ” Т. Шевченка
Твір “І Мертвим, і живим… ” Т. Шевченко завершив 1845 року. З Євангелія Т. Шевченко бере епіграф до нього: “Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить – брехня це”. Цим євангельським висловом Шевченко натякає на панів-псевдопатріотів, які експлуатують кріпаків і водночас багато говорять, що вони люблять свій народ, тобто поет говорить про недоречність лібералізму і визискування.
Саме життя підказало Шевченкові тему. Перебуваючи на Україні, Шевченко зустрічався з багатьма людьми. Душею горнувся до кріпаків, але
Шевченко бачить сучасне життя, коли пани турбуються тільки про особистий достаток, не думають про народ, що пани соціально оглухли, не чують стогону людей,
Славлять царя, а самі “орють лихом, лихом засівають,
Шевченко закликає панів схаменутись, тобто перестати кривдити кріпаків, по-справжньому, а не на словах полюбити народ і свою країну, спілкуватися з простими людьми.
Шевченко засуджує панів, які виявляють суцільне невігластво: “нехай скаже німець, ми не знаєм”. Пани хизуються своїм походженням, що вони “славних прадідів великих правнукі погані”, не люблять і не знають своєї мови. “Колись будем і по-своєму глаголать, як німець покаже”. Не знають вони своєї історії, ідеалізують її, забули і не хочуть знати її героїчних сторінок, ігнорують боротьбу народу за волю.
Тарас Шевченко не був національно обмеженою людиною і виступав проти іноземного реакційного, а все прогресивне з культури інших народів радив переймати, не забуваючи, звичайно, рідної як першооснови:
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються.
Отже, хто цурається рідної мови, своєї культури, той перевертень, бо мова, народна творчість, мистецтво – найдорожчий скарб народу, який треба оберігати, леліяти, примножувати. Шевченко порушує моральну проблему панства, намагається збудити в прогресивної частини дворян бажання захистити народ від утисків і поневолення, піднести його мову і культуру. В цьому вбачає Шевченко моральний обов’язок панства, яке повинно вчитись, як треба, мати свою мудрість, щоб допомогти своєму народу згадати героїчні сторінки історії, хоче бачити свою Украшу вільною, оновленою, з доброю славою. Закликає панів єднатися з простими людьми:
Обнімите ж, брати мої,
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
… І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава
Слава України.
Шевченко говарить, що настане час, коли “розкуються незабаром заковані люди” і “потече сторіками кров у синє море”. Настане воля, настане розквіт творчих сил і селян, і інтелігенції. Коли ж інтелігенція не виконає свого громадянського обов’язку, вона неминуче морально загине.
Сам Шевченко, виконував цей моральний обов’язок, піклувався про людей, кликав їх до боротьби за волю і щастя, засудив схиляння перед іноземним, кликав вивчати історію свого народу, викривав кріпосництво і лібералізм.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Любіть україну.