Проклітика

Проклітика (грецьк. proklitikos – схилений вперед) – ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне ціле. У давньогрецькій мові П. називали випадок у мовленні, коли слово вимовлялося спільно з наступним, втрачаючи свій наголос. В українській мові це переважно службові частини мови, які сприймаються як єдине ціле із словами, яким вони передують (на столі, у небі, при дорозі, тощо). У художній літературі, передовсім у поезії, де досить потужні метроритмічні чинники, в позицію П. потрапляють самостійні частини мови, переважно односкладові:

Був час,
Коли здавалось,
Що все попереду

(М. Корсюк).

Тут дієслово “був” та сполучник “що”, втративши свій наголос, вжиті у стані П.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Альбатрос бодлер на українській.
Ви зараз читаєте: Проклітика
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.