Пророк О. Пушкіна і М. Лермонтова
Пророк О. Пушкіна і М. Лермонтова
Пушкінський “Пророк” написаний 1826 року, після страти декабристів. Про декабристів багато сперечаються і багато чого говорять. Частіше негативне. Але навіть якщо вони обрали неправильний шлях, то все одно боролися, причому не за свої права (вони і так були з потомствених дворян), а за права цілком безправних людей. Спасибі, що заплатили вони за помилки історії своїми власними життями.
Декабристи були друзями Пушкіна, а вже одне це чогось варте!
Після їхнього заслання і загибелі Пушкін жив, як “у
Чудо, що відбувається в нас на очах, і чудо поезії, про яке говориться від першої особи:
Перстами, легкими, как сон,
Моих зениц коснулся он.
Перше чудо – духовне прозріння. Друге – уміння не просто слухати, а почути шум і гомін справжнього життя. І тоді поет здатний осягнути увесь світ – від “гад морських”
Восстань, пророк, и виждь, и внемли,
Исполнись волею моей,
И, обходя моря и земли,
Глаголом жги сердца людей.
Дієсловами наказового способу (“виждь, внемли, исполнись волею моей”) завершується вірш Пушкіна. З цього починається “Пророк” Лермонтова. Знову, як сповідь, від першої особи, але вже без передісторії. Уся вона в Пушкіна.
А в Лермонтова:
С тех пор, как вечный судия
Мне дал всеведенье пророка,
В очах людей читаю я
Страницы злобы и порока.
Минуло п’ятнадцять років після пушкінського “Пророка”, але як змінився час, як він змінив людей! У пророка, що проголосив “Любви и правды чистые ученья”, вони почали кидати “скажено камені”.
Лермонтовский пророк, як і пушкінський, живе в пустелі, але не на роздоріжжі, а на вершинах, почутий зірками, але не почутий людьми. Бачачи його, старці говорять дітям:
Он горд был, не ужился с нами;
Глупец, хотел уверить нас,
Что Бог гласит его устами.
Пророком нехтують за наготу і “бідність”, за те, що він “худий і блідий”. Люди не могли повірити в те, що вустами пророка говорить Бог, і він був відкинутий ними. Але все-таки земні страждання – не даремні. Адже навіть Христос за дві тисячі років надихнув своїм подвигом і стражданнями далеко не всіх. У нього, як і в поета-пророка, потрібно, я думаю, повірити не тільки розумом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Проблематика лісової пісні.