Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Рококо
Рококо
Рококо (фр. rocaille – схожий на мушлю) – художній стиль гедоністичного гатунку, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в XVIII ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн. Своєму виникненню Р. завдячує трансформації бароко, що втрачало вже на той час деякі характерні риси, поширенню серед творчої інтелігенції віянь скептицизму та вільнодумства, відновленню традицій італійської commedia dell’arte. P. (на відміну від бароко) тяжіло до інтимізації мистецтва, до мініатюрних, невибагливих форм, уникало
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Обрамлена повість, або Обрамлення Обрамлена повість, або Обрамлення – літературний жанр, якому властиве об’єднання за допомогою зв’язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового гатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням “рамкової” історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору. О. п. зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській “Великій сповіді” Гунадхьї та […]...
- Марінізм Марінізм (італ. marinismo, від імені поета XVII ст. дж. Маріно) – стильова течія в італійській літературі, представники якої (М.-А. Акілліні, дж. Артале та ін.) абсолютизували наслідування художніх принципів доби Ренесансу, обстоювали гедоністичний критерій життя як запоруку протистояння космічній дисгармонії. М., як і гонгоризм, вважається відгалуженням маньєризму, характеризується посиленими формотворчими тенденціями (віртуозні тропи, алегорії тощо), має […]...
- Драма абсурду Драма абсурду – сукупність явищ авангардистської драматургії в європейському театрі XX ст., узмістовлених філософією екзистенціалізму, в якій проблема абсурду буття – одна із центральних. д. а. виникла після паризьких прем’єр п’єс Е. Іонеско “Голомоза співачка” (1950) та С. Беккета “Чекаючи на Годо” (1952). У них проглядалися основні риси такої драми: гротескно-комічний прояв оманливості форм, зокрема […]...
- Феофан Прокопович та його драма “Володимир” Феофан Прокопович та його драма “Володимир” I. Феофан Прокопович – один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. (Бароко – стиль у мистецтві й літературі ряду країн XVI-XVIII століть, який характеризується урочистістю, пишністю, складністю, підвищеною мальовничістю. Українське бароко тісно пов’язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства. Ф. Прокопович – письменник та […]...
- Емблема Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення набула у XVI ст., відповідаючи запитам маньєризму та бароко, використовувалась як символічне зображення, супроводжуване віршовою сентенцією чи прозовим текстом. З’являлися збірники Е. (започаткував 1531 А. Альчато), які складалися з “тріади”: […]...
- Стиль бароко в українській літературі Визначне місце в історії української літератури від давнини до сьогодні посідає письменництво XVII-XVIII ст. Для характеристики літературної спадщини XVII-XVIII ст. історики літератури вживають поняття “стиль бароко”. Перші риси барокового стилю в українській літературі почали з’являтися ще наприкінці XVI ст. Тривалий час вважалося, що риси барокового стилю характеризували лише мистецтво і літературу Західної Європи. Перегодом почали […]...
- Видіння, або Візія Видіння, або Візія (лат. visio – видіння) – літературний жанр, поширений переважно у середньовічному письменстві: сюжет розбудовувався на пригодах “благодійного” персонажа, котрий переживає уві сні насправді “чудесну” подію. Елементи В. спостерігаються в античній (Платон, Плутарх), житійній літературі, у “Божественній комедії” данте Аліг’єрї, у “Фаусті” Й.-В. Гете і т. п. Елементи В. є у “Києво-Печерському патерику”, […]...
- Акровірш Акровірш (грецьк. akros – зовнішній, крайній, лат. versus – повтор, поворот) – поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. […]...
- Гонгоризм Гонгоризм – (ісп. gongorismo – від прізвища іспанського поета Л. де Гонгори-і-Арготе, 1561-1627) – поетична школи в іспанській поезії XVI-XVII ст., що розвивалася в річищі бароко. Г. тяжів до метафоризації вишуканого поетичного мовлення, своєрідних перифраз, абсолютизації “аристократичного духу”. У XX ст. Г. відродився у ліриці Ф.-Г. Лорки, Р. Альберті, М. Ернандеса та ін....
- Колаж Колаж (фр. collage – наклеювання) – прийом, запроваджений у малярстві за часів кубізму, закріплений та урізноманітнений дадаїстами, за яким на певну основу наклеювалися всілякі матеріали, відмінні за кольором та фактурою (П. Шкассо, Ж. Врак, К. Швіттерс та ін.). Техніка К. поширювалась і в поезії, зокрема таких авангардистів, як Г. Аполлінер, Б. Сандрар та ін., які […]...
- Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. (У “Вечорах” М. Гоголь правдиво створив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї українців, змалювавши пейзажі української землі. У “Вечорах” зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями […]...
- Найвидатніші письменники українського бароко В середині XVII ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У 1654 році відбулася злука України з Росією – це зміцнило зв’язки двох народів. Наука і культура розвивалася під впливом ідей Відродження. Почав формуватися й стверджуватися в європейській культурі стиль, який названо “бароко”. Походить з італійської мови, означає “дивний, […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості М. Рильського Що вам відомо про творчу діяльність М. Рильського в групі “неокласиків”? У двадцяті роки XX століття М. Рильський входив до літературного об’єднання “неокласиків”. “Неокласики” – це творча група митців, які свою творчість орієнтували на класичне мистецтво, тяжіли до строгих віршованих форм, засвоювали в поезії здобутки світової культури. М. Рильський писав сонети, рондо, терцини, катрени, секстини […]...
- Маньєризм Маньєризм (італ. manierismo, від mаnіеrа – прийом, манера) – стиль європейського мистецтва XVI-XVII ст., якому притаманні гострі зображально-виражальні дисонанси, ускладненість композицій, деформація пропорцій тощо, породжені кризою Відродження з його тяжінням до універсальності, досконалої завершеності світоглядних систем та художніх форм, перебільшеного антропоцентризму та раціоналізму. Натомість завдяки потужним віянням Реформації поширювалась ідея фатуму, панування ірраціональних стихій, зумовлюючи […]...
- Запозичення у літературі Запозичення у літературі – використання певним автором уже відомих мотивів, сюжетів, образів, ідей, художніх засобів та прийомів з інших фольклорних, міфологічних чи літературних джерел. Одним з прикладів аргументації 3. є наявність вічних тем та вічних образів (Прометей, дон Жуан, любов, ненависть, правда тощо), біблійних та євангелійних сюжетів. Почасти 3. реалізується через переспіви, стилізацію, аплікацію, пародію, […]...
- Літургійна поезія Літургійна поезія – лірика, розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади (в цьому вбачається відмінність Л. п. від християнської поезії взагалі). до даного жанру, невіддільного від музичного супроводу, належать гімн “Споконвіку було Слово… “, пісня Мойсея (Вихід 15.1-19; Повторення Закону 32.1-43), “Пісня над піснями” та інші твори, що складають церковну гімнографію. Л. п. підпорядкована […]...
- Перипетія Перипетія (грецьк. peripeteia – зненацький поворот) – різка несподівана переміна у перебігу подій та долі персонажа, наслідок вторгнення в дію певного випадку. П. співпричетна до категорії можливого, вона – структуротвірний компонент епічних (пригодницький роман) та драматичних сюжетів, передовсім з яскраво вираженою інтригою, що особливо характерне для М. Куліша (“Патетична соната”) чи І. Кочерги (“Майстри часу”)....
- Рецепція Рецепція (лат. receptio – сприйняття) – запозичення письменником ідей, мотивів, образів, сюжетів із творів інших письменників чи літератур з подальшим їх творчим осмисленням (трансформацією). Наприклад, збірка А. Кримського “Пальмове гілля” написана в результаті Р. митцем східної поезії, а повісті О. Бердника “Чаша Амріти” (1968), “Покривало Ізиди” (1988), “Вогнесміх” (1988) позначені слідами Р. автором філософських вчень […]...
- Неоромантизм Неоромантизм – стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою “новоромантизмом”. Зі “старим” романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання. Визначальні риси неоромантизму: – неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з […]...
- Образ Лукаша в “Лісовій пісні” Лесі Українки Образ Лукаша в драмі Лесі Українки реалістичний. І мова, і поведінка, і зовнішній вигляд – все це типові риси поліського хлопця, все це відповідало поліській дійсності. Однак Лукаш і не такий, як усі. Від природи він наділений поетичною душею, музичним хистом. І це відразу відчула й оцінила лісова царівна Мавка. Але, на жаль, Лукаш не […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Українські літературні стилі та напрями – Визначення Літературний процес – безперервний, надзвичайно складний, іноді суперечливий, іноді регресивний розвиток літератури, який визначається всією сукупністю явищ і фактів (він включає літературно-художні видання, літературну критику, розвиток течій, напрямів, стилів, родів, видів, жанрів, епістолярну літературу, мемуари), спричинених як єдиними нормами загальнолітературного світового розвитку, так і його національними особливостями. Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного […]...
- Літургійна драма Літургійна драма (грецьк. leiturgia – служба, богослужіння) – середньовічна театральна вистава, інсценізація євангелійних сюжетів, входила до складу різдвяної або великодньої служби (літургії). Спочатку виконувалась у межах католицького храму. З початком XIII ст. у Л. д. брали участь і миряни, а також ваганти та жонглери, вистави невдовзі розігрувалися на майданах, перетворювалися на містерії. Найзначнішим твором було […]...
- Українська література епохи бароко: історичні умови, чільні представники, найвизначніші набутки Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVIII століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. […]...
- Образи кріпаків-протестантів у творі Марка Вовчка “Інститутка” Образи кріпаків-протестантів у творі Марка Вовчка “Інститутка” I. “Інститутка” – реалістична повість про боротьбу кріпаків за своє визволення. II. Спільні риси селян-кріпаків. 1. Прагнення до волі. 2. Сміливість, рішучість, здатність до протесту. (Прокіп до глибини душі вражений соціальною несправедливістю, стає на шлях протесту проти сваволі поміщиків, скоро переходить до рішучих дій. Коли панночка вдарила бабусю […]...
- Антонич Богдан-Ігор – “І” І вітер, що жене по руннім полі, І дощ, що жне руді хмар руна в млі, І злотий усміх зір на синім тлі, І долі спів пшеничної в стодолі. І виноград і водоспад удолі, І сад і дзвінкодзвонні солов’ї, І їх пісні, немов фонема “і” І гай, і водограй, і край на волі. І сон […]...
- Калинець Ігор – Три казки Дві казки про тебе недавно я вигадав: Казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону Спорснули з рук мені непещені перса. А друга казка хіба найсумніша, Голосить в мені як перезва осені: Ти стала до шлюбу негадано з іншим, А перстень мій кинула в море із поспіху. А третю казку для […]...
- Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
- Казки, які завжди з тобою (за казками Ш. Перро і Г. К. Андерсена) Ми всі змалку знаємо і любимо казки Перро і Андерсена. Це особливий казковий світ. Він такий цікавий, у ньому живуть такі герої, які зрозумілі тобі, з якими хочеться спілкуватися. Дівчинка у червоному капелюшку, Кіт у чоботях, Попелюшка, Русалонька, смілива дівчина Герда, Бридке каченя, що стало білосніжним лебедем – це лише кілька персонажів із казок Перро […]...
- Поетичне мовлення Поетичне мовлення – мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П. м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П. м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П. […]...
- Естетичні категорії Естетичні категорії – визначальні, найзагальніші ціннісні поняття, що виражають посутні характеристики сприйняття, переживання, пізнання та поцінування людиною явищ дійсності і мистецтва, творення нового одуховленого світу за законами краси. Е. к. дістали різне, часом відмінне тлумачення залежно від певної філософської концепції. Так, одні представники (І. Кант, Б. Кроче та ін.) розглядали їх як властивість свідомості, прояв […]...
- Багатосполучниковість, або Полісиндетон Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності. Цікавим прикладом Б. сприймається сонет Б.-І. Антонича “І”, насичений сполучником “і” в анафоричній та епіфоричній позицій І вітер, що жене на руннім полі, І дощ, що жне руді […]...
- Бароко в українській літературі Література, як і саме людське життя, розвивається за своїми законами. Так само, як на зміну одній історичній епосі, одному соціальному ладу приходить інший, так і в літературному процесі на зміну одному мистецькому напряму приходить новий. XVII-XVIII сторіччя стали періодом розвитку українського бароко. Бароко не лише мистецький стиль, але й особлива модель світосприймання. Ми зустрічаємо барокові […]...
- Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії. По-друге, Л. і. вживаються як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак: анаграма, буриме, головоломка, […]...
- Твір на тему: Моя улюблена казка Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. Я дуже люблю казку “Рукавичка”. У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за […]...
- Кайдаші – типові представники українського селянства Кайдаші – типові представники українського селянства I. “Кайдашева сім’я” – епопея про українське село в перші десятиріччя після реформи 1861 р. II. Сім’я Кайдашів – типові селянські мешканці. 1. Працьовитість Кайдашів (чоловіки працюють у полі, роблять вози; жінки – готують страви, дбають про хату тощо). 2. Маруся й Омелько Кайдаші (долі зламані кріпацтвом; перетворення з […]...
- Крах недовершеної ідеї (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) I. Незвичайний злочинець Родіон Раскольников – головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” (злочин – убивство лихварки – він чинить під впливом створеної ним системи ідей). II. Крах теорії Раскольникова. 1. Теорія Родіона Раскольникова (зародження і формування теорії під впливом соціальної несправедливості; поділ Раскольниковим людей на два типи: нижчих, або “матеріал”, і “вищих”, подібних […]...
- Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
- Епітафія Епітафія (грецьк. epitаphios, від ері – на, над і tаphos – могила)- надмогильний напис у віршах чи прозі, поширений в античну добу переважно у вигляді епіграми, пов’язаний з: культом мертвих. В Елладі такі написи мали дидактичну функцію, особливо на могилах загиблих героїв, де вони починалися словами: “Подорожній, спинись! Тут похований той, хто поліг за вітчизну… […]...
- Псалми Псалми (грецьк. psalmos – пісня; гра на струнному інструменті) – пісні релігійного змісту, створені біблійним царем давидом. Зібрання ста п’ятдесяти П. під назвою “Псалтир” увійшло до Святого Письма, ставши навчальною книгою. Поетична образність та тонкий ліризм перетворили її на найпопулярнішу книгу, відому в києво-руських списках XI ст. (зокрема і за різновидами: псалтир гадальна та псалтир […]...
Задивляюсь ыо твойи зиници.