Роман Купчинський – Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ярим цвітом.
Там прощався та й стрілець січовий
З білим світом.
Там прощався та й стрілець січовий
З Квітоньками,
Що немає кому прокопати
Йому ями.
Нема кому труни тисової
Оповити.
Буде тіло чорне гайвороння
Розносити.
А черемха тую скаргу тиху
Зрозуміла,
Чисту душу стрільця січового
Пожаліла.
Спи спокійно, стрільчику січовий,
Спи, мій сину.
Бо я тебе чесно поховаю,
Як дитину.
Рано-вранці прийшли за ним друзі
Обрядити.
А за нічку стрільця січового
Вкрили квіти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Роман Купчинський – Лісова пісня Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю тишу благовісну, Як ліс мовчить і молиться до зір? Чи знаєш ти прекрасну ту картину, Як місяць-князь зійде на дерева, Як срібний шовк обгорне всю долину І заблищить блилянтами трава? Чи знаєш ти ті пахощі весняні, Як […]...
- Ой зацвіла рожа край вікна – Соціально-побутові пісні ОЙ ЗАЦВІЛА РОЖА КРАЙ ВІКНА Ой, зацвіла рожа край вікна… (2) Ой, мала я мужа, Ой, мужа я мала, Ой, мала я мужа Пияка. Нічого не робить, тільки п’є, (2) Як прийде додому, Як додому прийде, Як прийде додому, Жінку б’є. – Не бий мене, мужу, не карай, (2) Бо покину діти, Бо покину дрібні, […]...
- Роман Купчинський – Ми йдемо в бій Стрілецька пісня Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій По згарищах руїни, За рідний край, за нарід свій, За волю України! Ми йдемо в бій, земля дуднить, Вадіють гори, степи, Бо нас у бій благословить Могутній дух Мазепи!...
- Роман Купчинський – Гей, мандрують пластуни Мандрівна пісня Гей, мандрують пластуни Через гори-долини – Гей, доріженька закурилася… Перед ними рідний край Розгорнувся, як дунай – Гей, доріженька закурилася… Хоруговки лопотять, А підківки цокотять – Гей, доріженька закурилася…...
- Роман Купчинський – Заквітчали дівчатоньки Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще й пісочком висипали стежечку довкола, Замість мали простелити рушник до престолу. Похилились дві тополі наліво й направо, А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу....
- Роман Купчинський – Боже Великий Стрілецька і пластова молитва Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших благань. Люд у кайданах, край у руїні, Навіть молитись ворог не дасть… Боже Великий, дай Україні Силу і славу, волю і власть....
- Тарас Шевченко – Зацвіла в долині Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. І вийшов до неї З зеленого гаю Козак молоденький; Цілує, вітає, І йдуть по долині, І йдучи співають. Як діточок двоє, Під тую калину Прийшли, […]...
- Роман Купчинський – Накрила нічка, та й тихесенька Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. А місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей. “Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. А […]...
- Роман Купчинський – Зашуміли верби при потоці Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року Зашуміли верби при потоці, Гей, гей, долинами. Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, з пластунами! Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, та у гори, Несіть ваші ковані топорці Гей, гей, межи орли. Та, щоб наша рідная держава Гей, гей, гомоніла, Та, щоб наша пластовая слава Гей, гей, не змарніла....
- Роман Купчинський – Не сміє бути в нас страху Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. Не страшать нас ні в цісарів Високії пороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
- Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, […]...
- Микола Хвильовий – Народна пісня Ой зацвіла папороть, Зацвіла На Купала в темряву Між дерев. А у лісі реготом Лісовик Прокидає шелести І жахи. Ой як хочеться, хочеться Взяти скарб – Ті червінці-блискавки Під дубком. В позолоту кралею Уквітчать Це життя сучаснеє, Що скиглить. Ой зацвіла папороть, Зацвіла. Та не в казці жити нам, А в борні!....
- Роман на “вічну” тему (відгук на “Роман про Тристана та Ізольду”) Є твори, що не підвладні невпинному часу. Є теми, що бентежать душі читачів, як колись хвилювали їхніх дідів та прадідів, як хвилюватимуть онуків та правнуків. Почуття, які не згасають. Вічні скарби людської душі. Скільки вже написано про кохання, про шалений, яскравий світ, що розкривається перед очима, про трагедію і смерть, що ходять завжди поруч, але […]...
- Алла Жабокрик – А якщо чесно: ти мені ніхто А якщо чесно: ти мені ніхто. Мені все рівно як у тебе справи, Ти не із тих, з ким хочеться до кави Додати серце і своє тепло. А якщо чесно: я тобі не я. Ти у мені не бачиш того світла, З яким би ти не прагнув навіть літа, З яким би не тримала і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха В побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, До хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – Ні, не забуть твоїх черемх, Коли над ними місяць лине Вівсяним калачем!...
- Ольга Анцибор – Синові Знов лягає дорога Від воріт, від порога, Чи здолаю її, чи пройду? Я піду, я поїду, Відведу лиху біду, Може щастя синочку знайду. Вийду я в чисте поле, Сину, сину, соколе, Я до серця тебе пригорну. Буду мрію плекати, Буду Бога благати, Щоб додому тебе повернув. Моє серце втомилось, Мої ніженьки збились, Та в дорогу […]...
- Роман “Тигролови” – перший пригодницький роман в українській літературі Іван Багряний увійшов в українську літературу не тільки своїм напруженим, емоційним стилем художньої мови, не тільки сміливістю своїх думок та безкомпромісністю їх викладу, коли йшлося про правду та про совість автора, але й тим, що розвинув новий жанровий різновид у нашій літературі – пригодницький роман. Що таке пригодницький роман як жанр? Це різновид роману взагалі; […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- Роман “Диво” – перший історичний роман П. Загребельного I. Трагедійні ситуації в історичних романах. (Характерно, що кали П. Загребсльний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він – після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. – нарешті остаточно сформувався в письменника гостро-сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець […]...
- “Собор” О. Гончара – роман-застереження, роман-набат О. Гончар жив у епоху, коли нове чомусь будувалося обов’язково на уламках старого, хай навіть те старе було пам’яткою мистецтва. Руйнувалися церкви і монастирі, тому що релігія була оголошена поза державою, і радянське суспільство таким чином викидало за межі своєї свідомості велику частину історичного досвіду минулого. На жаль, у нашому суспільстві дуже багато людей, які […]...
- Гомін, гомін, гомін по діброві (народна пісня) Гомін, гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Туман поле, поле покриває, Мати сина проганяє: “Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе орда візьме!” “Мене, мамо, мене орда знає – В чистім полі обминає”. “Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе турчин візьме!” “Мене, мамо, мене турчин знає Сріблом-злотом наділяє”. “Іди, сину, іди […]...
- Роман Хованець – Вендета Життя – пустеля, складена з піщинок. Під сонцем ти себе приносиш в жертву. І кожен крок твій – неймовірний вчинок, Бо не живеш, а борешся зі смертю. В цій боротьбі ти – раб без перекурів, Ковток води – лише на мить спасіння… Рятують ві̀рші – прѝхисток від бурі – Твій спадок всім майбутнім поколінням. Останні […]...
- Юрій Федькович – дезертир Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке, А він го читав. Писаннячко дрібнесеньке, Листочок – як сніг; Склонив же він головоньку К столові на ріг. “Ой ненечка старенькая Ми пише в одно, Що там зима тяженькая, А їй студено; Нема, нема єї кому Врубати дрівець, Бо їй синок один в дому,- […]...
- Роман Штігер – Не прощаючись Будь ласка не говори зараз нічого Будемо дихати тишею Будемо пити погляди серпневих світанків Будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу Нажаль у нас закінчився тютюн Скоро світатиме а ти тремтиш як струна Невміло обіймаємось із краплями дощу Розсікаємо очі слізьми І серпень перекриє нам доступ до кисню Я знаю Зачекай ще сьогодні […]...
- Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: Ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе сповивала вона, Не тебе колисала, співала Не тобі. В нас бував сумна Нова радість, яка не бувала. В нас буває така самота, Що найлегше її колисати, Притуливши до неї уста… […]...
- Роман Штігер – Ідея Виношую в лоні ідею І де я тепер після Наших вчорашніх істерик? Все стерто й Каліцтво пророків не зовсім тілесне Душевне скоріш Поріж Розчленуй на кавалки всі дні що пройшли Все те що ми втратили Все те що стало старим і затертим! Краще давай забуватись?! Давай не дусити загноєні рани З-під наших сердець Холодними тінями […]...
- Тіна Карабанович – Я за тебе помолюсь “Я за тебе помолюсь, Сьогодні, завтра Через рік. Хай стигнуть сльози, пані, Виших стомлених повік… Я за тебе помолюсь- Чи друг мені, чи ти мій ворог? І тільки дим моїх лукавих цигарок, І тільки смуток їз думок… Я за тебе помолюсь… Чесно й щиро-наніч… “...
- В оборону хліба – Олійник Борис Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив,- Я вже завмер, коли ти… півхлібини “В дев’ятку” натреновано вгатив! Солоним потом заливає спину… Футбол, як бачиш,- не солодка гра! Перепочинь. Та поговорим, сину. Бо є про що. І – вже давно пора. Я просто, не домішуючи меду, Скажу: Коли ти замахнувсь ривком Ударить хліб, Твоя […]...
- Ольга Анцибор – Побачення з сином Я їду на побачення до сина, Під брамою в’язничною стою, Коли ж вона настане та година, Що обніму кровиночку свою. П’ять літ я вже сюди топчу стежину, В колючим дротом оповитий дім. За що страждаєш, мій коханий сину, Чию вину спокутуєш ти в нім? Терпи, мій сину, цю лиху годину, Колись таки ж настане їй […]...
- Тарас Шевченко – Ой люлі, люлі, моя дитино Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом’яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди меж люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую […]...
- Таня Гелетюк – Мамі Зацвіла калина білим цвітом, Зацвіла весна в моїм краю І уже із ранку тишу будять Трелі соловейка у гаю. Одягнулася земля в шатро зелене І бузком запахло звідусіль, Бо легенький вітерець розвіяв Ароматів білу заметіль. Я іду дорогою додому, Рідна хата вже видніється мені І сумна матусина усмішка, І ласкаві руки золоті… Очі мами сповнені […]...
- Ліна Костенко – Берестечко (історичний роман) Це книга про одну з найбільших трагедій української історії – битву під Берестечком. Написана ще в 1966 – 67 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій – і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х. Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком […]...
- Марта Тарнавська – Поворот у зелену юність Чи тямите: цвіла черемха біла І пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло Прийшов у гості неповторний квітень. Чи тямите: зелені однострої, Весна зелена і зелені мрії – І цей порив, що й досі непокоїть, І цей вогонь, що юну дружбу гріє… … Я чую знов дзвінку юнацьку пісню І прапорів […]...
- Герасим’юк Василь – Що таке, мамо, Космач? – Що таке, мамо, Космач? Скільки присілків у нього? – Сину, це материн плач. В неї немає нікого. – Хто його, мамо, зіткав? Звідки воскОвії плити? – Сину, це з жовтих отав. Бог не велів їх косити....
- Роман Штігер – Lose yourself Порцелянові сни розбиваються веснами Немов воду веслами сікти Ні я Ні ти Не знаємо вчорашньої миттєвості Стій Зажди Не йди Ми тіні що дремось постійно по стінах і Танемо снігом весною як листя Що сиплеться повільно по вікнах Покірно носимо вірші з кавою у ліжко Трохи голосно мабуть мовчимо І постіль міняємо на чисту Викреслюємо […]...
- Сива ластівка – Олійник Борис Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом – казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все […]...
- Юрій Андрухович – Колискова першого дня В кімнаті з вікнами на весну Цвітіння вечорове в’яне. Я у теплі твоєму скресну, Зерно, просвітлене і тьмяне, Найзолотіша із піщинок! Я над тобою. Твій спочинок – Немов рівнина… Ось ти спиш, І ми удвох в оселі тиш. Не сколихну тебе, мій сину. Ця сутінь кольору ожин. Тобі з густих і частих жил Вигойдую галузку […]...
- “Чорна рада” – перший україномовний історичний роман Пантелеймон Куліш – видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана “українська ідея”. Найбільшу та найціннішу частину спадщини письменника становить художня проза, зокрема “Чорна рада” – перший український історичний […]...
- Роман Штігер – дурень Я повішусь дощем На твоїх обважнілих повіках І вітром між пальцями Пробіжусь босоніж Ти знаєш не розказуй Мені про завтра Бо майбутнє вже Подорослішало На мить . Чим більше ти будеш Вивчати мене Тим Більше будеш розчаровуватись І все буде як із усіма Попередніми ляльками Лягай навпроти Будемо мовчати у піжмурки Ця ніч прийде й […]...
- Роман Штігер – Мовчати Блукаю руками у твоєму волоссі Ми босі бредемо бозна-куди До осені рудоволосолої Здавалось прийдемо Здаватись? Не хочу! тільки знову не йди! Не потрібно цих прощай і до завтра До кращих часів дороги не йдуть Ти прокинешся зранку завчасно Й прошепочеш коханий я тут Знову кров застигатиме повільними Рухами і все як завжди іде в нікуди […]...
Диво тема ідея.