Роман Штігер – Lose yourself



Порцелянові сни розбиваються веснами
Немов воду веслами сікти
Ні я
Ні ти
Не знаємо вчорашньої миттєвості
Стій
Зажди
Не йди

Ми тіні що дремось постійно по стінах і
Танемо снігом весною як листя
Що сиплеться повільно по вікнах
Покірно носимо вірші з кавою у ліжко
Трохи голосно мабуть мовчимо
І постіль міняємо на чисту
Викреслюємо старі лиця і числа
В календарях
І так до безмежності

Уже не з тобою стрічатиму ранок
Сумний і насуплений
Давай дати посунемо щоб
Швидше забулось усе
Переливати з порожнього в пусте
Усе не те
Усе не так як би хотілось
Забуватись у часопросторі

Просто так
Lose yourself
А я думав буде лоскітно
Треба щиро молитись
Щоб рани загоїлись


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Маруся чурай квитка основяненко краткое содержание.
Ви зараз читаєте: Роман Штігер – Lose yourself