Рондо

Рондо (фр. rondeau – круглий) – назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури. Основним вважається канонічне Р. з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (XVI ст.). Відомі також Р. з одинадцяти та п’ятнадцяти рядків (“Осіннє свято” М. Рильського), а також – складне Р. з чотиривіршів із обов’язковим повторенням послідовно

кожного рядка першого катрена як підсумкових рядків наступних катренів. Повторювані слова витворюють своєрідний лейтмотив Р. В поетичній спадщині А. Казки трапляються цікаві приклади цієї рідкісної, як на українську поезію, віршової форми – і п’ятнадцятирядкової, і складної:

Де захват мій бурхливий, наче море? а
Де перша ніжність, перше з щастям горе? а
Минуло все. Розвіялось – мов сон… б
І хоч зривався з уст тоді прокльон, б
Але життя знов вабило просторе. а
На герць я закликав: “Гей, хто поборе?!” а
Не знаючи, що єсть життя закон, б
Що й дужого закутає в полон… б
Де

захват мій?.. (а)
І ти вгадаєш вже, кохання зоре? а
Та як же віл мій в темряві розоре а
Належного мені лану розгон?.. б
Де сонце мрій – життя мого вогонь? б
Та ще про що питаєш, серце хоре, а
– “де захват мій?” (а)

У XIV-XV ст. терміном “Р.” почасти називали тріолет.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір мініатюра моє улюблене свято.
Ви зараз читаєте: Рондо
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.