Рубрика

Related posts:

1. Інтерв’ю Інтерв’ю (англ. interview – зустріч, бесіда) – жанр публіцистики, який передбачає оприлюднення в пресі, на радіо чи телебаченні розмови з конкретною особою. І. концентрується навколо однієї чи кількох тем. Написані І. часто є безцінними літературними документами. І. з письменником допомагає осягнути специфіку його творчості, мотиви написання та авторське бачення художнього твору, реалії сучасного літера-турного процесу. […]...
2. Наталя Гуркіна – Зоряна лічилочка Один, два, три, чотири, пять – В небі зірочки блищать. Шість, сім, вісім – найгарніші, Девять, десять – найясніші!...
3. “В пору зимну… ” – Бродський Йосип Рождественская звезда В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре, Чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе, Младенец родился в пещере, чтоб мир спасти; Мело, как только в пустыне может зимой мести. Ему все казалось огромным: грудь матери, желтый пар Из воловьих ноздрей, волхвы – Балтазар, Гаспар, Мельхиор; их подарки, втащенные […]...
4. Твір на тему: Прихід зими Крокую рідним містечком. На доріжках, деревах, будівлях лежить пухнастий сніжок, переливаючись на ласкавому сонечку. Маленькі зірочки, що повільно сідають на ніс, щоки, вії, наче вітаються зі мною, мовчазливо повідомляючи про прихід найчудовішої пори року – зими. Сніжинки мають найрізноманітнішу форму. Ось на рукаві затримується одна, дозволяючи милуватися собою. Шестикутна пухнаста красуня з перетинками повільно тане, […]...
5. Наталя Гуркіна – Новорічний Білі зірочки із неба` Рясно полетіли, Світ казковим, білосніжним Покривалом вкрили… І куди не кинеш оком – Все навколо сяє! З новорічними святами Нас зима вітає!...
6. Павло Глазовий – Гідна зміна Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно: – Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно, Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках? – Бо писати він не вміє строго по лінійках. Чи то вправи, чи диктанти, – все він без розбору Навскосяк, через лінійки тягне знизу вгору. – Бюрократ кричить: – для двійок все […]...
7. Іллітерат Іллітерат (лат. illitera – не буква, не літера) – запис певних звуків української мови, для яких не існує відповідних графічних знаків (“гм”, “тпру”, “угу” “хр-р-р” та ін.) або які силоміць вилучені із мовного обігу, як-от “г”: Ввійшла фігура. “Як зветесь ви?” – “Франко”. “Гм, Станко?” – “Франко!” – “Станко, запишіть. Давно тут?” – “Місяць”. – […]...
8. Летризм Летризм (фр. la lettre – літера, шифт) – авангардистський рух, започаткований 1947 у Парижі, різновид конкретної поезії. Його представники (І. Icy, М. ЛемеТр та ін.) вважали, що слово вичерпало свої зображально-виражальні та комунікативні можливості, тому потребує заміни літерою. Вони сформулювали свою програму “оновлення” мистецтва, передовсім поезії, проголошену “універсальною”, “революційною”. Естетика Л. сприяла розвитку дизайну (див.: […]...
9. Художня деталь в літературі Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня […]...
10. Любов – Симоненко Василь Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, – може, я не знаю, – Було і буде так у всі часи: Любов, […]...
11. Бейт Бейт (араб.) – у тюркомовній, перській та арабській поезіях – двовірш, в якому міститься певна закінчена думка; може бути римованим та неримованим. Б. здатен утворювати строфи, а також жанри (газель, касида, рубаї тощо). Такі приклади наявні в доробку А. Кунанбаєва: Чорні очі горять, а високе чоло Чисте ніби його карбувало срібло. Чорні брови – мов […]...
12. Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
13. Обрамлена повість, або Обрамлення Обрамлена повість, або Обрамлення – літературний жанр, якому властиве об’єднання за допомогою зв’язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового гатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням “рамкової” історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору. О. п. зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській “Великій сповіді” Гунадхьї та […]...
14. Анаграма Анаграма (грецьк. ana – пере та gramma – літера) – переставлення літер у слові, завдяки чому витворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік – кіт, мука – кума, літо – тіло), постають псевдоніми (Симонов – Номис) тощо. Ця стилістична фігура добре відома в українській поезії, використовується з метою римування чи створення різних ефектів, зокрема […]...
15. Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
16. Я зламана Я зламана, напівпуста і завжди трохи нетвереза Я самогубця, бо я та, що живе вістрям твого леза Наштирюючись на слова, як на шампур шматочки м”яса В мені живе все ожива, це феномен, це без пояснень А ти такий аж надто ніжний і в почуттях ти-проститутка Ти як герой в попсовій книжці, у тебе темно-синя куртка, […]...
17. Поетизм Поетизм – слово або зворот особливого естетичного змісту, яке. витворює специфічне враження, породжує стан духовного. , піднесення. Це можуть бути назви різних міфічних істот (німфа, пан, див, мавка тощо), явищ природи (весна, гроза, “бабине літо” і т. п.), абстрактних понять, виповнених глибоким душевним переживанням (любов, ненависть, мрія і т. п.), настроїв, пов’язаних із романтичними поривами […]...
18. Некролог Некролог (грецьк. nekros – мертвий і logos – слово) – стаття чи замітка з приводу смерті людини, містить інформацію про її життя та діяльність. Н. з’явилися з приходом християнства як записи у церковних книгах імен померлих благочинних і подвижників. З VII ст. списки Н. набули значного поширення. З плином часу короткі, чисто фактичні записи набули […]...
19. Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
20. Богема Богема (франц. boheme – циганщина) – назва середовища художньої інтелігенції (письменники, художники, актори, музиканти), стиль життя яких різниться від загальноприйнятих норм невпорядкованістю, безпечністю тощо. В українському літературному житті прикладом можуть бути стосунки і побут учасників “Молодої Музи”, авангардистів та ін....
21. Дмитро Загул – “За непроглядною заслоною… “ За непроглядною заслоною Живуть такі, як я, – А тут чужою, незнайомою Сумує день і ніч Сумна душа моя… Я б’юся з тою перепоною Вже сотні тисяч літ, – Та думкою німою, нерухомою Не можу вибитись В потусторонній світ. Чи хто руками міцно-сильними Заслону зірве з царства дня? Хто дасть мені зійтися з вільними, З […]...
22. Володимир Кучерявий – Перемотую в клубок своє минуле Перемотую в клубок своє минуле, За ниткою наступна спогад-нитка. Я згадую усе, що вже забули, За плиткою наступна пазл-плитка. І музика… Та ж сама, віриш, пісня… Яку ми слухали, якою обпивались. Остання в тому році цифра – вісім. Ми не встигали. Бігли. Гнались. І якось просто було все. Елементарно. Проблеми жили тільки в голові. Та […]...
23. Катахреза Катахреза (грецьк. katdchresis – зловживання) – різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (“червоне чорнило”, “пекучий лід” тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (назва збірки В. Стуса “Веселий цвинтар” тощо). Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні – як сполучення несумісних понять: “Я […]...
24. Павло Мовчан – Очима до неба Ластівка – молодик На синьому небі, Скіфський лук У відчаї в небо закинутий, З перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у слові “стррруна” Або занурений на глибину очей Сталевий якір, Що оброста тривожними думками. Волів би я дістать його руками. І вітер підставля мені плече – Дістану!.. Мене заякорило небо, А може, небо я заякорив? Цікаво! […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – De morte IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, Я маю досить, досить сили, Щоб не боятись навіть і тоді, Коли загляне в очі лилик. Як затріпоче крилами над мною І вжалить зір, налитий кров’ю вщерть, То буде мовою німою Одне-одніське слово – смерть. Бо навіть привид чорний смерти Душі моєї не розстроїть струн. […]...
26. Істина Істина – достовірне, адекватне знання про об’єктивну дійсність. Як термін з точним філософсько-понятійним наповненням у науковому літературознавстві стосується тільки позаестетичної реальності, що згадується у змісті художнього твору. Він зберігає певний сенс у працях про літературу, написаних з позицій гносеологізму. Якщо письменник виражає своє естетичне освоєння світу, то про об’єктивну істину в його творі не може […]...
27. Контраст Контраст (фр. contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття (див.: Антоніми). Цей прийом був здавна відомий народній свідомості, зафіксований, зокрема, у фольклорі (казка “Правда і Кривда”), у мистецтві та художній літературі, подеколи набуваючи концептуального оформлення, як у романтизмі, зорієнтованому на напружене […]...
28. Короткий життєпис Григорія Лютого Григорій Лютий Лютий Григорій Іванович – український поет. Народився 7 лютого 1949 року в м. Гуляйполе, тепер Запорізької області. Закінчив 1973 року Запорізький педагогічний інститут. Учителював, працював у районній газеті. Автор збірок “Крилатий корінь” (1984), “Крона вічності” (1985), “Червона літера вогню” (1987), “Хліб любові” (1990)....
29. Щоденник Щоденник – літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньо пережитої події, яка щойно сталася. Щ. пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо діалогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо). Ці ознаки особистого Щ. сприяли його поширенню […]...
30. Автентичний Автентичний (грецьк. authentikos – на підставі достеменних даних, достовірно) – цілком вірогідний, заснований на першоджерелах. А. вважають оригінальні, точні тексти художніх творів певних авторів, їх епістолярій, щоденникові записи тощо, наявні у рукописах, першодруках, авторській коректурі та ін. За приклад А. текстів можуть бути “захалявна” книжка Т. Шевченка, листування Лесі Українки з Ольгою Кобилянською, щоденникові записи […]...
31. Конотація Конотація (лат. сum, соn – разом, notare – відмічати, позначати) – додаткове до основного, денотативного (денотат), значення знака, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість даного знака, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання. Термін “К.” виник ще у схоластичній логіці. З XVII ст. він став вживатись у мовознавстві, а з […]...
32. Літературознавче джерелознавство Літературознавче джерелознавство – допоміжна літературознавча дисципліна, яка визначає методологічні прийоми збирання, класифікації, вивчення та використання рукописних та друкованих матеріалів для дослідження певного літературного явища, процесу чи творчості окремого автора, з’ясовує походження та вірогідність кожного джерела наукової студії. Л. д. має тісний зв’язок із палеографією, історіографією, лексикографією, історичною граматикою і т. п. Предметом Л. д. можуть […]...
33. Алітерація Алітерація (лат. ad – до та litter а – літера) – стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його смислового зв’язку (П. Тичина: “Рокотання-ридання бандур”). Особливий художній ефект поетичного мовлення досягається при сполученні А. з асонансами (Т. Шевченко: “Гармидер, гамір, гам у гаї”). Подеколи поети, звертаючись […]...
34. Гносеологізм у літературознавстві Гносеологізм у літературознавстві (грецьк. gnosis – пізнання, logos – вчення; гносеологія – теорія пізнання) – сукупність поглядів на літературу як форму пізнання об’єктивної дійсності. Г. перебільшує питому вагу і роль пізнавальних елементів у художній літературі. Визнаючи специфіку мистецтва, в т. ч. художньої літератури, представники Г. не визнають особливого предмета мистецтва, а зводять специфіку до образної […]...
35. Жарт Жарт – 1). Вислів, витівка, дотеп, комічна дія тощо, які викликають сміх і служать для розваги. Експресії словесного жарту нерідко сприяють римоване мовлення, діалог, каламбур, алогізми тощо: – Ти що привіз? – Лій. – Трохи постій. – А ти що? – Мед. – Ставай наперед. – А ти що привіз? – Горілку! – Берись за […]...
36. Художня деталь Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Х. […]...
37. Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи тяжіння версифікаційних пошуків до музичності (М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, В. Сосюра та ін.), виконує особливу стилістичну функцію у […]...
38. Головні риси української літератури XX століття Головні риси української літератури XX століття На зламі віків відбулися певні зміни особистості й її внутрішнього світу. За Юрієм Липою, дух XIX століття передає літера “П”: позитивізм (самовпевненість, раціоналізм, пізнаванність світу), посада, прагматизм (вага людських зусиль). На думку Миколи Хвильового, символ XX століття – літера “М”: мисль, м’ятеж, Марія. Для цього часу характерне торжество інтуїції, […]...
39. Анотація Анотація (лат. annotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювальна характеристика книжки або її частини, статті, рукопису тощо. А. вміщує стислу інформацію про зміст праці, відомості про автора та читацьке призначення. А. може містити також витяги з рецензій або посилання на них, викладати коротку історію даного твору. А. подаються у видавничих проспектах, бібліографічних картках, на звороті […]...
40. Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...