Сарказм
Сарказм (грецьк. sarkasmos – терзання, від sarkadzo – рву м’ясо) – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства. С. не має подвійного, часто прихованого дна, як іронія, близько до якої він стоїть, виражається завжди прямо. С притаманне поєднання гніву, ненависті з гіркою посмішкою. Об’єктом С. – виступають, як правило, речі небезпечні, різко негативні й аморальні. Часто вдавався до С. Т. Шевченко у поемах “Сон”, “Кавказ”, “Юродивий”. Герой поеми І. Франка “Похорон” Мирон з неприхованим С. висловлюється на адресу магнатів:
Ненавиджу вас всіх і бриджусь вами,
Ви перфумовані плебеї в фраку!
Ви паразити з водянистим мізком,
Ви неробучі, загребущі руки,
Ви, у котрих з усіх прикмет звірячих
Лишились тільки хитрощі гадюки!
У сучасній літературі до С. як художнього засобу часто вдаються д. Павличко, І. драч, М. Холодний, В. Цибулько та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Христина Головко – Я і ви, і вас, і вами Я і ви, і вас, і вами Хтось із вами наугад Я ж саджаю молитвами Щастя сонячного сад Я і ви, і нас із вами Хтось із нами навпаки Я чекаю між містами Затаївшись-пошепки Я ви, і вас, і вами Хтось зі вами вже на ТИ? Ми жанглюємо словами Ми збираємось іти Я і ви, […]...
- Вірш Миколи Руденка – Самотність Від мук земних себе не відокремлю, Допоки Світло не здолає тьму. Та мушу визнати: планету Землю Ненавиджу, буває, мов тюрму. Ненавиджу чиновника, до кого Звертатись мушу з папірцем в руках. Себе ненавиджу – себе такого, Яким я є у м’язах і кістках. Ненавиджу оці світанки сірі, Що в пеклі десь початок свій беруть. Ненавиджу людей […]...
- Павло Глазовий – Все ясно Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. – Подивіться, на лопатках появились бугорки… Лікар знизує плечима: що воно за дивина? – Ви п’єте? – Не пив ніколи ні горілки, ні вина. – Часто курите? – Ніколи і не нюхав цигарок. – А з жінками як? […]...
- Іван Андрусяк – Кат Кажуть що кат Працює тепер без фрака І навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) Він одягнутий звично А звично це Сіробуромалинововсмужку Жалюгідні смаки Провінційних піжонів Бурмочуть про кризу театру А навіть цю виставу зіпсували Коли мене вішатимуть Кат має бути у фраку...
- Христина Сможаник – Це просто “Я” й нічого більше Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах, Я не хочу кохати брехливо- Краще відчути, ненависті страх. Я не хочу, повірте, не хочу Притворятись у своїх думках Моя думка – це мій вільний подих Ви заберете моє життя, Як легенький в секундочку помах І не стане від мене й сміття. Не залишиться більше […]...
- Христина Головко – у мене до Вас – тумани У мене до Вас – тумани У мене до Вас – гроза Ми граємо в піжмурки з Вами? Вас, не втомила ця гра? У мене до Вас – тумани У мене до Вас – темнота Ми граємо в літо із Вами? Насправді між нами зима? У мене до Вас – тумани У мене до Вас […]...
- Іван Андрусяк – Панночко з блакитними очима Панночко з блакитними очима, Панночко з блакитними сльозами, Як мені хотілося навчитись Бути з вами і не бути з вами. Як мені хотілося, повірте, На вітрах проворно пелехатих І вдихати вас, немов повітря, І, немов повітря, видихати. Але ви – не ви. Як у люстерці, Роздвоїлись викриво й лукаво. Ви одна спинилися під серцем, Інша […]...
- Христина Сможаник – Без думки, як без життя Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах. І не хочу кохати брехливо- Краще відчути ненависті страх. Я не хочу, повірте не хочу Притворятися в своїх думках, Моя думка – це мій вільний подих Без думок залишається – страх, Як легенький в секундочку помах Ви моє життя заберете Лишень запах парфумів у стінах […]...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- Микола Руденко – Благання Лечу кудись орбітою земною. Люблю й ненавиджу усе земне… Не я пишу, а Слово пише мною – Воно вже вкрай заїздило мене. Не інший хтось – мене загнало Слово Сюди, де дротом заткана нора. Благаю, всемогутній душолове, Пусти мене на волю – Вже пора! Я звершив Боже і людське веління І вже чогось нового не […]...
- Ксенії Ксенії (грецьк. хеnіа – гостинність) – в античній поезії – лаконічні дотепні вірші з похвалою на чиюсь адресу. Найпопулярнішим автором К. вважається римський поет Марціал. Зверталися до цього жанру Й.-В. Гете, Ф. Шіллер. У сучасній українській поезії К. майже не спостерігаються, хоч подеколи трапляються, набуваючи епіграмного вигляду....
- Живу у світі сам Живу у світі сам, Живу як квітка: Цвіту, і в’яну, й помираю враз… Не бачу друзів, Виходжу з дому рідко, Бо не терплю життя свого сарказм… Я не шукаю смерті, Бо не знаю, Куди я після смерті попаду, Тому живу так довго Й не вмираю – Тримаю я життя на поводу… ....
- Дмитро Загул – Молодим співцям Сонячні панелі, ранки золоті, – Що ж ви невеселі, друзі молоді? Звідки в вас ті жалі? Звідки той мотив? Вам одкриті далі неймовірних див. Ні за чим тужити – перед вами світ! Вами не прожито й трьох десятків літ. Киньте непотрібний і нудний мінор! Задзвоніть як срібний, як веселий хор. Хай квилить і плаче про […]...
- Микола Вінграновський – дружиною мені приснились ви Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з вами ідемо дорогою старою, Дорогою старою, по дорозі, І болі не болять мені, і тихо У щасті і добрі щасливий наш народ На нас незлобно дивиться і каже, Що болі не болять йому, він каже, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Отак, як зроду, потаємно, з тилу Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої. І скільки їх! Я зіткана з печалі. Для ближніх знято тисячі свитин. Коліна преклонивши, як Почаїв, Стоїть душа перед усім святим. Дзижчать і жалять міріади версій. Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла. Я […]...
- Виступ під час дискусії Виступ під час дискусії – це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти розв’язання певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, не передбачають однозначного вирішення, то роздуми часто мають дискусійний характер. Щоб виступ під час дискусії був цікавим, виступаючий повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу. Коли […]...
- Микола Вінграновський – Юлії Іполитівні Солнцевій Мене осяяння сповняє перед Вами Від Ваших дум і серця висоти. Я образ Ваш небесними словами В своїй душі навіки засвітив. Всі Ваші дні, як птахів перелеття, Лягли за велетнем в суворості доріг. Тягар трудів, тягар його безсмертя, Як щастя знак, на Ваші плечі ліг. Хвала і честь Вам, героїчна жінко! В стражданні Ви пішли […]...
- Іра Сас – Була в кожного з вас гульвіса Була в кожного з вас гульвіса- Неморальна примхлива баба, Що знімала сама завісу, Віддавалась твереза й п’яна. Була в кожного з вас тямуща, Неприступна мала дитина. В книгах своїх шукала щастя І уроки слухняно вчила. Була й дивна смішна дівиця, Що незграбно-шалено жила. Майструвала криві полиці Й малювала на спинах крила. І вдавалося кожну вхопити- […]...
- Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море… Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі […]...
- Руданський Степан – Воли Їде москаль серед літа Нашими волами. “Гей, валы, – кричить веселий, – Чтоб бог ездил вами”. Їде москаль серед зими Нашими волами. “Гей, валы, – кричить сердитий,- Чтоб черт ездил вами!”...
- Леся Українка – “Мої любі, до мене ходіть! я сама” Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема – Не розлучить ні щастя, ні лихо, Я спокійна, не бійтесь, слізьми не заллю Ваші образи любі та милі, Ви живі, бо я живо тепер вас люблю, Ви для мене тепер не в могилі. Знаю добре – вже виросли […]...
- Дотеп Дотеп – влучний, стислий, часто афористичний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком. Комічне в д. грунтується на несподіваності паралелі образу, переосмислення вислову, зміни поведінки, ситуації. д. неодмінно вінчає розв’язку анекдотичного сюжету, присутній у бувальщинах, прислів’ях, коломийках, загадках та ін. фольклорних жанрах. Наприклад: “Бійся вола спереду, коня ззаду, а дурня – зі всіх боків” (Прислів’я)....
- Христина Сможаник – Пояснення Та, як бачиш момент розставання Настає у новий для нас час Ти що, плачеш? Відчуваєш моє горювання? Я сильна, потерплю і не буде вже нас. Не бажаю більше страждати, Натерпілась тебе більш життя, Ненавиджу, не буду кохати. Лиш відчую легке забуття. Пройшло лише місяців пару, На щоках моїх ні сльозинки, Я не стану похожа на […]...
- Бідний студент (вагант) (скорочено) – Із лірики вагантів 1. Стану я духовного, Злидень поміж вами, Для страждань народжений Плентаюсь світами. 2. Я до всіх премудростей Прагнув причаститись, Тільки злидні капосні Не дали довчитись. 3. Одяг подірявлений На мені, недужім, І в морозну днину я Аж тремчу від стужі. 4. Тож до церкви божої Не ходжу по праву: Чи в лахмітті вистоїш До кінця […]...
- Дидактична література Дидактична література (грецьк. didacticos – повчальний) – повчальні твори, яким надається художня форма для легшого сприйняття і засвоєння філософських, релігійних, морально-етичних та інших наукових знань, ідей. до д. л. належать твори різних усталених жанрів: проповіді, житія, притчі, апологи, афоризми, байки, мораліте, міраклі, шкільна драма тощо. Природа і суспільна необхідність д. л. виходять з передумови, що […]...
- Архаїзми Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей мови персонажів минувшини, з урочистою чи іронічною метою, для витворення семантичного синкретизму. до А. відносять історизми (частина слів, витіснена з […]...
- Похорон друга скорочено – Тичина Павло Вже сумно вечір колір свій міняв З багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав І зупинився… Чується плач, що відлунює, немов тисячі оркестрів. То плачуть сурми над померлим, яким гордилася вся країна. Ярославові довелося багато пережити, багато битися. Герой відчуває роздвоєння: сум за померлим другом, похорон та разом спостереження над багатогранністю життя навколо. […]...
- Творчість Миколи Вінграновського Головна й домінантна ознака лірики Миколи Вінграновського – оптимістичність і емоційність світобачення ліричного героя. Його переживання завжди напружені й драматичні. Поет осмислює любов у трьох основних вимірах. У суто особистому (кохання як глибинна, нерозгадана таємниця серця), суспільному (любов до рідної землі, до України, до народу й просто – до людини, близької и далекої, знайомої и […]...
- Дмитро Загул – далекі заклики. Фрагменти І Прозора мла довкола, В задумі дерева… Над морем захолола Хмаринка льодова. З замисленого парку, Далеко від людей, Живлюсь на білу хмарку Крізь просвіт голубий. Як вітер шелевіє Між листям угорі, Встають нові надії І спогади старі. І заклики далекі З далекої землі Летять, мов ті лелеки, Мов легкі журавлі. ІІ Забудь за бурю й […]...
- Герасим’юк Василь – друге послання дмитра з Кутів до галичан Я прочитав Книгу Мертвих, кажу: Країна мертвих старша від країни живих, Там немає Галичини, Там нема героїв, Дарма ваші герої все забрали з собою. Невже не з вами, а Там Вирішуються питання честі? Виносили ви своїх покійників, Їхніми домовинами Тричі стукали О пороги їхніх домівок – Тричі прощення просили. Чому нині Кладете в труну горілку? […]...
- Антиципація Антиципація (лат. anticipatio; ante – перед і сареге – брати) – випередження, здогад. У логіці А. називають теоретичне передбачення явищ або дій на основі попереднього досвіду. У системі І. Канта А. сприйняття називається твердження, в якому висловлюється все, що можна осягнути наперед, до пізнання через конкретні відчуття. В риториці А. – фігура, що виражає передбачення […]...
- Микола Вінграновський – Пристою коло тебе і візьму Пристою коло тебе і візьму Ту вогнелику пам’ять незабуту: Переведу на слово, на тасьму, На руку ту, що нас веде за руку. Гірка моя прискорена любов: На світі Севастополів немає! Пострілена і перебита кров Мене далеко й довго обнімає. То не могили братські – очі йдуть: Не дивляться ні каро, ані синьо… Ми з вами, […]...
- Ольга Анцибор – Заздрість В багатстві й розмаїтті почуттів Я перевагу віддаю коханню, Але і співчуття й правдивий гнів В житті займають місце не останнє. Ціную вірність я і щиру радість, Любов до ближніх, відданість ціную. Ненавиджу і зневажаю заздрість, Ту чорну заздрість, що життя руйнує. Нещасні всі, що заздрістю хворіють Вона їм душу їсть, як ржа залізо. Радіти […]...
- Солов’ям України – Рильський Максим В розлуці а вами, солов’ї Вкраїни, Так ниє серце, що аж сміх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рідний край, як в юність давню, лине. Дива Версаля, Лувру красота Та й Ейфелева башта не поможе. Воно, звичайно, гостеві негоже В Парижі думать про свої міста, Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру, […]...
- Микола Руденко – В мені блукають дивні струми В мені блукають дивні струми, І вічність блискавкою б’є У серце збуджене моє, І палять мозок болі-думи. Чиї вони і де блукали, – Мої чи, може, не мої? Які захмарні перевали Взяли невидимі рої? Кого за проповідь крамоли Жбурнули в булькання смоли? У кого мозок розкололи, До божевілля довели?.. Ненавиджу оту нормальність, Яка породжує ханжу. […]...
- Соборна Україна Лунає пісня солов’їна І вітер віє степовий. Моя соборна Україна Знов зустрічає день новий. Послухай, брате-українцю, Хоч історично склалось так, Що територія різниться, Та все ж – це в нас одна земля. Ми з вами – це одне єдине, Ми – це родина: ти і я. Дві сторони у України, Та Україна в нас одна. […]...
- Дифірамб Дифірамб (грецьк. dithyrambos – урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) – один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н. е.). У новоєвропейській літературі – вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. досить часто цей термін вживається в […]...
- Атеїзм у літературі Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував. Виділяють А. демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів […]...
- Комічне Комічне (грецьк. komikos – смішний) – категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення. Ті суспільні явища, […]...
- Іван Франко – Беркут З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині – З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе, І зве: “де правда та? де ти, великий боже? Всі зорі збігла я, атоми всі в […]...
Я люблю вишивати і вишиванку.