Саша Камінчанська – Не шукала шалених пригод
Не шукала шалених пригод,
Силу духу вагою не міряла.
Біль під серцем від зла та гризот
Лікувала не зіллям, а вірою.
Не мовчала фальшивим словам,
Підіймалась з колін, коли падала.
І за правду свою, як за крам
Я сумлінням платила, не зрадою.
Між людей, серед помислів, скрізь –
Я була лиш такою, не іншою.
Я навчилась ридати без сліз
В цьому світі – святому і грішному.
“Сили дай!”, – все, що в Бога прошу
Щоб думки мої стали світлішими,
Щоб ще раз від рясного дощу
Прорости не травою, а віршами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – Саша Пожалійте, люди, карапуза Сашу: Дуже він не любить їсти манну кашу. Каже: – Як пожежником стану я колись, Потушу пожежі, де б не зайнялись. Тільки магазина я тушить не стану, Де мені купує мама кашу манну....
- Надя Ковалюк – Те, що було – того вже немає Те, що було – того вже немає. Все минуло… Залишився біль. Це поверненню не підлягає. Цьому всьому – мене ти навчив. Я навчилась латати, де рветься, Залишаючи сотні рубців. І тебе виривати із серця. Не хотілось. та ти так навчив. Я вже вмію без слів і розмови Прочитати людей по очах, Відчуваючи безпомилково, Де солодка […]...
- Романтика пригод і подорожей у романі Р. Л. Стівеисона “Острів скарбів” Напевно, важко знайти таку людину, яка б не любила подорожувати. Бо подорож – це завжди нові враження, це можливість краще пізнати світ. Для тих, кого цікавлять захоплюючі подорожі, англійський письменник Р. Л. Стівенсон створив у 1883 році роман “Острів скарбів”. Особисто мені цей роман дуже сподобався. Роман Р. Л. Стівенсона “Острів скарбів” є багатоплановим. Це […]...
- Світ пригод і фантазії у повісті В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” Друзі справжні – мов брати рідні Народна мудрість Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися. Повість “Тореадори з Васюківки” теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так […]...
- Краткое содержание Между собакой и волком – Соколов Саша Между собакой и волком Краткое содержание повести В Лето от изобретения булавки пятьсот сорок первое, когда месяц ясен, а за числами не уследишь, Илья Петрикеич Дзынзырэла пишет следователю по особым делам Сидору Фомичу Пожилых о своей жизни. Он жалуется на мелкоплесовских егерей, которые украли у него костыли и оставили без опор. Илья Петрикеич работает точильщиком […]...
- Поиск “нового человека” в поэме “Саша” Поэма “Саша” – это один из первых опытов поэтического эпоса Некрасова, органически вытекающего из стремления его к широкому охвату жизни. Поэма создавалась в счастливое время подъема общественного движения. В стране назревали крутые перемены, ожидалось появление “новых людей” с сильными характерами. Всем было ясно: эти люди должны появиться из общественных слоев, близко стоящих к народу. В […]...
- Время и герои в поэме Н. А. Некрасова “Саша” Словно как мать над сыновней могилой, Стонет кулик над равниной унылой. Н. А. Некрасов Поэма Николая Алексеевича Некрасова “Саша” написана в 1855 году. Она правдиво отразила время “поворота” русского общества к социальным вопросам. Не случайно в это же время появляется роман И. С. Тургенева “Рудин”, по-своему отразивший то же явление русской действительности. В поэме Николая […]...
- Краткое содержание Саша – Некрасов Николай Алексеевич Саша Краткое содержание поэмы В семье степных помещиков растет, как полевой цветок, дочь Саша. Родители ее – славные старички, честные в своем радушии, “лесть им противна, а спесь неизвестна”. Родители постарались в детстве дать дочери все, что позволяли их небольшие средства; однако наука и книги казались им излишними. В степной глуши Саша сохраняет свежесть смуглого […]...
- Краткое содержание Школа для дураков – Соколов Саша Школа для дураков Краткое содержание повести Герой учится в специальной школе для слабоумных детей. Но его болезнь отличается от того состояния, в котором пребывает большинство его одноклассников. В отличие от них, он не вешает кошек на пожарной лестнице, не ведет себя глупо и дико, не плюет никому в лицо на больших переменках и не мочится […]...
- Катя Гуйван – Розчинятися в грішному місті Розчинятися в грішному місті І бродити по вулицях киснем, І дешевими недопарфумами, Чадним димом цигарок підкурених. І Тебе обіймати опісля, Як замовкнуть останні генделики А в них клерки і їхні портфелики Попакуються в свої машинки, Що не кинули ані копійки На ковточок чого-будь для бармена Врахувавши, що це буде правильно… А пізніше хтось вступиться парами, […]...
- Я напишу для тебе листа Я напишу для тебе листа, Про глибінь бездонних очей. В цьому вірші – моя душа І мелодія тихих пісень. Як я хочу на крилах злетіть, І тебе забрати на небо. Над землею, як птах, пролетіть І у снах спуститись до тебе. Я пройду через стіни ночей, Через сотні країн пролечу, Щоб зустріти погляд очей, Щоб […]...
- Любов Колосюк – Ми хіба зустрілися невчасно Ми хіба зустрілися невчасно, Чи замало тих було ночей? Щоб збагнути, що душа прекрасна За стіною люблячих очей! Ніч на сполох стукає у сердці, Додає то затишку, то сну… Ви заграли кілька, мабуть, терцій Та і музику я Вашу не збагну. Не відчую подиху емоцій, В переспівах Вашої душі Потонути б в грішному потоці… Алеж […]...
- Я промовчу Я закричу, Хай вчується тобі, Не сказане, не зірване, не стерте, І пам”яттю на клаптики роздерте, Я промовчу, Залишу все в собі. Я не заплачу. Я не маю сліз, Вони обсипались бурштиновим камінням, Залишилось злиденне оніміння, Що ти в дарунок лиш для мене ніс, Я промовчу, бо вже не маю сліз…...
- Ірина Саковець – І дні напів – сумні, напів – пусті І дні напів – сумні, напів – пусті. Війна… Не хочу втратити нікого! Просити в Бога чи простити Богу За те, що це безумство допустив? Де люди людям гірше ворогів, Іде життя за дріб’язок, за безцінь, Хоч серцю злому і святому серцю Усесвіт сонцем порівну горів. Аби журні затихли голоси, Звелися з України темні сили, […]...
- Світ не ділиться Кажуть світ не ділиться на “було” і “буде”. Кажуть в нім немає “із тобою” й “без тебе”. Той, хто сказав оце не знає душі моєї буревій, Що без тебе жити не бажаю, а з тобою гріх душі моїй. І гріх не в тім, що так кохаю, А в тім, що з іншою твоє життя. Мене […]...
- Богдан Лепкий – Не виллєш сліз, не виллєш сліз Не виллєш сліз, Не виллєш сліз Ніколи, ах ніколи! Життя, як той скрипливий віз, Волочиться поволі. А перед ним Туман і дим, Тяжка, тяжка дорога… Іде, гряде шляхом отим Твоя душа небога....
- Христина Сирова – Сотні тисяч раз думала, що все Сотні тисяч раз думала, що все. Спопелію. Нутро калічили зізнання, розбиті мрії. А ти на рани дув, і цілував у скроні. Бороню… Пручаюсь від неволі у твоїх руках. Ти віриш, Що це мине. Я вільна. І не ламай моє одне крило. Я з ним ходити попід небом вже навчилась. А тим хто на землі, до […]...
- Леся Українка – Жалібний марш Вмер батько наш! Та й покинув нас! Ох, і смутний настав час! Сиротою наша мати зосталась! Звідки ж тебе виглядати? Чи по степах, чи по лугах шукати? Чи сокола послати? Батечку ж наш! Та вернись до нас! Та порадь же ти, батьку, нас, Як без тебе в світі жити Україні При лихій годині? Вирядили ми […]...
- Твір на тему: Музей радощів і сліз (твір-роздум – фантазія) Музей радощів і сліз (твір-роздум – фантазія) Як багато у світі різноманітних музеїв. Але, якби моя воля, я відкрив би ще один – музей “Радощів і сліз”. Серед його експонатів я повісив би банку з написом: “Сльози, які пролила волейбольна команда дівчат 8-А, що програла команді 8-Б”. Або вивісив би щит: “Для пробивання дозволу на […]...
- Леся Українка – “І все-таки до тебе думка лине… “ І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжкого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало, – Країна […]...
- Дмитро Загул – “Я йду в країну мрій… “ Я йду в країну мрій, Де жив перед віками, Де перший крок дрібний Несмілими ночами До щастя вів. А в тій країні мрій Несправними руками Віночок золотий Сплітав перед віками З веселих снів. А в тій країні мрій Нема ні сліз, ні горя, Ні болю, ні нещастя, Ні того зла. Бо в ту країну мрій […]...
- Катерина Лук’яненко – Зрада Стікає голос телефонним дротом, Зловісна тиша відповідь дає… Усі слова вже списані в блокноті, Немає слів… Здавалося – що є… Здавалося, попереду вся вічність – Зігріте сонцем чергування днів… Неправда! Все неправда! Яка прикрість… Здавалося, що він її любив… Здавалося, що у її долонях, Чоло схиливши, долю цілував… Для почуттів немає заборони! Здавалося, хоч трохи […]...
- Надя Ковалюк – душа моя! Відкрийся і скажи Душа моя! Відкрийся і скажи: Чому всі карти сплутались в колоді? Кудись поділись всі мої тузи… А злодій час гуляє на свободі, Безжально забираючи роки. Де взяти стільки мудрості і сил? Черпнути з неба те велике вміння: Прожити так, щоб не обпікши крил, Впізнати порятунок і спасіння Для тонучих у морі сліз, вітрил. Чи правда […]...
- Дмитро Павличко – “На перших мітингах і вічах… “ На перших мітингах і вічах, Коли вставали ми з могил, Була ти в тлумах чоловічих Без ореола і без крил. Та я любив тебе зчорнілу, Затиснуту в мужів юрбі, І в мислях не святому ділу Я присягав, а лиш тобі. Як жінці, матері, дружині, Як грішниці і божеству Відповідав я в тій хвилині – Навіщо […]...
- Іолана Тимочко – Я – вода Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Іолана Тимочко – Скільки ще сліз Скільки ще сліз, Скільки ще слів Пролитися Мусить з криниці Синіх твоїх очей? Небо мовчить – І тонкне в його правиці Перед лицем Меч Автоматних черг. Сліз у волошок вистачить вічність вимити, Вибити вікна Пострілом на зорі. Віру скалічено Тисячним Мінним Вибухом. Вибач! Цей світ війну заповів тобі. Дурень Арей розкис, Обдовбавшись коксом – І […]...
- Борис Грінченко – Згинули морози Вона співа, що згинули морози, Що сонце вже засяло в небесах, Щоб висушить усі блискучі сльози, Що ще тремтять на травах і квітках. Воно зійшло і сльози розтопило, І в мене теж немає сліз гірких, Бо сонце й їх ласкаво обсушило, І перед їм у серці біль затих. І про одно я сонце ще благаю: […]...
- Та все ж я вірю І знову ніч та знову марить Я в цьому світі мов чужа А дума в серці ніби парить Що мить спокуси не моя Я усміхнусь вам і тим паче Забуду ваші імена І моя совість не заплаче В мені давно її нема Чому мені так тяжко з вами Та йдіть до біса з вашими “мечтами” […]...
- Надія Ковалюк – Я ще люблю… на превеликий жаль Я ще люблю… на превеликий жаль… Забути не змогла, чи не зуміла… І знову біль, немов струни скрипаль, Торкається і надриває тіло. І спогади… заміщують думки, Гортають за сторінкою сторінку… Десь є щасливі люди, та не ми… Я-не твоя… єдина в світі жінка. Дісталось нам в житті-гірке вино… Я відчуваю серцем твою тугу. Ми дзвонимо… […]...
- Микола Руденко – З нічого світ творився З нічого світ творився, із нічого В душі моїй народиться рядок. А потім випурхне – і замість нього Лишається на серці холодок. І так самотньо стане, так тривожно, Неначе світ кінчається на тім – І вже нічого врятувать не можна Ні в домі грішному, ні у святім. А потім знов оте нічоговічне Розбудить зливу почуттів, […]...
- Іван Франко – Тетяна Ребенщукова Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч […]...
- Іолана Тимочко – Я – вода, мій спасителю Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Микола Руденко – Я важко жив Я важко жив. Мені було Не до розваг у світі цьому, Де так сплелось добро і зло, Як світло й тьма в відлунні грому. Та не лишилося мені Образ на тебе, земле мила, За спалені в окопах дні, За тупістю підтяті крила. Не жовч по світі розіллю – Твої вітри вдихну з любов’ю І кину […]...
- Ювілейний Мені вже 50 . . . Багато це чи мало? Це радість чи печаль? Я ще не розібрала, я ще не розпізнала Багато це чи мало. Не встигла я збагнуть, Як молодість минала, Бо жінкою була, Себе не пам’ятала, Зате про інших дбала. Втім матір’ю для трьох дітей щасливою я стала. Себе щомить, щомить чимдуж […]...
- “Така наука, що збагне й курка” (за оповіданням “Грицева шкільна наука”) Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць – герой оповідання Івана Франка. У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: “Абабагаламага”. Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював. Провчившись […]...
- Знесилена жінка Вона була така стара, Вона завчасно постаріла, Вона ходила, мов мара, Ужитись в світі не зуміла. Вона була ще молода, Але на скронях посивіла, І не бриніла в ній вода, Джерельця найти не вміла. Отак, пустопаш і жила, Від цього зовсім не зітхала, Працювала в світі, як бджола, І долі іншої не знала… Чи може […]...
- Аналіз вірша Б. Пастернака “Цей лютий! Час до сліз і віршів” Доля щедро наділила Бориса Пастернака різними талантами. Він був гарним музикантом, учився теорії музики і композиції, а також вивчав філософію. Але, здається, наперекір здоровому глузду він обирає літературу. Батько, Леонід Пастернак, відомий художник, академік живопису, підтримав сина, порадив йому без сумнівів віддатися новому захопленню – віршуванню. Літературний дебют Б. Пастернака відбувся у квітні 1913 року, […]...
- Борис Грінченко – доки? Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде,- А час не жде, а час не жде!.. А час не жде, а час летить, А серце змучене болить, Бо довгий гніт минулих днів Його украй […]...
- Крістік Хрустік – А я пишу й писати буду А я пишу й писати буду… . Люди, пиво… і трава… Не забуду… Може з блуду Перетворю все в дива. Захлинатись від дихання І ридати від свободи… Помилки, стежки, страждання Нові і старі пригоди… Що ти? хто ти? Звідки і куди? З понеділка чи з суботи? Скажеш “стій” мені? Чи “йди”? Ти – людина. Я-щось […]...
- Герасим’юк Василь – Спасителем чи сином необнятим Спасителем чи сином необнятим У Чорнім лісі приспані вітри? Я знаю, моя мила, ти була там. Це ти тоді промовила: умри. Вже вкотре ліс багряну вберю скине! Хтось уві сні заплаче, як дитя… І вкотре вже накличеш ти, княгине, Того, хто присипляє забуття! Не ангели тебе на крилах носять Під небесами музики і сліз, Не […]...
Дім на горі символізує.