Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п’єсі “Хазяїн” (1 варіант)



П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” була написана у 1900 році. Це сатирична комедія, яка висміює ненажерливість і моральну ницість нових “господарів життя”. “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжания, без жодної іншої мети. “Стяжания для стяжания!” – писав сам автор про свій твір. П’єса показує, як ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює поміщика на моральну потвору, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця сатирична комедія викриває

здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.

“Хазяїн”-дуже серйозна комедія. Своєрідним позитивним героєм її є сміх, викривальна сила якого спрямована на глитая-мільйонера Пузиря та його управителів. Образ Терентія Гавриловича Пузиря – тип українського капіталіста-землевласника, що виринув на поверхню суспільного життя в кінці ХІХ століття. Як він піднявся на найвищий щабель нагромадження? Він з гордістю згадує, що “крутив направо і наліво, плював на все”. Це ж підтверджує і його жінка: “Ми ніколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна!”

Бариші

стали метою життя. Розуміючи, що “дешевий робітник” там, де бідність, він іде на будь-які махінації, щоб довести село до злиднів, забрати землю і примусити трудящих задарма працювати на себе. Його мета-з усього “користь витягати, хоч би й зубами прийшлося тягнуть”. Чутка про голод викликає у нього радість, його не тривожить людське горе.

З їдкою іронією автор висміює внутрішню нікчемність багатія, дике ставлення до людей, до культурних-надбань. Пузир смішний і дикий у своїй безкультурності – Котляревський йому “без надобності”, на степах Гоголя він не бував, тому такі патріотичні заходи, як збір грошей на спорудження пам’ятника Котляревському, для нього – “ярма на шию, які продирають людям кишеню”. Основним джерелом їдкої іронії в комедії є глибоке розкриття суперечності між спотвореним світосприйняттям Пузиря і здоровим людським глуздом, між його становищем мільйонера і звичками, між уявленням його ‘ про себе і справжньою його сутністю. Він нагарбав мільйони, а в щоденному побуті ходить у подертому кожусі, латаному халаті; їдучи в банк, бере з собою шматок хліба і сала, щоб не витрачати гроші на обід.

Хазяїн вважає себе доброю і чесною людиною, а тисячі людей прирікає на голод. Нові прибутки йому дорожчі за щастя рідної дочки. Смішно чути з уст цього шахрая і негідника в кінці п’єси цілу тираду про несправедливість між людьми, про те, що його, “невинного і чесного” хазяїна, тягне в тюрму з собою злодій і пройдисвіт Михайлов. Саркастичний сміх викликає неминуча смерть зажерливого глитая – пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жертвою своєї ненаситної жадоби до наживи.

Пузир – це збірний тип українського капіталіста-землевласника, в якому майстерно втілено і висміяно найхарактерніші риси великих хижаків-експлуататорів.

Чи можна назвати його “новим українцем” свого часу? Мабуть, так. Період первісного накопичення капіталу, задокументований у комедії І. Карпенка-Карого, був перерваний встановленням комуністичного режиму. Зараз комунізм впав, ми знову, майже через сто років, опинилися в умовах “дикого капіталізму”. Пузирі кінця XX початку XXI століття багато в чому схожі на свого “прапрадіда”. Щоправда, вони не носять старих кожухів і латаних халатів, не мають звички заощаджувати на собі. Але Котляревський їм “без надобності”, як і Пузирю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Анна кареніна героїня нашого часу твір.
Ви зараз читаєте: Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п’єсі “Хазяїн” (1 варіант)