Семенко Михайль – до побачення



Черв’як зневір’я гризе і душить.
Минули дні коли я вірив.
Може цей демон мене задушить,
Може мене розважать Сускегана чи
Гвадалквівір.
Ішов назустріч молодому життю.
Прощайте, прощайте щирості дні.
Коли захочу – востаннє заблищу
І звук моїх поез ущухне в далині.
Смуток. Не розважить ніхто.
А день такий теплий,
День так привітно всміхається.
Вона сьогодні у веснянім пальто
І в вітринах їй фігура її подобається.
Згас світ і сонце плям не зоставило.
І я стою, і я зникаю, невідзначений.
Прощайте,
Прощай усе, що мене раділо й бавило –
Ах, дуже слабий твій голос: – до побачення…

21. II. 1917. Владивосток


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Образ пузиря.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – до побачення