Семенко Михайль – Натхнення



Я знов почув, як хвилі неспокійні
Натхнення ніжного у серці прокотились,
До струн пісень моїх покірно прихилились,
І кобзи віщої почув я згуки ніжні.
Могутні крила з піснею ростуть
І сили неземні за хмари підіймають.
Куди вони ще серце моє звуть,
Поранене – ще знов навіщо рвуть,
На шлях який мене передзначають?

17. XII. 1911. Петербург


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Есее на тему роль митця у суспільстві.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – Натхнення
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.