Семенко Михайль – Павзи

Після кількох днів щастя
Якому не міг дати назви –
Знов почуваю радість муки радість злощастя.
Трамвай досяг мене ніби нічого,
Ніби усе по-старому, ніби
Нічого не сталось, в собі хороню я слова
Ще не сказані мною і в погляді серця
Мого я ховаю всі павзи.

А тепер сиджу дома
Й не можу в думках розібраться.
Після кількох днів щастя…
Не курив – сьогодні п’ятий
День – і зараз я закурюю
Першу папіросу.
Упрохала вона не курить
Поки пройде у мене бронхіт.
Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь у
Груди вогкість
Туману, хай покриють, осріблять серце
Моє передранішні роси –
Смерті холодній я шлю найпривітніше слово –
Хай буде їй мій останній останній привіт.

Після кількох днів щастя ниюча павза.
Знову дні туги, розпачу хвилі болючі –
Найбільш їх люблю я.
Буде так тоскно. Буду по місту блукать.
А не серці прикра клявза…
… В осінніх муках блукать… Люблю, люблю…
Її люблю… Блукання люблю…
Тугу, муку люблю я.

8. XI. 1916. Владивосток


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Що забезпечує душевну гармонію і щастя.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – Павзи
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.