Семенко Михайль – “… про білі ночі… “

Related posts:

1. Семенко Михайль – “Крила білі, загострені льотно… “ Крила білі, загострені льотно – Крила смілі душі-Розалінди – Оескезені знов безтурботно Перед острахом Сцілли й Харібди. Крила м’якості снів оксамитних, Крила казок осніжених Сканди,- Скільки згибів на схилах блакитних, Які блисні ажурні гірлянди....
2. Семенко Михайль – Метелик Я мов метелик я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету летить у рай він У бистрих зняттях у м’яких скоках Він день живе лиш він день лиш дише Все існування в несмілих торках У крилах білість так ясно пише Лечу для лету летить у рай […]...
3. Семенко Михайль – Привітання Назустріч багряному сонцю що встає в Димотумані з-за похмурої сопки Я шлю свій рожевий привіт. І сонцю і димній бухті й цьому пароплавові Щойно з Америки прибулому Також моє поважання. А в суботу я піду в мережчату залу місцевого “Золотого Рогу” Де концерт бемольний має дати скрипачка В ажурній сукні. Звичайно ми з нею чужі […]...
4. Семенко Михайль – Авіатор Люблю мідяні звуки оркестри Зачуваю здалека Сурми ревуть Кларнети розмовляють Юрма шумує Задерши капелюха За пілотом стежить На панн дивлюсь Уст Усміхи струять весело Усміхи очей хвилюють Гомін Сміхострумки Душа в сонячних струнах Опій і кров Клекоче пестить м’яко Юрма Юрма Гомінка Безжурна Щасливим бути як юрма Немає ні до чого діла Мертвопетлює авіатор в […]...
5. Семенко Михайль – Витиск Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем наодинці. Я почував, як мати плакала У ночі блакитних зим. Тоді душа моя самотньо капала – Колу про смуток я розповім? Ах, розумієте – доля закинула Мене не в красний Рим. Нудьга, нудьга на серце […]...
6. Семенко Михайль – Рухи слів Мій товариш забіг – Я сам. Яке сумне моє гавкання. Шкода себе. Чорніє, плямиться земля – Сніг тане. При місяці мерехтить щось, В душу залазить, каплеться. 7 вздовж і 3 вшир шибок – У вікні моїм. Але я ще не бачив його, Були ночі сині. Увечері, як лампа світиться – Сиджу за столом. Перебігають, переставляються, […]...
7. Семенко Михайль – “Потяг пролинув. Її вже нема… “ Потяг пролинув. Її вже нема. Зникли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всмішка німа. Осиротів мій bloc-notes. 11. V. 1914. Київ...
8. Семенко Михайль – Настрій Зміяться змії рівнобіжно. Навколить мла. Побіг експрес. За ним я мчу безшумногнівно І чуда жду з брудних небес. Ліхтарить світло. Блещуть змії. Зникають вогники у млі. І сльозять тихо мої вії, Бо мало місця на землі! 31. III. 1914. Київ...
9. Семенко Михайль – Асфальт Спека не можна дихать Давить горло асфальт Все те ж стареньке лихо Охрим мій альт І я загубив упевненість Я загубив грунт Омагазинив свою зверненість І попрохав фініків фунт. 19. III. 1914. Київ...
10. Семенко Михайль – Поезії згуби 1. З перерізаним горлом І захололим осміхом губ Стояв І куди рушити не знав. Всі оганьблені й розчаровані Всі зневірені – Друзі мої. 2. Хто? Я жду. Приходь сильний. Кохана – Не треба щирості. Я роздавлений. 3. Ах Вона потрібна й необхідна Моя розгубленість. Ліхтар осліп Од світла. 4. Світ не винен Що немає на […]...
11. Семенко Михайль – Експресовітер З експресовітром я товаришую. Він вільний і зі мною бачиться завжди. Слова безсловесні – заклику – чую, Вони проймають, щоб мою душу взнав ти. А ще краще в обіймах тихої пітьми. Тоді бринять лише найдальші струни. За поворотом зникають відьми. Буруни. 5. I. 1914. Київ, Батиєва гора...
12. Семенко Михайль – Притиснутий Ще нижче поклонись! Ще кланяйсь, кланяйсь! Вони здобутки всі зараз тобі дали – І Ігор, і Бальмонт, і Білий, і Чурляніс – Всі хором і ретельно так гули: Семенко – кланяйсь, кланяйсь! – Ні, не схилюсь, Смерть буде перемогою моєю, Коли я буду сам, А коли ні… 4. I. 1914. Київ...
13. Семенко Михайль – Атлантіда Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка Душу пестять образи Атлантіди Ваблять мене підземні печери гроти Оази пустель безлюдних Екваторіальний промінь злотний Мій дух остудить. 1914. Київ...
14. Семенко Михайль – Етюд Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо Зник знову тихо краплить Мариться ліжко знемога злива Серце мовчить Автомобіль в нім заснулий сідок Парасолька повія вітер проникує Зроблю ще крок Скрикує. 15. IX. 1914. Київ...
15. Семенко Михайль – Замір Блискучих слів я б міг сказать багато І виявить палкого почуття Але вогнем шукань я запалився брате Шукаю квінтесенцію модерного життя Схопить момент переходу Схопить момент історії Щоб перекинуть міст в епоху аеро Прозріть у світ де сни прекраснохорі Чюрльоніса і Врубеля Сезанна і Гуро. 7. VI. 1914. Київ...
16. Семенко Михайль – Голос мая І я, і Ви – почули голос мая, Щось затремтіло – там, біля серця. Мчимо в хвилях мототрамвая. Почнемо інтермеццо. Ми в дарниці. Так гарно. Мило. Пахучососни. Гуляємо. десь плеще. Груди затопило… Ви: “Що се ще?” Ми поверталися. Ні слова. Кепсько. Безмовно йшли. Прощались біля ліфта. І зникли Ви. І зник кудись Семенко. … дома […]...
17. Семенко Михайль – Місто (“Осте сте… “) Осте сте Бі бо Бу Візники – люди Трамваї – люди Автомобілібілі Бігорух рухобіги Рухливобіги Berceus* кару Селі Елі Лілі Пути велетні Диму сталь Палять Пах Пахка Пахітоска Дим синій Чорний ди М Пускають Бензин Чаду благать Кохать кахикать Життєдать Життєрух Життєбе- Нзин Авто Трам. 23. V. 1914. Київ...
18. Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
19. Тарас Шевченко – дівичії ночі Висушили карі очі Дівичії ночі. “Черниця Мар’яна” Розплелася густа коса Аж до пояса, Розкрилися перси-гори, Хвилі серед моря; Засіяли карі очі, Зорі серед ночі, Білі руки простяглися – Так би й обвилися Кругом стану. І в подушку Холодну впилися, Та й заклякли, та й замерли, З плачем рознялися. “Нащо мені коса-краса, Очі голубині, Стан мій […]...
20. Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...
21. Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
22. Семенко Михайль – Я хочу Я хочу кожний день Все слів нових Нових нових пісень Ідей нових Я хочу кожний час Новожиття Горіть палать в екстазі Почуття Нових нових пісень І тем нових Я хочу кожний день Років нових! 12. II. 1914. Київ...
23. Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді Я іду собі у вересень, В лоскотання павутинні, Чорний Острів на тім березі, Білі лебеді на хвилі. Соціальне забезпечений, Що й америки не треба, Я пускаю дим колечками В незалежне рідне небо. Я пускаю дим хмаринками За плече своє за праве, Плаче ангел, хоронитель мій, Безутішно, безугавно. Та невже, мовляв, не знаю я, Що куріння […]...
24. Семенко Михайль – Морзе Нас затримали смуги вечірні На мармурових східцях. Нас зустрічали акорди невірні І менует без кінця. Сурдинять далекі автомобілі. Мруження пішло по озері. Самотно пляміють лебеді білі І в серці тріпотів Морзе....
25. Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
26. Семенко Михайль – Сосни Є щось журливе в колиханні сосен У дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі у мене ніч а на душі у мене осінь Вслухаюсь в плескіт я у музику дерев Що в небо простяглись так струнно Вони вбирають все локомотиву рев І божий глас відгукують безшумно Є щось журливе […]...
27. Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці дивлюсь Здаються вони завше Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вимовляти щось Ніхто не чув Язик утворює вперше Помовчу трохи щоб знову […]...
28. Семенко Михайль – Бажання (“Мені багнесь заплющити очі… “) Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки страждати і думать про неї І думать про неї Про вії про тіні Про яснь її очей прищурених в пестощах очей У вечір пестливий і темний Коли завмирає природа У ночі безмісячні темні самотні осінні Замислені […]...
29. Семенко Михайль – Натхнення Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуки ніжні. Могутні крила з піснею ростуть І сили неземні за хмари підіймають. Куди вони ще серце моє звуть, Поранене – ще знов навіщо рвуть, На шлях який мене передзначають? 17. XII. 1911. […]...
30. Семенко Михайль – Запрошення (“Ви знаєте?..”) Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – Наберіться бажання сміливого І приходьте до нас. У нас тут доволі Весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! Як тут симпатично […]...
31. Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете Вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, Що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі, Й очі вже давно пора кинути озорювать, Та й панночки до зор вже не такі охочі – Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже […]...
32. Семенко Михайль – Бажання (“Чому не можна перевернути світ?..”) Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ? Місяця стягн’уть і дати березової каші, Зорі віддати дітям – хай граються, Барви, що кричать весняно, – служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші! […]...
33. Семенко Михайль – Тіні забуті Хмари над лісом пливуть в далину, Вітер свистить свою пісню сумну. Чую в тій бучі забуті слова, Часу далекого мла вікова. В річці над лісом тим плесо чорніє. Млин розвалився, в воді сутеніє. Чую я пісню – тужне голосіння, Скрізь розлилося таємне зомління. Що то за тіні? В час опівночі В небі я бачу заплакані […]...
34. Семенко Михайль – Золоторіг Хто, хто був ще такий радий, Як я учора? Місячні ночі будуть – будуть скоро, Як кілька часу назад. Небо безплямне. Рожево-блідий захід. І тут же на золоторіг зором наткнувсь – Як гарно Півмісяць неіснуючої мечеті зігнувсь! Це був моєї туги знахід....
35. Семенко Михайль – Підземна річенька Моя душа підземна річенька Пливе пливе в краї незнані А світ навколо тиха ніченька Дзвенять пісні десь там весняні. У стисках бурі в стисках туги Моя душа живе гартується Й у вихрі смілім білохуги Вона колись колись розбудиться. Так хай пливе зловісноріченька В моря країв темно-незнаних Хай світ широкий тихоніченька Пісень збира ясно-весняних. 2. XII. […]...
36. Семенко Михайль – Беатриса Хвилювання знайомі Хвилювання старі При таких комічних обставинах Така несподівана ніч Ноги мерзли душа палала Душа розривалась Сестра Беатриса у теплушці Два слова ці моє серце пестили Руки м’яки незнано-рідні Волосся шовк Огневість доторків Ласкаві-ласкаві слова злітали На дні Тій що зникла так хутко Яка почувала в собі частину мого сонця Її еманацію збережу я. […]...
37. Семенко Михайль – Море моєї душі В темную ніч я до моря душі Прислухаюсь. Море мовчить, мороком вкрите, Урвища сплять у тиші. Я вдивляюсь. Серце серпанком зловісним облите, Бачу примари. В тиші морській бліді їх хвилі пливуть, Котяться німо бурунами. Привид чи хмари? Старшно в мовчанні. духів женуть Над нами. Море мовчить, млою облите, Урвища сплять у тиші. В темную ніч, […]...
38. Микола Руденко – Ночі мої, зачаровані ночі! Ночі мої, зачаровані ночі! Відгомін в лузі дівочих пісень, Третіх півнів заклинання пророчі – Ті, без яких не народиться день. Сонце не зійде, бузок не розквітне, Косами не задзвенять косарі, Доки у поле, у небо досвітнє Не заволають пророки старі. Добре тим птахам пророками бути: Голос подав – і ніхто не засне. Ані провини у […]...
39. Іван Франко – “Ночі безмірнії, ночі безсоннії… “ Ночі безмірнії, ночі безсоннії, Горе моє! Мозок наляжуть думки невгомоннії, В серці грижа, мов павук той, полоннії Сіті снує. Виром невпинним бажання сердечнії Рвуться, летять – Вічно невтишені і безконечнії… Мов на свої мене крила безпечнії Схопить хотять. Де ви так рветесь, куди ви літаєте, Думи-орли? В гості до зірки ви, чень, не бажаєте? К […]...
40. Семенко Михайль – На могилі Розалії Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії – серця самотного Білі квітки, Серця забитого, серця скорботного Кавалки. Може надія там знов зажевріється В рожевих блисках, Може знов серце самотне зогріється В веселки бризках. Уранці піду на могилу Розалії, Буде писулька її у […]...