Семенко Михайль – Рейд
Бухта в тумані, не видно хмар і сопок.
Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд.
Світ таке безмір’я, а я – я ніби зломок,
Кавалок крейди.
25. VI. 1916. Владивосток
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Семенко Михайль – Над рейдом Бухта зачовнена й жвава. Катери воду січуть. Чуть Як стогнуть сирени і давлять. Шумують гвинти у вирах. Бухта ворушиться прудко. Хутко Підіймуть над рейдом сокири. 10. V. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – димар Димар з червоним обводом Найвище Залізо стовбури кран ланцюги Вода 2 хінських голодранці по парі корзин у них З фісташками Двоє дівчаток у червоненьких спідничках І хуткорухі панни модними пташками А зверху задимлене небо А в глибині по той бік гори В тумані силует димаря ніби ребус А там за горами море. 28. I. 1916. […]...
- Семенко Михайль – Вечірній пароход Я дививсь учора ввечері на бухту З якої зійшов льод. Пожар на заході давно вже стухнув І прийшов вечірній пароход. Давно не бачив відблисків ліхтарних Що стовбурять так густо на воді. Лягають тіні в бухті плинів хмарних І миготять на тінях блиски золоті. Вслухавсь у пісню серед хмурої тиші Впивав її з нерухомо-м’яким повітрям. Ніч. […]...
- Семенко Михайль – Про себе Я розчаровуюсь все більше Перед найглибшим чаруванням. Моя уява – це не вірші, Це не пасивне споглядання. Майбутнє – центр думок, настр’оїв, Майбутнє – збіг життя і марень, Пройшов немало гір і зломів, Я їв і галушки, і камінь. Піти у подорож самому? На горизонті безліч хмар. Не довіряю я нікому – І футурист, І […]...
- Семенко Михайль – Аскольд Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах … В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене – я покличу… … Аскольд… Аскольд… Аскольд… Тане Тане в тумані Самотний острів. 20. […]...
- Семенко Михайль – Наша пляма Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір – ми біля бухти незмінно І на нас дивиться Оріон. Тоді стає вогко і якось незатишно. Щока до щоки за теплом нагинається. Наша пляма з фоном зростається І не камінь тільки тому, що дише. Мови тихість і доторку м’якість. Далі надходе час розстання. Бухта спить. далеко […]...
- Семенко Михайль – Тайфун Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру* Понесло на долину хору Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я Чорними хрестами закрутило внизу Заскиглили душі від пекельного зневір’я А сонце – сонце було поблизу! Протиснулось на рятунок вимушений Стиха розтанули плями і зникли хрести І запитав Пан до решти видушений – Хто Ти? 29. IX. […]...
- Семенко Михайль – Парикмахер Сьогодні вдень мені було так нудно, Ніби докупи зійшлись Олесь, Вороний і Чупринка. Почувалося дощово і по-осінньому облудно – В душі цілий день Парикмахер на гітарі бринькав. Іноді думав про неї й робив ескізи листа – Що не гадався їй надісланим бути. Згадав кілька французьких фраз забутих, Разів зо два поглянув на образ Христа. Наспівував […]...
- Семенко Михайль – Вагоновод Я з Вами розстанусь і буду десь в Чікаго Чи Мельбурні І там капризна доля може зв’ести нас. Я буду вагоноводом на трамваї, Улиці будуть димні і хмурні – І раптом я зобачу між пасажирів Вас. Ви скинете очима, і я спостережу, як Здригнуться кутики Ваших губ. Ви пригадаєте Владивосток і зробите рух щось Вимовить, […]...
- Семенко Михайль – Кіно На задній лаві в кінотеатрі Поцілункувались міцно скрипка й піаніно. Він почув себе ніби на Татрах І розповідав Ванді про петербурзьку Ніну. Вандині очі пильно дивились Зуби блищали і губи манили, – Губи тремтіли, шукали, благали – Безодню огню вони в себе ховали. Лагодить мотор за стіною механік. Електрика освітлює в куті оркестру. Хутко буде […]...
- Семенко Михайль – Вірш (“Безумить грюками… “) Безумить грюками Розривається металь Скрипить ріже сталь Брязкотах руйнуї Верескливість машинить Лоскіт авто Співають шини Сиренить зойкність Похапливить тупотіння Незримлять крила Тріпоті Гамір залізних експериментів....
- Семенко Михайль – Четвер Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа – лише завтра побачусь Завтра четвер. Я з нудьгою своєю ношусь не розстанусь Нудьга нудьга відтепер. 17. VIII. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Заклик Не будьте, не будьте такими затурбованими – На Хрещатику ніччю немає хмар. Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими, Викиньте кишеньковий словар. Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну, Уявіть, що навколо – храм. Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну – Більше немає, немає драм. Увільніться обачно від похмурості банної, Здеріть голову до аеропланних препон. Не визнавайте мудрості І […]...
- Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби Нічого не сталось, в собі хороню я слова Ще не сказані мною і в погляді серця Мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома Й не можу в думках […]...
- Семенко Михайль – Сіренний ранок Пейзажі такі задумані Тіні такі тонкі Фарби важкі в тумані І луни гудкі. За брамами опурпуриться Сіренний ранок І почне журиться Од нічних співанок....
- Семенко Михайль – Осіння симфонія Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А у мене тільки затопленість Тільки затопленість І знову безмовність І знов безумовність умовність Мої почування одламки Ескізні одламки зліпки Душорозірваний стерлась Розтанула сольність Кохання моє – в осіннім саду Осінні скрипки. 27. VIII. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – два тижні Два тижні як ми мовчимо Два тижні як ми чужі… Чи були ми коли так нестримно злими Скажи, скажи? 25. X. 1916...
- Семенко Михайль – Риси гір Обведені смужками мені подобаються риси Хінських гір Витворені зломи верхогір і падань. Літом я пригадую вони похожі на килим З тигрових шкір А повітря пахне іноді як ладан. 16. III. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Я (“Як гарно почувати, що я – сильний… “) Як гарно почувати, що я – сильний І що мені належить світ. Як гарно бачити, що мій шлях – вільний І що всі біографії – шаржний звіт. І хто зважиться піти зі мною поруч? І хто розсміється над безглуздям хмар? Як весело, коли я опускаю штору, Як весело, коли зі мною гуляє бульвар. Як вільно […]...
- Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила Мене усього сила вхопила і відродила Я народжуюсь на світ знову. Скоріш обминути скоріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнати Бо не чую вже тіла і […]...
- Семенко Михайль – далекий гудок Як плакала чайка під сонця промінням Як гралось проміння на смілім крилі І тоне повітря у просторі синім Заплутуєсь вітер у жовтім брилі Приємно дивитись на піни каскади На пильність в далекім тумані бризок І знов підчувати скелястість огради Далекий гудок. 27. IV. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Вірш (“фффф дмухкало пирхкало… “) Фффф Дмухкало пирхкало Шшшш Шипіло шумно за машиною Брудносніг – тумані Сани – сани Колисали хрусти М’якшили сичанням Злилися постатьно Силь Ветки М’які кокетки Блискними поглядами Кхе кхе кхе ! Ви....
- Семенко Михайль – Зовсім охорений Я незадоволений і розчарований. Скажу простіш – цілком нудний я. Життям беззмістовним доконче зморений, Цілком зануджений, зовсім охорений, – Хочу додому я, хочу в Київ… 30. VI. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Неврастенія Нерви. Рухливі в безсиллі. Зимність. Потворна, як жах. Думки похилі В небесах. Безсилля душить. Напруження з центру. Туга силу живу заглушить, заглушить, Заглушить – Як здиблю мертву. Не мислить про найдорожчі вії. Не розміцнітись, щоб не зобачить загин. … Нерозважність хуртовин… Неврастенія. 22. XII. 1916...
- Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
- Семенко Михайль – Газетяр День ідейного краму Новин, крові і хмар Дай телеграму, Газетяре! Захвати, пориви й вигуки. Декларації, наради. Смішні комічні крики І настрій радий. Преклоніть, схиліть хоругви У час найтихших свят, Ах, не підводьте голови – Ще гармати не сплять! 6-19. VII. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Фантазоцирк Я околений жмутом моїх відчувань. Але я їй скажу, що вони всі – довкола неї. Захід над бухтою. Які засліплюючі киреї – Глянь! Електрика довкола сопки – вдалині, В тумані – фантазоцирк. Ще торік ця аналогія нас смішила. На стіл забравсь прекомічний – Моя панна впустила – Цуцик. Хутко Велике свято. Що тепер робиться дома? […]...
- Семенко Михайль – Запитання (“Чи чуєш ти мене… “) Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться з війниці Сльоза Коли за горою зникну? 2. XI. 1916. Владивосток __________________________________ Обагнена – неологізм автора від улюбленого його слова “багнути”....
- Семенко Михайль – Бажання (“Мені багнесь заплющити очі… “) Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки страждати і думать про неї І думать про неї Про вії про тіні Про яснь її очей прищурених в пестощах очей У вечір пестливий і темний Коли завмирає природа У ночі безмісячні темні самотні осінні Замислені […]...
- Семенко Михайль – Кондуктор Багнеться бути Кондуктором на товаровому потязі В похмуру ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись у прірву рухливу. Про дні що минули Що в серці зосталися Ясними плямами Про образи згадні Заснулі у грудях навіки Навіки Мріять Мріять Вдивляючись в сутінь. 3. X. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Ластівка Я давно-давно не бачив ластівки Давно не бачив цієї простої еластичної пташки Ви подумайте – пройшли роки роки Як не бачив я ластівки. 13. XI. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Поезійка розчарування Я розчаровуюсь у своєму смичку. І потім – мені бракує трілер. Я опізнивсь і конаю в своєму кутку, Я конаю і вже для своїх мрій – вмер. Що з того, що я рухаюсь по Крейцеру? В майбутнім – Сентиментальний, нудний дилетант. Доля мою віоліну розбиває до вечора, Опереджує час мій талант. 8. XI. 1916. Владивосток […]...
- Семенко Михайль – Фальшивим тоном Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею – сум, а не радість німа, Невиразність мрій. Оголений стою на морозі, Конаю. В пів на шосту зустрінутись маю Там, на розі. Вперше була байдужа вчора. Без стону – Люблю – говорила нещирим тоном До зимного моря. Нещирим тоном? Нещирим тоном На запитання! Не можу цього […]...
- Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. Може, хочете бачити Ви в особі моїй Кубелика? Ах, не можу бути ніким і нічим я, Окрім Семенка. А потім… Панно, я поет скетінг-рінга, Через протоку Берінга – Наш у […]...
- Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
- Семенко Михайль – Мрія Я буду великим скрипником І поїду в Японію Місяців два поживу на золотім прибережжі. А може буду вести Секунду оркестру симфонії І всі мої скрипницькі мрії – Прості подвійні ноти й арпеджі. Якби довелось мені бути скрипником Мандрівним І зазнати багато-багато гострих І барвистих пригод! В океанськім пароході Брати участь в квартеті елегійнім, Загубитися десь […]...
- Семенко Михайль – Осіннє Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за нею. Чому так пізно ти сама Може запитуєш у сонця Але тепла уже нема І слабне промінь сонця Я не забуду перший день Що душі наші непомітно Незримим ланцюгом з’єднав Тепер я владар всіх пісень […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – Геніальна поезійка Я сьогодні чергував удень І проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне В той мент море Я будував храми. У вікно я бачив золоті плями і срібні блиски Що впали в бухту Пастель олія акварель в моїй душі скипли А захід тухнув Дощ пройшов Якось несміливо зникли незадоволені хмари Танучим […]...
Роки мої шкільні.