Семенко Михайль – Сірий вихор

Related posts:

1. Семенко Михайль – двоногий звір Облуплені стіни з червоними віконницями. Тротуар, похилений до канавки. Запнуті газом, красуні синіють спідницями Перед дверима галантерейної лавки. Ліхтарі освітлюють блискучі плями. Полинялість витріщила сполоханий зір. В глупу ніч, виринувши з ями, Почвалав двоногий звір....
2. Семенко Михайль – Пожовклі зшитки Скільки, скільки пожовклих зшитків, Скільки пожовклих мрій! Дорогі, рівненькі рядочки – Серця мого відбитки, Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі. З червоними краями, в цератових палітурках, Вони містять душі гострий розвиток. Ви, мої сторінки, серце моє – в замках… Перший і останній зшиток....
3. Семенко Михайль – Атлантіда Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка Душу пестять образи Атлантіди Ваблять мене підземні печери гроти Оази пустель безлюдних Екваторіальний промінь злотний Мій дух остудить. 1914. Київ...
4. Семенко Михайль – Тіні забуті Хмари над лісом пливуть в далину, Вітер свистить свою пісню сумну. Чую в тій бучі забуті слова, Часу далекого мла вікова. В річці над лісом тим плесо чорніє. Млин розвалився, в воді сутеніє. Чую я пісню – тужне голосіння, Скрізь розлилося таємне зомління. Що то за тіні? В час опівночі В небі я бачу заплакані […]...
5. Микола Вінграновський – Поснув сірий лід Поснув сірий лід горою сніг. Ще б трохи мені, пам’яті: з грозою Біжить руда вечірня череда. 1975...
6. Семенко Михайль – Поклик віків Зве мене до сталевих окреслів І бетонних мостів, До ланцюжних перил і камінних барикад, Прийме мене в свою пащу беззлобний, Байдужий гнів, І стане доля безсило круг – спаяний – Розмикать. І чорні димарі розмалювали небо Пекельним змістом, Принадним лісом підкреслюють краєвид. Ритмічні птиці, Розсипаючи сліпучу сталь над містом, Бажають ефір, позбавлений метафізики, Розломить. Звуть […]...
7. Семенко Михайль – Привітання Назустріч багряному сонцю що встає в Димотумані з-за похмурої сопки Я шлю свій рожевий привіт. І сонцю і димній бухті й цьому пароплавові Щойно з Америки прибулому Також моє поважання. А в суботу я піду в мережчату залу місцевого “Золотого Рогу” Де концерт бемольний має дати скрипачка В ажурній сукні. Звичайно ми з нею чужі […]...
8. Семенко Михайль – Сосни Є щось журливе в колиханні сосен У дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі у мене ніч а на душі у мене осінь Вслухаюсь в плескіт я у музику дерев Що в небо простяглись так струнно Вони вбирають все локомотиву рев І божий глас відгукують безшумно Є щось журливе […]...
9. Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно […]...
10. Семенко Михайль – П’єро кохає Я мовчу До тихих затонів своєї душі прислухаюсь Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь Я смутний Я смутний Я смутний Бо щось душу стиска мов кошмар навісний Я веселий Бо в смутку є пелюст невмерлий Я не хочу буть листом осінньо-зотлілим Не хочу про зиму зітхать восени Хочу бути смілим І жду весни […]...
11. Семенко Михайль – Оксамитова злива Плинуть ручаї в душу мені Отруйно І забриніли на останній струні Струйно Змягчує гладить душу мені Оксамитова злива В грудях моїх на останній струні Припадає пестливо....
12. Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
13. Наталя Гуркіна – Чухав вушко сірий кіт Чухав вушко сірий кіт: – де знайти мені обід? Де поїсти, де попити, Як спокійно день прожити? Сонце лагідно всміхнулось, Щічки котика торкнулось: – Бачу я ціленький світ, Підкажу, де є обід. Ген будівля кольорова, Цегляна, не паперова. Це хатинка для людей, Їх малесеньких дітей. От до них і поспіши, Гарно діткам муркочи. Підгодують, приголублять, […]...
14. Семенко Михайль – Запитання (“Чи чуєш ти мене… “) Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться з війниці Сльоза Коли за горою зникну? 2. XI. 1916. Владивосток __________________________________ Обагнена – неологізм автора від улюбленого його слова “багнути”....
15. Семенко Михайль – до побачення Черв’як зневір’я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. Прощайте, прощайте щирості дні. Коли захочу – востаннє заблищу І звук моїх поез ущухне в далині. Смуток. Не розважить ніхто. А день такий теплий, День так привітно всміхається. Вона сьогодні […]...
16. Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
17. Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
18. Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
19. Семенко Михайль – Поезії згуби 1. З перерізаним горлом І захололим осміхом губ Стояв І куди рушити не знав. Всі оганьблені й розчаровані Всі зневірені – Друзі мої. 2. Хто? Я жду. Приходь сильний. Кохана – Не треба щирості. Я роздавлений. 3. Ах Вона потрібна й необхідна Моя розгубленість. Ліхтар осліп Од світла. 4. Світ не винен Що немає на […]...
20. Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила Мене усього сила вхопила і відродила Я народжуюсь на світ знову. Скоріш обминути скоріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнати Бо не чую вже тіла і […]...
21. Дмитро Загул – Жовтневий вихор Вихре, радісний вітре! Товаришу вільних верхів! Рвійно грає в повітрі Твій розколиханий спів, – Б’є в блакитні пюпітри, Дзвонить у цитри дротів. То ж ти в навальному зрості Звалив стародавній лад. Хто запрохав тебе в гості До наших трухлявих хат? Хто в щиросердому тості Випив до тебе “віват”? В убогих серцях, похилих Тебе сподівались давно… […]...
22. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
23. Семенко Михайль – Експресовітер З експресовітром я товаришую. Він вільний і зі мною бачиться завжди. Слова безсловесні – заклику – чую, Вони проймають, щоб мою душу взнав ти. А ще краще в обіймах тихої пітьми. Тоді бринять лише найдальші струни. За поворотом зникають відьми. Буруни. 5. I. 1914. Київ, Батиєва гора...
24. Семенко Михайль – Міський сад Буду ходити у міський сад. Там кабаре і фарс. Люблю, коли в душу просковзує гад – Тоді так багато фраз. Ха. Збоку червона карусель Серед общипаних запльованих кущиків. Хрипить катеринка, скільки п’яних трелів Ніби зграя веселих маленьких цуциків. На веранді струнних квартет. Я – поет. 23. IV. 1917. Владивосток...
25. Семенко Михайль – Улиці Улиці залюднені, трамваї стрійні, З очей таємних шовкові нитки Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки. Лоскоче груди пропелер шумний, У серці свято, мов смілий скарб Злетів самотно-близький, безстумний, Розцвівсь довкола у безліч фарб. Не розімкну я прозорий ланцюг, Не одділю я фатальних думок – Бо так багато на сонці вранці […]...
26. Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
27. Семенко Михайль – Я умру Я умру. Але вмерти не можуть Мої мрії-думки. В них минуле сторожить Білосніжні замки. Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком Сонце душу пригорне мою. Обернуся я в краплю прозорим світанком І забудеш про мрію свою. Щастя – казка, щастя – кохання… Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, – Але праною влину я в тебе […]...
28. Семенко Михайль – Мій спектр Мій спектр має зелену сіру жовту фарби Я проходив трьома вулицями Увечері знайду коли рух одумається Свої всі скарби. Годі скулиться і лежать зневірено – Треба вийти у шумний сад. Хто винен що мене тягне назад І все так вправно перевірено!...
29. Семенко Михайль – Чекання Пройшло 5 веселих трамваїв. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна – на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором За блискучим каблучком, І мене мрії заколихали....
30. Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби Нічого не сталось, в собі хороню я слова Ще не сказані мною і в погляді серця Мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома Й не можу в думках […]...
31. Семенко Михайль – Заклик Не будьте, не будьте такими затурбованими – На Хрещатику ніччю немає хмар. Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими, Викиньте кишеньковий словар. Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну, Уявіть, що навколо – храм. Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну – Більше немає, немає драм. Увільніться обачно від похмурості банної, Здеріть голову до аеропланних препон. Не визнавайте мудрості І […]...
32. Семенко Михайль – Лелеки Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А в антракті боязкі розмови. Теми вишукані і близькі-далекі. Але серце серце схопить напівслові І між люстр лунає дві душі-лелеки. 1. V. 1915. Владивосток...
33. Семенко Михайль – Рухи слів Мій товариш забіг – Я сам. Яке сумне моє гавкання. Шкода себе. Чорніє, плямиться земля – Сніг тане. При місяці мерехтить щось, В душу залазить, каплеться. 7 вздовж і 3 вшир шибок – У вікні моїм. Але я ще не бачив його, Були ночі сині. Увечері, як лампа світиться – Сиджу за столом. Перебігають, переставляються, […]...
34. Семенко Михайль – Померлих образи Мене спокушають померлих образи Я люблю всіх суворих Я люблю вас що зникли в поросі Ви в моїх тугах хорих Кісткам я даю загублені форми Одягаю в прозорий стрій Я люблю вас воскреслих хорами Підкресленостями мрій....
35. Семенко Михайль – Натхнення Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуки ніжні. Могутні крила з піснею ростуть І сили неземні за хмари підіймають. Куди вони ще серце моє звуть, Поранене – ще знов навіщо рвуть, На шлях який мене передзначають? 17. XII. 1911. […]...
36. Семенко Михайль – Аналогія Туман над морем зіллявся з хвилею Зіллявся з хмарою що угорі І в плесках-стогонах млою застиглою Алегрить в скелю – скоріш скоріш Безмежні плюскоти бентежні зміни Розпуки гомін і жах без краю А що для мене ці скелі стіни? Дивніши зміни в душі я маю Туман над морем зіллявся з хмарою Зіллявся з хвилею що […]...
37. Семенко Михайль – Поет (“Я жду, коли надійде хвиля… “) Я жду, коли надійде хвиля І мою душу підхватить бурун. Я не люблю, коли поруч – мила, Я під моїми ногами – грунт. Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі – Моя буря у фарбах світань. Я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила – мій […]...
38. Семенко Михайль – Витиск Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем наодинці. Я почував, як мати плакала У ночі блакитних зим. Тоді душа моя самотньо капала – Колу про смуток я розповім? Ах, розумієте – доля закинула Мене не в красний Рим. Нудьга, нудьга на серце […]...
39. Семенко Михайль – Аскольд Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах … В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене – я покличу… … Аскольд… Аскольд… Аскольд… Тане Тане в тумані Самотний острів. 20. […]...
40. Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...