Семенко Михайль – Тіні забуті
Хмари над лісом пливуть в далину,
Вітер свистить свою пісню сумну.
Чую в тій бучі забуті слова,
Часу далекого мла вікова.
В річці над лісом тим плесо чорніє.
Млин розвалився, в воді сутеніє.
Чую я пісню – тужне голосіння,
Скрізь розлилося таємне зомління.
Що то за тіні? В час опівночі
В небі я бачу заплакані очі.
Хмарами котяться хвилі бліді,
Морщаться кола у темній воді.
30. VII. 1912. Яреськи
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Семенко Михайль – “Простяглися тіні тіні вечірні… “ Простяглися тіні тіні вечірні Тіні сонця весняного Тіні захвату світа тонкі і невірні Тіні смутку безвиглядного Линуть гуки вечірні гуки незнані Щастя співанного щастя незмінного Простяглися тіні тіні сонця весняні Пасма смутку вечірнього....
- Семенко Михайль – Тіні Тіні лягли насторожені, Тіні вечірні. Сині вогні – заворожені, Далі – безмірні. Вічність розмірених плисків, Шумів містичних,- Ніжність осліплених стисків, Рисок незвичних. Світ і душа – ототожнені, Далі – безмірні. Тіні лягли насторожені, Тіні вечірні....
- Семенко Михайль – Поет (“Я про тихі тіні співаю… “) Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихі тіні співаю я. 3. IX. 1913. Київ...
- Семенко Михайль – Море моєї душі В темную ніч я до моря душі Прислухаюсь. Море мовчить, мороком вкрите, Урвища сплять у тиші. Я вдивляюсь. Серце серпанком зловісним облите, Бачу примари. В тиші морській бліді їх хвилі пливуть, Котяться німо бурунами. Привид чи хмари? Старшно в мовчанні. духів женуть Над нами. Море мовчить, млою облите, Урвища сплять у тиші. В темную ніч, […]...
- Семенко Михайль – Вечірній пароход Я дививсь учора ввечері на бухту З якої зійшов льод. Пожар на заході давно вже стухнув І прийшов вечірній пароход. Давно не бачив відблисків ліхтарних Що стовбурять так густо на воді. Лягають тіні в бухті плинів хмарних І миготять на тінях блиски золоті. Вслухавсь у пісню серед хмурої тиші Впивав її з нерухомо-м’яким повітрям. Ніч. […]...
- Семенко Михайль – Геніальна поезійка Я сьогодні чергував удень І проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне В той мент море Я будував храми. У вікно я бачив золоті плями і срібні блиски Що впали в бухту Пастель олія акварель в моїй душі скипли А захід тухнув Дощ пройшов Якось несміливо зникли незадоволені хмари Танучим […]...
- Семенко Михайль – Запитання (“Я хтів би знать – що є життя?..”) Я хтів би знать – що є життя? Хто засвітив на небі зорі? В натхненному бурхливоморі Сумує людське почуття. Життя не є цвітучий гай. Життя є вулиця шумлива. Автомобіль або трамвай Тебе роздавить – будь щасливий. І ходимо як комашня, Не бачим зор у синім небі. Нас гнітить, душить метушня! Не треба! 24. XI. 1913. […]...
- Семенко Михайль – Сірий вихор Сірий вихор пронісся над моїми будовами – Сірий вихор мої будови звалюючи. Пройнявсь містично він огненними словами – Пройнявсь огненними словами, тугу спалюючи. Блиснув опівночі пожарами беззразковими. Гудів і тріскав, цілу ніч не змовкаючи. Язиками і пасмами червоними випадковими Мене за душу, мене за багрову душу торкаючи....
- Семенко Михайль – Проміння гаснуть Струїть вода і плещесь весело По камінцях Сріблиться плесками кришталить весла Блідий Сучан. Проміння гаснуть в воді зливаються Мов без снаги У стрій опітьмений вже зодягаються Береги. 29. IX. Сучан...
- Семенко Михайль – Сіренний ранок Пейзажі такі задумані Тіні такі тонкі Фарби важкі в тумані І луни гудкі. За брамами опурпуриться Сіренний ранок І почне журиться Од нічних співанок....
- Семенко Михайль – Поклик віків Зве мене до сталевих окреслів І бетонних мостів, До ланцюжних перил і камінних барикад, Прийме мене в свою пащу беззлобний, Байдужий гнів, І стане доля безсило круг – спаяний – Розмикать. І чорні димарі розмалювали небо Пекельним змістом, Принадним лісом підкреслюють краєвид. Ритмічні птиці, Розсипаючи сліпучу сталь над містом, Бажають ефір, позбавлений метафізики, Розломить. Звуть […]...
- Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...
- Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
- Семенко Михайль – Фальшивим тоном Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею – сум, а не радість німа, Невиразність мрій. Оголений стою на морозі, Конаю. В пів на шосту зустрінутись маю Там, на розі. Вперше була байдужа вчора. Без стону – Люблю – говорила нещирим тоном До зимного моря. Нещирим тоном? Нещирим тоном На запитання! Не можу цього […]...
- Семенко Михайль – Натхнення Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуки ніжні. Могутні крила з піснею ростуть І сили неземні за хмари підіймають. Куди вони ще серце моє звуть, Поранене – ще знов навіщо рвуть, На шлях який мене передзначають? 17. XII. 1911. […]...
- Семенко Михайль – Осінь між гір Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звідки ти вітре холодний? Звідки твій шепіт шепіт і свист? Я чую твої ручаї Я бачу твої барви В душі моїй невідомості пісня Пісня суму вітра між гір Над бухтою синьою з хвилею Ночами холодіють зорі Пустіє між гір. 11. VIII. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Королі І Паганіні і Кореллі Схиліться до душі мені Бо почуття такі веселі Бо почуття такі сумні Мені їх в звуки вилить треба В акорди срібні перелить Щоб осягнуть високе небо Щоб ними землю запалить Я жду ідіть ідіть музики Сонат величних королі Візьміть душі моєї крики І понесіть їх од землі Де пробувають ваші тіні […]...
- Семенко Михайль – Бабусині іменини Минулими роками, на бабусині іменини, Було в цій хаті без ліку гостей. Як колись ждали, Як прибирались до сеї днини, І скільки подавалось печених індиків І гусей. В тіні абажура – скільки померлих тінів – Родичів, знайомих, нарочито званих. Повна хата розмов і гомону У теплім тремтінні, Тепер – свідки останні – Старі дідівські дивани. […]...
- Семенко Михайль – Вогники по бухті скрізь Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. Вогники, вогники по бухті скрізь, Вода шумує, і колише хвиля. В нашім серці правда немає сліз, Мила? Місто, місто в огнях зостається ззаду. Море виблискує, тіні погляд лоскочуть. Кохана – чому ми раді, Чого серце […]...
- Семенко Михайль – Обезженщенна пустеля Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції пустки І пригадалася вона Забилось серце хутко-хутко Згадались тіні теплий присмерк І світло милої кімнати І серця бої серця тиски Умовностей невільні грати Не знаю може ждеш і досі І мнеш зів’ялі вже троянди Троянди уплітаєш в коси Троянди палиш в серця гарті І я в […]...
- Леся Українка – “В небі місяць зіходить смутний… “ В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на небі горить, Землю ж темнії тіні вкривають, Ледве промінь прорветься на мить, Знову хмари, мов дим, застилають. Крізь темноту самотно зорить Одинокая зірка ясная, Її промінь так гордо горить, Не страшна їй темнота нічная! Гордий […]...
- Семенко Михайль – Село без місяця Я не люблю села без місяця. Зимою ночі пусті й страшні. В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця. Бачу якісь потвори уві сні. Почуваю, що ця запльована річ – Місяць глупий і обезпоезений – Зосередковує всі благання в безтямну ніч. І коли зрештою з’являється – Видається такий заспокоюючий і помпезний. Гарно – так приблизно […]...
- Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете Вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, Що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі, Й очі вже давно пора кинути озорювать, Та й панночки до зор вже не такі охочі – Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже […]...
- Семенко Михайль – Бажання (“Мені багнесь заплющити очі… “) Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки страждати і думать про неї І думать про неї Про вії про тіні Про яснь її очей прищурених в пестощах очей У вечір пестливий і темний Коли завмирає природа У ночі безмісячні темні самотні осінні Замислені […]...
- Павло Мовчан – Плин Не чую часу течію, Не помічаю, бо не хочу, Хоч розторочують мою Плоть нитяну щодня, щоночі… Та нитка рветься – на краю Затягся вузол заполочний. І зауваживши рубець, А чи морщину, посміхаюсь; Та, губ торкнувшись, морозець Той сміх на ойкіт обертає. І озираючись на світ, На безбереге неба плесо, Я бачу рівний-рівний лід І хмари […]...
- Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
- Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
- Семенко Михайль – Ми Чую кроки. Важкі Чую кроки. Тяжкі Чую стони. Он там Чую стони. Не нам Ці зітхання. Любіть Своє, ви його створили Й воно належить вам Чи нам Спокутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші кроки Кроки молодих ніг? Ми шукаємо собі місця Прудконогі олені І повинні знайти його Там, звідки стони, Де безкровна смерть – […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Семенко Михайль – Ніч Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. 27. VI. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Кондуктор Багнеться бути Кондуктором на товаровому потязі В похмуру ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись у прірву рухливу. Про дні що минули Що в серці зосталися Ясними плямами Про образи згадні Заснулі у грудях навіки Навіки Мріять Мріять Вдивляючись в сутінь. 3. X. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
- Семенко Михайль – Кіно На задній лаві в кінотеатрі Поцілункувались міцно скрипка й піаніно. Він почув себе ніби на Татрах І розповідав Ванді про петербурзьку Ніну. Вандині очі пильно дивились Зуби блищали і губи манили, – Губи тремтіли, шукали, благали – Безодню огню вони в себе ховали. Лагодить мотор за стіною механік. Електрика освітлює в куті оркестру. Хутко буде […]...
- Семенко Михайль – Улиця Сьогодні знов піду на її вулицю Буду чекать і мріять колисанок Сьогодні ніч безкрила зорі туляться І такий бездумно-ласкавий світанок Сьогодні знов піду на її вулицю Зараз я вже стриманий і не такий безладний Багато думав я і зважував дрібниць Губозміцнивсь рішучий став і владний Лиш був би я поменше згадний І мав би серце […]...
- Семенко Михайль – Заснулість Я дивлюся на зелені спини На півтіні півсвітла міжгір На похмурість і димність далекого міста Над бухтою Застиглі військові пароплави Міноноски в тонучих лініях Іноді ховаються в пасмах Заснулість бухти в туманах З-за гір З-за спин широких Могутньою силою повзуть З прекрасного моря дикими берегами. 11. VIII. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Вигнанець В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це наш щосвятковий пр’ограм. А як дощ – зіходимось в бібліотеці. Які жваві наші речі, І в легенях пахне громом. Двічі перевозив через бухту хінець. Цілував перса, сонце зливалось з віддихом. Збирали, пестили квіти зблідлі. А […]...
- Семенко Михайль – Чекання Пройшло 5 веселих трамваїв. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна – на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором За блискучим каблучком, І мене мрії заколихали....
Пісня про київ андрій малишко аналіз.