Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Сергій Жадан – Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав
Сергій Жадан – Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав
* * *
Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав,
притулків, монархів, анархів, жидівських громад, республік,
стримуючи зубами язик, щоби не так дрижав,
ти завжди сприймав спілкування передумовою куплі –
продажу свого ближнього, тож за першої нагоди
наважився позбутися пут, котрими тебе в’язали,
тобто змінити провалля Сходу, серед якого вижити був не годен,
на збудовані значно західніше залізничні вокзали.
І потім, підстрелений на кордоні, ти, що вже мав потонути давно,
все ж тримав у пам’яті небо, котре здавалося чистим,
і надійно сховані золоті червінці, які тягнули на дно,
зводячи на пси твій потяг вирватися за межі Вітчизни.
Власне, це був, скоріше, заплив, аніж втеча.
З обох берегів лише прикор… ..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Сергій Жадан – Ніби і не знав її Ніби і не знав її. Всю ніч Сніг летить – розмірено і вбивчо, І дерева дивляться в обличчя, Не відводячи своїх облич. Ніби вилітаючи з країв, Де було захолодно й затісно, Входить поночі в порожнє місто, Кинуте надвечір без боїв. І вона говорить: “Не дивись”. І тримаєш марну обіцянку. І розплющиш очі на світанку, І […]...
- Сергій Жадан – Вибране (поезія) Ця молодість початку дев’яностих Н. ф. Щасливо – говорять вони – до наступного року Господь копається в давніх блокнотах З якими постійно має мороку Знаходить у списку твоїх знайомих вагається омина Й викреслює їх імена Щасливо жовта цегляна дорого хто мав дійти той дійшов Ця вузькоколійка дитячої пам’яті ніби на диханні шов Рік починається смертями […]...
- Сергій Жадан – Цитатник ЦИТАТНИК Двадцятого квітня йшов дощ. Я важко відчинив нефарбовані двері. Клейка бруківка липла до підошов, І ми, мов мухи, єдналися з твердю. До цього був проміжок часу – довгий і рваний, Повільне чекання і порожня кімната, Подвір’я холодна переповнена ванна. І краплі дощу – темні, мов нафта. А потім був автобус, він мчав на південь, […]...
- Сергій Жадан – Anarchy in the ukr Частина перша. Кольору чорної жіночої білизни Випадки травматизму на залізниці. На початку серпня за мною до Харкова заїхав Льошка і ми відразу на вокзалі взяли два квитки на вечірній потяг. Починались дощі, вокзал стояв напівпорожній, на перонах за день не встигав прогрітись асфальт. Потрібно було перебути до вечора, перечекати ці дванадцять годин у місті, потім […]...
- Сергій Жадан – Мері Крістмас, Джізус Крайст! (Veseloho Rizdva, Isuse!) Вертеп Vertep (На основі традиційних українських вертепів І фольклорних переказів народів Центральної Африки) Божевільний професор Мушка дуже любив черепаховий суп у кубиках. Одного разу до нього прийшли представники партії зелених і сказали: “Як ви можете їсти черепах, адже вони, як і ви, піклуються про своїх дітей, займаються любов’ю, співають, врешті-решт”. (Чути спів […]...
- Сергій Жадан – Депеш Мод Суддя – западліст: Він не любить “Металіст”. В тексті зберігаються особливості авторського письма 15.02.04 (неділя) Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав’язку. Було дуже тепло і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матрасі й навіть похмелитися не […]...
- Сергій Жадан – Іслам ІСЛАМ Ісламом тобі починається ранок бісером вшитим у шкіру жінок золотом сутінків в тихих заплавах помешкань морожені спини риб над якими схиляється жінка будні республіки чайні розводи на топографічних картах встановлюється тепла материкова погода палає над визволеною територією іслам небес іслам поливалок задиханий жовтий іслам ісламом тобі під нігтями ця країна струм на стодвадцять вольт […]...
- Сергій Жадан – Балади про війну і відбудову *** Березень у циганських районах Синя олійна фарба на стінах шкільних їдалень Ще вві сні у жінок шкіра тепла й солона І підіймається дим шляхами систем опалень Циганські родини останні згустки Шанхаю Приносять додому харчі і збіжжя готове – Строкаті густі килими які вони розпинають Цвяхами на голих стінах ніби тіло христове Легкі наркотики отче […]...
- Сергій Жадан – Пепсі * * * Пепсі, лиши мені тепле взуття і сухе волосся. Заводи і фабрики Лівобережжя кінчають від тиску своєї любові. Дивись, як тоншає листя, як легке підпільне багатоголосся ворушить до ранку сутінки свіжі і паперові. Із наших вулиць зникають службовці, комахи, юродиві; мерзнуть яблука, діти, працюють вантажники. Тепер ось почнуться завії – нові сторінки у […]...
- Сергій Жадан – З пафосом людинолюба З ПАФОСОМ ЛЮДИНОЛЮБА Ой розкажи-но, Яри, и, и, но (це ніби сповідь моя), – яка полюбе дівчи, и, и, на такого кретина, як я? І. Малкович З пафосом людинолюба, і з міною ідіота, Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні, До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота, До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні. А […]...
- Сергій Жадан – Будда сидів на високій могилі * * * Будда сидів на високій могилі, Будда споглядав будяків цвітіння. Навколо степи і баби похилі, й країна – спорожнена тиха катівня. Старий адвентист між мандрованих дяків або ж дяків, хоч яка в тім різниця? Чумацькі шляхи, жебраки, повні дяки, що спустять твої мідяки по пивницях. Будда відпустив оселедця по плечі, читав бароккові євангельські […]...
- Сергій Жадан – Тому що ніколи тебе не вирвеш Тому що ніколи тебе не вирвеш, Ніколи не забереш, Тому що вся твоя свобода Складається з меж, Тому що в тебе немає Жодного вантажу, Тому що ти ніколи не слухаєш, Оскільки знаєш і так, Що я скажу, Тому що в цій мові не лишилось Жодних нормальних слів, Тому що синтаксис, Який нас рятував, Давно застарів, […]...
- Жадан Сергій – Біографія Сергій Вікторович Жадан (народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області) – український письменник, перекладач та громадський діяч. Автор романів “депеш Мод”, “Ворошиловград”, поетичних збірок “Цитатник”, “Ефіопія” та інших. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами, зробивши автора одним з найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан […]...
- Сергій Жадан – Біографія Сергі́й Вікторович Жадан ( 23 серпня 1974, м. Старобільськ) – український письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Автор романів “Депеш Мод”, “Ворошиловград”, “Месопотамія” поетичних збірок “Цитатник”, “Ефіопія” та інших. Сергій Жадан народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. У 1991 році був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування “Червона Фіра”. У 1996 […]...
- Сергій Жадан – Перші дні листопада Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната – Як я її тут залишу? Третя по обіді. Суха осінь. Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. Світло таке легке. Вона четвертий день у дорозі. Хай їй хоча би тут буде спокійно. Якщо буде потрібно – Поправлятиму […]...
- Сергій Жадан – Я говорю: що з того Я говорю: що з того, що нічого не зрозуміло? Що з того, що знову доводиться все починати? Кожна душа обживає собі якесь тіло, І кожні двері ведуть до якоїсь кімнати. Кожен простір повен своїми радіопередачами. З кожного серця ростуть водорості й квіти. І що з того, що вже тепер можна все передбачити? Що з того, […]...
- Сергій Жадан – Що ти будеш згадувати про ці часи? Що ти будеш згадувати про ці часи? Адже пам’ять змиває всі голоси, Адже пам’ять не пам’ятає жодних імен, жодних назв, Але ти все одно згадуй, згадуй про кожного з нас. Згадуй про нашу закоханість у твоє лице, Навіть якщо тобі це не подобалось – згадуй про це, Навіть якщо ти не вірила в серйозність наших […]...
- Сергій Жадан – Заходь за мною в сніг Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, Ніч рвучи на шматки, Пройшов би потойбіч зими, Вийшов би поміж димів, Заговорив би серце пітьми, Якби говорити вмів. Але в цих снігах Горло п’є німоту, І голос зривається, ніби птах, Що замерз на льоту. Не переназвеш слова, Не перечекаєш […]...
- Сергій Жадан – Вночі я не встиг про це сказати Вночі я не встиг про це сказати. Ніч – це серця з золотими нервами. А на ранок виходиш зі своєї казарми – Сонце вгорі І туман між деревами. Діти його просвічують душами, Основи його – вологі, останні. Якщо не хочеш про мене думати – Думай про ці дерева в тумані. Думай про них, коли тобі […]...
- Сергій Жадан – Я з нею познайомився цілком випадково Я з нею познайомився цілком випадково, В чужому місті просто побачив, Як вона відважно дивиться вгору. Почув, що в розмові її такі раптові та несумісні імена поетів, Про яких вона постійно говорить. Так говорить про їхні хвороби тривалі, Мовби навмисно зчиняє вуличний галас. І губи в неї при цьому такі болючі й криваві, Ніби вона […]...
- Сергій Жадан – давай, скажи їй щось, зупини Давай, скажи їй щось, зупини Немає жодної ночі, немає війни Серед цієї темряви та висоти Є лише її вперте бажання піти Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти? Просто спини її, не відпускай її Хай далі говорить усі дурниці свої Хай далі змішує кров свою зі слізьми Потім колись вона піде Але хай […]...
- Сергій Жадан – Можливо, я просто не вмію передати все це Можливо, я просто не вмію передати все це словами. Навіть не знаю, що це – образа чи радість. Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами. Але див не буває, тому я просто не озираюсь. Просто потрібно бути терплячими і міцними. Все закінчилося. Ми лишилися в більшості. Просто цей світ не може в […]...
- Сергій Жадан – Птах уночі забивається до кімнати Птах уночі забивається до кімнати, Хоче вирватись, ріже повітря крилами, Не знаходить виходу, не дає себе упіймати, Сторожко завмирає, зібравшись із силами. Я говорю: ну що ти, послухай, спинися, Не бийся так лунко серед густої темряви, Ця ніч стоїть, наче важка пшениця, Відбиваючись у тобі голосами і нервами. Ця ніч може бути довгою і мовчазною, […]...
- Сергій Жадан – Навіть якби ти покинула ті місця Навіть якби ти покинула ті місця В яких народилась і де лишалась чекати, Де формувались риси твого лиця І починались географічні карти, Навіть якби ти вживала чужі слова, Торкалась чужих плечей і чужих простирадел, І навіть звідтіль, куди мало хто заплива, Не поверталась, хоч хто би тобі не радив, Навіть якби ти тікала від власних […]...
- Сергій Жадан – декому краще вдаються приголосні Декому краще вдаються приголосні, декому голосні. На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні. Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя. Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я. Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі, […]...
- Сергій Жадан – Ця жінка, яка фотографує дерева січня Ця жінка, яка фотографує дерева січня, Їхню вогку динаміку і переплетіння, Маленькі будинки з димами, Засипані снігом узбіччя, Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями. Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою, Стежить за цими деревами, мов за тваринами, За їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною, За тонкими руками, за збитими в кров колінами. […]...
- Сергій Жадан – Вона любить ходити босоніж Вона любить ходити босоніж і спати на животі, Щоби краще чути, як нафта рухається під землею, Як народжуються дерева в темряві й пустоті І вода, підіймаючись, перетікає просто під нею. Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів І маршрутки квартирних злодіїв між підвалами та дахами, Вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без […]...
- Сергій Жадан – Я знав священика, який був у полоні Я знав священика, який був у полоні. Шрам на скроні. Збиті чорні долоні. Телефонні розмови з донецькими операми. Трофейний опель із польськими номерами. І ось він мені говорив: інститут церкви Поєднує нас усіх подібно до цегли, Випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки, Хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки. Ще він […]...
- Сергій Жадан – Коли вона повернулась, ближче вже до зими Коли вона повернулась, ближче вже до зими, Всі свої літні речі вимінявши на квиток, В теплих її кишенях ховались портові дими, А кров мала колір висушених Трояндових пелюсток. І я гортав її книги в перці, кориці й вині, І слухав собі неуважно, як вона залива, І як виростають у темряві, зріючи на глибині, Чорний камінь […]...
- Сергій Жадан – Що вона потім робила, куди пішла Що вона потім робила, куди пішла, З хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, Коли її темне вікно роз’їдала імла, Як іржа роз’їдає старі есмінці? Курила бельгійський тютюн, Міцніший, ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна. Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай – Індійський, мов океан, Чорний, як власна білизна. Й пила […]...
- Сергій Жадан – добре, добре, знищуй листи Добре, добре, знищуй листи, Стирай номери, пали мости, Просто стирай, просто громи, Ми вдосталь мали цієї зими. Знищуй коди, знищуй замки, Теплі промені серед ріки, Знищуй підозри, знищуй сміх, Довіра сходила на нас усіх, Тому знищуй те, що дісталось тобі, Те, що вигадалося в боротьбі, Те, що втратилося без жалю, Те, що я і дотепер […]...
- Леся Українка – Кінець обох держав Іудея була в підданстві у Ізраеля до смерті Амессії іудейського, а потім можна думати, що вона була зовсім злучена з Ізраелем, бо між смертю Амессії і початком царювання сина його Азарії минуло 12 літ без царя в Іудеї. Після смерті Іеробоама ІІ в Ізраелі почалися чвари і з того скористала Іудея, щоб вибитися з-під влади […]...
- Іван Франко – Якось-то буде! З голоду й нужди вмирає мужик, Крадіж, рабунки, весь край – один крик. Мати вбиває голодну дитину. Батько кидає кохану родину, В Росію, Молдавію тягнуть плачучії На заробітки отарами люде… Радьте, розумні! Рятуйте, маючії! – Якось-то буде! Якось-то буде! Поле мужицьке в жидівські йде руки, Школи мужицькі не сіють науки, Але незгоду й ненависть народну; […]...
- Поміж березами дівча іде – Стельмах Михайло Рожевий схід. Галуззя молоде Пісні виспівує привітні. Поміж березами дівча іде У хусточці блакитній. Рукою гладить пасмо золоте, Іде, співаючи, в долину… І, може, більше дівчину ніде Ніколи не зустріну. Стою під кленом біля джерела – У серце йдуть пісні привітні. А дівчина, як молодість, пішла У хусточці блакитній....
- Журавка – Жилось тобі ж без мене якось… Так? Жилось тобі ж без мене якось… Так? Мені без тебе якось, та жилося… Не в ту країну твій спішив літак, І я не там завжди дивилась в Осінь… Не в тих долонях і не в тих свічках, Не в тому царстві тиші і зізнання, Не в тих торканнях рук нещирих… Ах! Шукали ми одне на […]...
- Іван Андрусяк – зоря як дичина пройде поміж рядами Зоря як дичина пройде поміж рядами Судини і кістки полуда і лайно Ти вибереш вікно як пам`ятку для дами А дама не прийде і лишиться вікно Гортанна тінь руки на чорному фіранку Кому її віддам сьогодні уночі Одягнуті мерці не в патоку а в рамку Я нині сам піду провідати мерців Опуклі від стіни відчалять […]...
- Схожі поміж собою (за оповіданням Євгена Гуцала “Вигадники”) В оповіданні Євгена Гуцала “Вигадники” головними героями є Михайлик та Надійна. Вони чимось схожі поміж собою: у обох біляве, як льон, волосся, вони захоплено пізнають навколишню природу. Себе ці діти відчувають її частиною, уявляють, що вони квіти, і навіть вірять, що можна викликати вітер або дощ. Але Надійка більш жвава і тому має першість під […]...
- Тарас Шевченко – Якось-то йдучи уночі Якось-то йдучи уночі Понад Невою… та, йдучи, Міркую сам-таки з собою: “Якби-то,- думаю,- якби Не похилилися раби… То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! Була б сестра, і був би брат, А то… нема тепер нічого… Ні бога навіть, ні півбога. Псарі з псарятами царять, А ми, дотепні доїжджачі, Хортів годуємо та плачем”. […]...
- Дмитро Павличко – “Візьми мене, як арфу, поміж ноги… “ Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави. Моя кохана, завтра я воскресну, Ти ж нині невоскреслого кохай. Я не поїду більше ні за десну, Я не подамся більше за дунай....
- Надія Ковалюк – Якось дивно ми створені,- люди Якось дивно ми створені,- люди: Уникаємо слова “добро”, Боїмося його, як отрути… Ми все щастя шукаєм свого. Та існують в житті якісь речі, Що збагнути не можемо всі… І нервово сутулячи плечі – Залишаємось на самоті. Знову душу ховаєм за грати, Бо відкриєш – розтрощать ущент. І доводиться “соло” співати, Не знаходячи вдалий “дует” Не […]...
Твір роздум на тему благодійність.