Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Шестивірш
Шестивірш
Шестивірш – шестирядкова віршова строфа з добре розробленою розмаїтою схемою римування, вживана у формі секстини, зустрічається у вигляді тернарно римованого вірша (тернарне римування):
Все дальше, дальше, дальше йдеш, а
Землі ногою не торкаєш, б
І, наче арфу, так несеш а
Проміння місячне – і граєш, б
Тугою серце квітам краєш… б
І дальше, дальше, дальше йдеш
(Б. Лепкий).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “Моя люба зоря ронить в серце мені… “ Моя люба зоря ронить в серце мені, Наче сльози, проміння тремтяче, Рвуть серденько моє ті проміння страшні. Ох, чого моя зіронька плаче!...
- Місячне сяйво Місячне сяйво бринить у вікні, Ніжним промінчиком вабить у сні, Зіроньки ясні колиску співають, Ніченьку темну спати вкладають Любо і глянуть на ніч ту бездонну Коханням сповиту і милодзвону Серце тремтить від такої краси Захочеш побачить – лише попроси… Разом підемо у те забуття Де колихає вітер гілля І зачаровано манить у сон Місячне сяйво […]...
- Леся Українка – “Якби оті проміння золоті… “ Якби оті проміння золоті У струни чарами якими обернути, Я б з них зробила золотую арфу, – В ній все було б ясне – і струни, й гуки, І кожна пісня, що на інших струнах Бринить, мов голос вітряної ночі, Бриніла б на моїй злотистій арфі Тим співом, що лунає тільки в снах Дітей щасливих. […]...
- Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
- Перехресне римування Перехресне римування – римування у чотиривірші (катрені), коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим за схемою: абаб. Приклад П. р. – вірш П. Гірника про Т. Шевченка: Не каявся. Писав у казематах. а Відрікся від щедрот і нагород. б І не зважав на цензорів пихатих – а Яка цензура викреслить народ? […]...
- Іван Франко – Тетяна Ребенщукова Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч […]...
- Оповите, або Кільцеве римування Оповите, або Кільцеве римування – римування у чотирирядковій строфі (катрені), де закінчення першого рядка римується із закінченням четвертого, а другого – з третім за схемою: абба: Рятуйся від пісні, яка повела а Тебе поміж люди у люту годину, – б Під кулю чужинця і чобіт у спину б По теплій золі від села до села. […]...
- Віреле Віреле (фр. virelai від virer – кружляти, повертатися) – дев’ятирядкова строфа у французькій поезії XV-XVI ст. Тут римуються другий, п’ятий та сьомий вкорочені рядки, інші – подовжені – охоплені своєю римою. В. застосовувалось як відповідь на ле (фр. lei – світський) – віршовану форму з трьох віршів, де кожен третій вкорочений рядок має свою риму […]...
- Усічена рима Усічена рима – римування, при якому словам у кінці віршового рядка наче бракує певного звука: Я страх відкинув геть, байдужий став до болів. У грудях миготять зірниці потайні. Колись я в світі жив. Тепер, позбувшись волі, Я цілим світом став… І світ живе в мені (М. Руденко). У слові “волі”, що римується зі словом “болів”, […]...
- Кватерна Кватерна (лат. quattuor – чотири) – своєрідність римування, де два тривірші мають по четвертому рядку, які також об’єднані римою. Кватернарне римування має такі різновиди схем – прямий (ааабвввб), обернений (абббаввв), кільцевий (абббввва)- Про неї, про колискову, а Про материнську мову, а Я думаю знову й знову… а Без неї в душі зима, б Без неї […]...
- Тіна Карабанович – Вірний рицар мій Вірний рицар міій, зажди… Серце вільне ти прости, За докір світлого мовчання… Десь там знову хтось Вмирає від кохання… Навчись на світі чесно жити… Притомились очі і душа, Скажи милий, то моя вина? Дуель твоя. Не за мене гинеш ти сьогодні… Віддаєш кохання ти безодні. Залишайся спочивати серед гір, Обійми втоми, лиш повір. Чарівну арфу […]...
- Богдан Кіселичник – Ти така як я хотів Ти така, як я хотів Тебе я відпустив І сотні раз жалів Чи правильно вчинив? Мільйони інших лиць Мені твоє лиш сниться Бо ти, така як я хотів І я це зрозумів Ти пишеш, що кохаєш Мені цим серце краєш Бо ти така як я хотів Тебе я відпустив Розбила моє серце ти Назад, його […]...
- Павло Мовчан – Вибір Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився, А чи судився літнім, як бджолі? Я лугом брів і щедро заросився, На рукаві пилок, як на крилі… І голос супроводжував гудючий: “Куди ти, чоловіченьку минучий, Куди ти йдеш, пошукуєш чого? Куди несеш у рукаві вогонь? Куди ти йдеш – попереду ж зима, Вона ж до кістки все […]...
- Восьмивірш Восьмивірш – восьмирядкова строфа з добре розробленою розмаїтою системою римування, в окремих випадках (октава та сициліана) жорстко визначеною, включаючи і рідкісне кватернарне римування: Давно за синю хмару сонце впало, а З-над Києва пісок густий одплів, б А денний клекіт одійшов помалу а Туди, де сквери квітнуть і гаї б І веселять муровані будівлі в Та […]...
- Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
- Степан Руданський – Суходольський Згинув шляхтич Суходольський, Вже в костьолі тіло, І з-під небка ксьондз навколо Поглядає сміло. Далі мову зачинає, Тільки не по-польськи, Зачинає по-латині: “Ubi Suchodolski?” * І поглянув ще навколо: “Ubi Suchodolski?” Далі ще раз кругом глянув: “Ubi Suchodolski?” Аж п’яничка їден слухав: “Ubi” все та “ubi”, Далі й каже: “Знаєш, ubi? У чортовій губі!” “Lżesz, […]...
- Солов’ям України – Рильський Максим В розлуці а вами, солов’ї Вкраїни, Так ниє серце, що аж сміх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рідний край, як в юність давню, лине. Дива Версаля, Лувру красота Та й Ейфелева башта не поможе. Воно, звичайно, гостеві негоже В Парижі думать про свої міста, Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру, […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Терцет Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius – третій) – тривірш. Строфа Т. самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах (ааа ббб і т. п.) або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель): Лежить солдат під лісом, на травах, на піску, а Над ним кує зозуля в зеленому ліску, а […]...
- Надя Ковалюк – Розірви всі нитки і вузли Розірви всі нитки і вузли, Що пов’язують нас із тобою. Наче свічку вночі, загаси Те проміння, що зветься любов’ю. Промайни, наче потяг вночі, Переплутай до мене маршрути, Розчинись у вечірній імлі, Бо не хочу про тебе і чути. І забудь, що я в тебе була, Поклади свою пам’ять за грати, А на серце – табличку […]...
- Надя Ковалюк – Від тебе збожеволієш за мить Від тебе збожеволієш за мить, Моє минуле! Що ж ти серце краєш? Так хочеться туди, де не болить, Де забуття здається справжнім раєм. Сто кроків по гарячому піску І я вдихаю рай на повні груди. Корабликом картонним всю журбу У Чорне море відпускають люди. І починають заново свій путь. А час разом із хвилями тікає, […]...
- Море Море… тихий шелест теплого прибою. Чути плескіт хвиль об береги. Розкажи, про що мовчиш ти, море? Що приховуєш в собі, скажи. Тихо-тихо чайки так літають, І про щось кричать у висоті. Ну, а море щось відпвідає, Хоч цього й не розумієм ми. Море..Ти буваєш грізним дуже, І ти топиш цілі кораблі. А буваєш ти таким […]...
- Павло Мовчан – Тепло-холод І сніг, і дорога тобі вже не впомку, Неначе й не ти замерзав тут колись. Лиш листя трухляве та трави пожовклі Крижинками згадки давно затяглись. Щільніше зімкнулись набряклі дерева, Низенька кигичка хвилясто летить. В пожовклій струмливій воді березневій Струмує повільно підземна блакить. Безодня колише напоєну крону І, зір викрадаючи, надить в глибінь. Та чути, як […]...
- Микола Руденко – Ув’язнені маки Розквітнув мак на табірній землі. В людей, котрі до жартів неохочі, Розгладжувались зморшки на чолі І веселішали суворі очі. Цим квітам не судився шир полів – І через те вони такі не пишні. Є кілька справжніх макових голів, А інші розміром Ледь-ледь до вишні. Коли ж я цей врожай збирати став (Вклоняюся тобі, життєва сило!), […]...
- Вікторія Осташ – Ти спробуй скажи свою правду Колись ми грались а тепер болим Самих себе лікуючи незграбно І той озон що киснем став твоїм Чужим гріхом зав’яз тобі на зябрах Від тебе тхне і страхом висоти І потом потопельника посмертним Та граєш граєшся та гра… упертий І забуваєш чим ти заплатив...
- Мозолевський Борис – Високе небо дихало в пульсарах Високе небо дихало в пульсарах, Степи текли повільно, як псалом, Її по-скіфськи звали Майосара, Що значить: Юнка з Місячним Чолом. Та що – чоло і що – вишневі губи, Коли з дитинства кинута в гарем. Коли прийшли під ранок душогуби. “Збирайся,- кажуть.- Підеш за царем”. Жерці стояли хижі, наче круки. Під серцем невимовно щось пекло, […]...
- Дмитро Павличко – “Візьми мене, як арфу, поміж ноги… “ Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави. Моя кохана, завтра я воскресну, Ти ж нині невоскреслого кохай. Я не поїду більше ні за десну, Я не подамся більше за дунай....
- Антонич Богдан-Ігор – Життя по грецьки біос Овес, метелики і присяги коханців. Весна закрутить хмільно веретена травня. Лисиці, куни і дівчата вранці Виходять мити очі в буйнолозих плавнях. Годинник сонця квітам б’є години, І стулюються маки ввечері бентежно. Отак під небом недосяжним і безмежним Ростуть і родяться звірята, люди і рослини. 29 березня 1935...
- Леся Українка – “Минаю я, було, долини й горн… “ Минаю я, було, долини, й гори, І моря гучного непевнії простори, Чужі краї обступлять навкруги, Захопить ніч; на горах чорні тіні, На морі хвилі, тумани в долині Здаються наче справді вороги. І серце, хоч і звикле до блукання, До чужини, до вічного змагання, Чогось, бувало, плаче в тій порі, Немов дитина, в темряві забута, Немов […]...
- Дмитро Загул – “Хочеться ніжний подих вітру… “ Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути Країн незримих всі таємниці, Чулою душею хочеться почути Нечутний спів німої криці. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
- Іван Вовчок – Танок янгола Так витончено рухається в танці І ніжно грає фарбами життя. Під перші сонячні проміння, вранці, На березі танцює без взуття… Вона малює рухами бажання. Танцює з тінню власного буття. Не промовляючи нічого, лиш мовчання Лунає в такт серцебиття. Виблискує на ній проміння сонця, А вітерець ніжненький кутає теплом. І дивляться за нею із віконця – […]...
- Олександр Олесь – “Ти з’являєшся, як ранок… “ Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… Як в чеканні б’єтся серце! Ти ідеш, як день блискучий! Все радіє навкруги, Все впилось очима в сонце, Все співає йому гімни, Простяга до його руки… Як радіє, квітне серце! Ти проходиш… ніби вечір… Там, […]...
- Микола Вінграновський – І те, і те: як птах ранковий І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти з голови. Мені ідеш ти – не докликнуть. А крикнеш – крикнув і сиди, І губи дивляться і сліпнуть, Не надивившись назавжди. У кожної дороги – ноги. І крок дороги – крок розлук… Ще не […]...
- Спенсерова строфа Спенсерова строфа – різновид нони; строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е. Спенсером у поемі “Королева фей”. для неї властивий п’ятистопний ямб, але останній рядок – із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаббвбвв. Застосовуються окситонні та парокситонні рими. Зразком С. с. вважається поема дж. Байрона “Мандри Чайльд-Гарольда”....
- Антонич Богдан-Ігор – дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, Природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; Лящить у вухах сон – зім’ята та подерта плахта, І дзвоніть в темряві співуче серце телефону. Так будиться хаос забутий літ дитячих світу, З-поза свідомості запони дивиться прадавнє, Мов озеро, чарує в сріблі заля, й синім квітом Проломаний […]...
- Оксана Пахльовська – Нема ні стін, ні вікон, ані свіч Нема ні стін, ні вікон, ані свіч, Лише холодні клавіші і руки. Ти граєш і не музику, а ніч, Обвітрену століттями розлуки. Я ненадовго, але ти не вір. Я вже навіки, запитай у долі. Вітри гортають спалений клавір. Ні стін, ні вікон у твоєму домі. А тільки ніч, і музика, і ми – Як срібні […]...
- Дмитро Павличко – “Ти зіграла двісті ролей… “ Ти зіграла двісті ролей, Різних безліч героїнь, Та найкраща ти без гриму, Божественна – без одінь. Тільки будучи нагою Граєш ти себе сама. Присягаю, що артистки В світі кращої нема. І мене ти на актора Обертаєш, та повір – Текст для мене не напише Ні Софокл, ані Шекспір. Я мовчу. Я роздягаюсь. Я долаю струс […]...
- Павло Глазовий – Недрімайло Йде увечері Явдоха з кухні заводської. Пре каструлю здоровенну мимо прохідної. Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи: – Ти що несеш у каструлі? – Сироватки трохи. – Ні, – говорить Недрімайло, – так не буде діла Зараз вилий сироватку! Сісти захотіла? – Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської Пре каструлю здоровенню мимо прохідної. Невсипущий […]...
- Дмитро Павличко – “Ще днів моїх багато за горою… “ Ще днів моїх багато за горою, За зорями в небесній глибині. Все, що було, згубилось уві сні, Лиш те, що буде, володіє мною. Опалене жагою весняною, Чуття будущини живе в мені. В моєму серці, наче в стремені, Нога часу з острогою тугою. Та є на світі лагідна рука, Яка в мої думки і сподівання Вливається, […]...
- Наталя Гуркіна – Весняна мелодія Гріє землю сонечко, Ніжно примовляє: – Прокидайтесь, квіточки, День весну стрічає! Просинайся, річечко, Посміхнись, струмочку, Затанцюй нам гопака, Дощику – дзвіночку! Розливайся радісно По землі, проміння, Покривай сади й луги, Весняне цвітіння!...
Аналіз напис на книзі віршів євгена маланюка.