Ще один день
Сива ніч опустила повіки,
Сьогоднішній день – минуле навіки,
Ще один, немов папірець до архіву,
Звичайний, без шкіряного покриву,
Без фарб, веселкових картинок,
Квітів, сонця, казкових тваринок.
Звичайний папір з сухими словами,
До архіву життя занесли канцлерами.
Ще один день боротьби, безнадії,
В перемогах відсутній смак ейфорії.
Світ – театр, безжалісні драми
Режисер обирає для цієї програми.
Тягнуть до себе болотяні люди,
У спину штовхають звичайні,
Час розташує, просить забути
Дурощі тих, що вже крайні.
Місячне сяйво потрапляє у вікна,
Ніч темноока тепер вже, як рідна,
Темінь сховає, вкриє від зору
Думи мої, направлені вгору,
У зошит вкладе синім чорнилом,
Сон покриває залізним настилом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Місячне сяйво Місячне сяйво бринить у вікні, Ніжним промінчиком вабить у сні, Зіроньки ясні колиску співають, Ніченьку темну спати вкладають Любо і глянуть на ніч ту бездонну Коханням сповиту і милодзвону Серце тремтить від такої краси Захочеш побачить – лише попроси… Разом підемо у те забуття Де колихає вітер гілля І зачаровано манить у сон Місячне сяйво […]...
- Єлизавета Замана – були поряд не один день Були поряд не один день І не рахували часу Тепер кожен шукає дзень Тепер кожен у чашу сум Заллємо додавши цукру Ти маскуєш його молоком Цукор тане від швидкого руху Надто солодко стало обом Ми ніколи не мали правил Та тепер все ж існує одне Хоч крапку на три сам поправив Та серце навіки холодне […]...
- Суровая правда рассказа А. И. Солженицына “Один день Ивана Денисовича” А. И. Солженицын стал известен широкому читателю в 1962 году, с выходом ноябрьского номера журнала “Новый мир”, в котором был напечатан рассказ “Один день Ивана Денисовича”. А. И. Солженицын вошел в литературу сложившейся личностью, человеком со своей выстраданной общественной позицией, со своими выполненными творческими принципами, главный из которых – суровая правда жизни. Рассказ изображает действительно […]...
- Нравственная проблематика в повести А. И. Солженицына “Один день Ивана Денисовича” Имя Александра Солженицына, долгое время бывшее под запретом, наконец-то по праву заняло свое место в истории русской литературы советского периода. Александр Исаевич родился в декабре 1918 года. После средней школы Солженицын заканчивает в Ростове-на-Дону Физико-математический факультет университета, одновременно поступает заочником в Московский институт философии и литературы. Не закончив последних двух курсов, уходит на войну, с […]...
- Символ целой эпохи (по повести Солженицына “Один день Ивана Денисовича”) Рассказ (или, по определению некоторых исследователей, повесть) Александра Исаевича Солженицына “Один день Ивана Денисовича” был задуман автором на общих работах в Экибастузском Особом лагере зимой 1950-1951 гг. Замысел был осуществлен в 1959г. сперва как “Щ-854 (один день одного зэка)”, “более острый политический”, причем автор объясняет свою “задумку” так: “Как это родилось? Просто был такой лагерный […]...
- Рассказ Солженицына “Один день Ивана Денисовича” Александр Исаевич Солженицын – человек непростой судьбы, как творческой, так и человеческой. Он воевал, прошел всю Великую Отечественную; был осужден на 8 лет; после публикации на Западе первого тома “Архипелага ГУЛАГа” был выдворен из страны и только после перестройки смог вернуться на родину. И всю дорогу он писал и оставался верен себе. В 1962 году, […]...
- Краткое содержание Один день Ивана Денисовича – Солженицын Александр Исаевич Один день Ивана Денисовича Краткое содержание повести Крестьянин и фронтовик Иван Денисович Шухов оказался “государственным преступником”, “шпионом” и попал в один из сталинских лагерей, подобно миллионам советских людей, без вины осужденных во времена “культа личности” и массовых репрессий. Он ушел из дома 23 июня 1941 г., на второй день после начала войны с гитлеровской Германией, […]...
- Один адресат і один герой – Україна у творчості Є. Маланюка Євген Маланюк, на жаль, так мало знаний в Україні, – одна з небагатьох найяскравіших постатей і безумовний класик української емігрантської літератури XX століття. Знаний у її колах як поет і есеїст, він усією своєю творчістю був спрямований на батьківщину. Духовно поет ніколи не полишав Україну, не зраджував їй під тиском соціальних чинників. Найголовнішою, стрижневою для […]...
- Марта Тарнавська – “Сонцерадістю день налито… “ Сонцерадістю день налито: Світ воскрес з кам’яного сну. Наче книга, душа розкрита: Зустрічаю нову весну. Знаю: дощ іде смертоносний, Що залишить на серці знак; Знаю: вся ця краса – відносна, Суб’єктивних повна признак. Знаю: все це – оманна зрада: Моя радість і ця весна, – але я навіть мрії рада, Що на мить повернулась, ясна. […]...
- Ліна Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав – нема мелодій…...
- Один на один с тайгой (по рассказу В. П. Астафьева “Васюткино озеро”) Деревья, деревья, деревья… Под ногами – мох и жухлая трава, над головой – равнодушные, безучастные к человеческой беде облака. А в сердце – холодный, липкий, пронизывающий ужас, заставляющий то бежать сломя голову, то без сил лежать на земле. Вот что, как мне кажется, увидел и почувствовал тринадцатилетний мальчик Васютка, когда понял, что заблудился в бескрайней […]...
- Богдан Кіселичник – Я залишаюся один Я залишаюся один Тебе немає біля мене Слова розвіялись як дим І ревнощів болючі сцени Я залишаюся один Немає тої більше ласки Нема прекрасних тих хвилин Не збудували ми своєї казки Я залишаюся один Ти теж від мене вже далеко Не знаю як ти, не знаю з ким Моїй душі не так вже й легко […]...
- Не один З часом я покину місто і огляну Європу, Не буду боятися стати зайвим у книгах відомих людей, Бо побудую власну незабутню на смак історію, Де відчуватиму щирість твоїх незабутніх ночей. Прийде день порахую усі теплі словом моменти, Перегляну світлини, твоєї – моєї Весни. Вивчу майже напам’ять недописані пальцем сонети, По самотньому склі, у місцині де […]...
- Дмитро Загул – Наш день Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш день – як маків цвіт: Отрута в ньому й сім’я… Вбивали нам у тім’я Ті цвяшки вже з давніх літ. Наш день – як маків цвіт, Того-то ми мов сонні, Мов сонні-непритомні, Мов п’яні тисячу […]...
- Дмитро Павличко – “Був день, коли ніхто не плаче… “ Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю – ти не заридала, А в світі, що гуде й гримить, Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить....
- Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно […]...
- Василь Стус – Один лиш час і має совість Один лиш час і має совість: Тече й тече, немов дніпро. Не знаю, зло це чи добро – Та загадкова невідомість Вже й закінчитися спішить. I те – померти ачи жить – Однаковісінько, їй богу ж Однаково. Чи ти чи ні, А помремо на чужині, Шукавши отчого порогу....
- Василь Стус – день величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, Упали в небо горілиць, А світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – Лиш ти одна, моя надіє, І та не жевріє – чорніє В опротипівнічній імлі. Та дякувати богу – вдвох. Наш день попереду – мов зараз. Ще й солов’їв любовна пара […]...
- Микола Хвильовий – В дощовитий день Дощовитий день пітьмою накривався І плазував туди-туди, в кубло, І в спину встромлено нахабному ворязі Раптове сонячне жало. Сорочка зараз не співає, І лише згадую, як міх Поліз в горно, куди – не знаю. А відтіля – тріскучий сміх… Нічого! Наче й не примітив. І дощ, і день – як не було… А проте з […]...
- Юлія Алейнікова – Сьогодні день для светрів і какао Сьогодні день для светрів і какао. Ні кроку за поріг в тенета осені. Ходи сюди. Зігрію так ласкаво, Наперекір циклонам і прогнозам. Сьогодні день для в’язаних шкарпеток І чорно-білих романтичних фільмів. Ходи сюди, у схованку під пледом, Ходи у тихий затишок обіймів....
- Олександр Олесь – “Він жив один в своїй пустелі… “ Він жив один в своїй пустелі, В краю думок і мрій своїх, На мить одну злітав на скелі І знов для неба кидав їх. “Самотній він, – юрба казала, – Як жаль його… ” і далі йшла, І в повній щирості бажала Зробить посмітюху з орла. 1906...
- Оксана Лятуринська – Один лишився сам на сам * Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, І туга – подругою дням. Отак натрапити зненагла Вполудне чи в досвітні роси І бачити – о туго спрагла!- Як жах обличчя перекосить, Як все круглішатимуть очі… Де край жорстокого надхнення? Мов псам, відкинуть духам ночі На потіп ворога […]...
- Павло Тичина – Один в любов Один в любов, а другий в містику, А третій в небо, де орли… І от якомусь гімназистику Вкраїнську музу віддали. І от перебивають копію З солодких руських поетес. Ідуть з утопії в утопію І називають це “Sagesse”*. А справжня муза неомузена Там десь на фронті в ніч суху Лежить запльована, залузана На українському шляху. Чого […]...
- Минає день Минає день, минає тиждень, Минають місяці, роки, А ми живем. Ами живем! Живем понад усі гріхи, Гріхи минулі і майбутні І забуваєм, що було… Яке то жастя! могло б бути, аби тебе і незабути І незабути кожен час Коли любов була у нас. А може й горе!? Ти уяви лиш на хвилину, що Кожен день […]...
- Павло Мовчан – день запилення сосон Так довго тривав цей прояснений день, День зміщення часу, запилення сосон, Який був можливий отут – більш ніде, День сонця й вітрів безголосих. І буйволи в річці, немов валуни, Чорніли, бурунячи воду. І сходив чабан на поріг кам’яний, Немовби долав перешкоду… І тіло моє, горілиць на піску Простерте, – пилком покривалось, І слухало спиною землю […]...
- Тарас Шевченко – І день іде, і ніч іде І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- Григорій Чубай – день відходить, кудись поквапившись День відходить, кудись поквапившись. Вечір. Тиша. Тебе нема. І в рояля холодні клавіші Білі-білі, немов зима. Три зорі, мов тугі бемолі. Три тополі, мов до-ре-мі. І в тенетах німого болю Я один при отій зимі. Сині тіні в снігах митарствують. Небо – наче сріблястий грот.. Над душею всевладне царствують Дивні очі зелених нот. Білій тиші […]...
- Ірина Саковець – І кожен день – романтика в природі І кожен день – романтика в природі: Пахучий вітер землю обважнілу Цілує пелюстками чистотілу, Ввіряючи безсмертну їй любов. І кожен день – трагедія народу: Кривава мла, весна з обличчям смерті. Дають сади пташину арієту Під поховальні дзвони із церков. І світ – як дим від полум’я зі Сходу, З клеймом війни і чорними очима. Женуть […]...
- Дмитро Павличко – “Я пригадав собі один стіжок у горах… “ Я пригадав собі один стіжок у горах. З молодика сідав на нього срібний порох, А я лежав на нім тихенько, наче звір, І поглядом ловив сліди падущих зір. Я ждав, коли прийде косуля їсти сіно, Вона приходила щоночі неодмінно, Тремтяча, як зоря, що впала в темнику! Я ж оглядав її, рожеву й боязку… Хотів би […]...
- Павло Мовчан – “На відстані думок, на один скид повіки… “ На відстані думок, на один скид повіки, Любове ти моя, вербова, лугова… Послухай, ллється шкло – то півень кукуріка, І хата крейдяна за співом відплива. Там пучками лози благословлялись води, Що вийшли з берегів на безмір весняну, Аби, сягнувши вуст, нам присмак осолоди Лишить і нагадать про часу глибину. Коротить віддаль дим, що мовчки йде […]...
- Павло Мовчан – Криничний день Криничний день як для почину Відкрив джерела ворухливі, І вісник сонячної зливи Квапливо крила золотив. Поклавши відтінь самоти На тихе лоно полонини, Світ прокинувсь: Без дударів і без трембіт, Лиш тихошепітний політ Вірла, змалілого в краплину, І світло, світло без упину, І сонцеявлена людина, Що творить собі інший світ. Біжать від неї у недеї, В […]...
- Наталя Гуркіна – Новий день Занявчало кошеня, Гавкнув песик з буди, Півень ку-ку-ку-рі-ку: – Прокидайтесь, люди! Просинайтеся усі, Гарненько вмивайтесь, Новий день вже у дворі – З сонечком вітайтесь!...
- Микола Вінграновський – Мій день народження – це ти Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є майбутнє незаснуле. В первонароджену хвилину чистоти З тобою обмінялись ми серцями – Моє майбутнє в грудях носиш ти, А твої муки я повив піснями. 1959...
- Микола Луків – Весняний день Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. То дощ. То сніг. То пролісків іскринки. То перший грім. То пломінка блакить… Усе мінливе, наче настрій жінки: Не добереш, чого чекать за мить....
- Леонід Кисельов – Відлине день без’язикий Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А втім не варто, бо я вже звик. Щогодини, щодня, щоночі, Немов білокрів’я, ковтати крик. 1968...
- Соломія Волошин – І кожен день чекаю я тебе Увагу хлопців легко здобуваю, Запрошення від них я відхиляю, Бо серце і думки мої заповнюєш лиш ти. Коли твій образ в думці виринає, То кров пульсує і душа літає. Не знаю, як вдалось тобі зробити Та я не можу їсти, навіть пити. Мрійливий настрій переслідує мене І кожен день чекаю я тебе....
- Микола Хвильовий – “Підвівся день. Уперся в небо” Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ, Пролляв червоною фарбою На сірий тоскний краєвид. Чи кров’ю, може? Може, кров’ю? Але життя горить віки І пізнається у грозі… По діамантовій росі Йде чоловік....
- Павло Мовчан – “Заднився день, і слух навикло… “ Заднився день, і слух навикло Перебирає зерня слів, За іскрами дими безликі Випурхують із димарів. І світло свідчить про звичайне, Очам перечачи на зло, І розпадається в звучанні На друзки срібне джерело. І погляд радість прозріває В краплистих блищиках роси, І вітер котиться по травах В немеркнучу студену синь....
- Влад Лукащук – Настане світлий день Настане світлий день, і ми разом Придбаємо на касі два квитки і Поїдемо до моря в несезон Без думки повертатися у Київ. Ми вийдемо з автобуса на пляж Під час атак ранкового припливу І будемо вростати у пейзаж, Розбавивши собою перспективу. Ми станемо частиною води, Змішавшись із молекулами бризу, А хвилі змиють будь-які сліди Присутності […]...
Повчальний характер притч сковороди бджола і шершень.